Імуно-біохімічні аспекти ефективного використання ультрафіолету в клінічній практиці (експериментально-клінічне дослідження)

4-5МЕД (1, 12кДж/м2) 

Лімфоцити

Р1; Р2 36, 252, 12 30, 872, 31

<0, 05 36, 312, 24

*; <0, 05

MHC-I

Р1; Р2 9, 670, 72 8, 320, 54

<0, 05 11, 560, 81

<0, 05; <0, 01

HLA-DR (MHC-II)

Р1; Р2 21, 561, 19 18, 451, 15

<0, 05 20, 652, 01

*; *

CD95

Р1; Р2 22, 431, 12 25, 951, 08

<0, 05 24, 741, 13

<0, 05; *

CD4

Р1; Р2 39, 332, 14 36, 622, 34

* 38, 872, 54

*; *

CD8

Р1; Р2 26, 502, 03 25, 752, 24

* 28, 952, 11

<0, 05; <0, 05

CD16

Р1; Р2 7, 920, 91

7, 630, 82

* 10, 430, 95

<0, 05; <0, 05

CD25

Р1; Р2 17, 251, 11

19, 761, 21

<0, 05 21, 542, 07

<0, 05; *

Примітка: Р1, Р2- вірогідності розходження показників з контролем та між показниками при опроміненні in vitro та in vivo; * – розходження не вірогідні (<95%).

 

Визначення описаних параметрів (n=14) методом непрямої імунфлюоресценції проводили: у крові до УФО (контроль) ; після опромінення крові in vitro (експозиційна доза – 1, 12кДж/м2) та через 24 години після УФО шкіри (площа опромінення – 200см2, експозиційна доза 1, 12кДж/м2 – 4-5 МЕД). При УФО крові вірогідно спостерігали падіння чисельності лімфоцитів (табл. 6) і рівнів експресії HLA обох типів, що варто пояснювати прямим фотогенним пригніченням клітинного метаболізму і припиненням як процесів MHC-I аутоантигенного представлення, так і презентації чужорідних антигенів АПК.

При УФО шкіри чисельність CD8+ кліток вірогідно зростала, що могло забезпечуватися не тільки класичними -клітинами, але й -лімфоцитами, інтраепітеліальна популяція яких CD8-позитивна (Г. Н. Дранник, 1999). При in vivo-опроміненні спостерігалося також вірогідне зростання чисельності CD16+ клітин, що свідчить про ріст чисельності NK і інших цитотоксичних лімфоцитів, у тому числі – і лимфокін-активованних (ЛАК) форм (A. Roitt et al., 1998) та їхньої активації, на користь чого свідчить вірогідне зростання рівня експресії CD25.

При УФО in vivo рівень експресії МНС-І наростає. Варто припускати, що дія доз у діапазоні 4-5МЕД виявляється у формі інтенсифікації антигенного autoself-представлення, що можна розглядати як один з механізмів протиапоптотичного захисту клітин в умовах зростання кілерної активності імунних ефекторів.

У контексті висловленого припущення знаходиться виявлена нами динаміка зростання експресії CD95 при УФО як in vitro, так і in vivo. Виявлені факти змушують припускати, що УФО запускає каскадні клітинні реакції, ефекти яких зводяться до індукції цитотоксичної елімінації власних клітин шляхом апоптотичної індукції з боку цитотоксичних аутолімфоцитів (NK, ЛАК- та К-клітин).

У зв'язку з цим далі було доцільним дослідити можливість такої фотогенної лімфоцит-залежної елімінації при впливі УФР. В даний час мається, принаймні, дві основних точки зору на механізм елімінації еритроцитів. Перша, класична, базується на механічних поглядах про динаміку деформуємості еритроцита (А. В. Шашкін, І. А. Терсков, 1986). Друга зв'язана з уявленнями про активну та цілеспрямовану елімінацію з попереднім розпізнанням старіючих клітин (R. K. Saxena, 2000).

Розпізнання та фагоцитування старих еритроцитів відбувається в селезінці і кістковому мозку, де часто супроводжується фрагментацією червонокрівців. У наших спостереженнях при інкубуванні in vitro чисельність еритроцитів падала логістично (по S-подібному закону), при цьому практично лінійно зростала частка ехіноцитів, що досягла до 21 доби 100% (табл. 7). Ехіноцит є однієї з форм існування еритроцита в умовах енергетичної кризи в клітині. При цьому ключова роль у генезі таких форм, очевидно, належить білкам внутрішнього білкового цитоскелету мембрани (Zhaoab et al., 2000).

Динаміка частки ехіноцитів, що спостерігалася, свідчить про процеси вгасання метаболізму в клітинах, родинних тим, що протікають при фізіологічному старінні клітини.

 

Таблиця 7

Чисельність популяції еритроцитів та ехіноцитів після УФО (n=22) 

Діб інкубації Стат. показник Чисельність популяції (%) Частка ехіноцітов (%) Чисельність микротілец (на 1 еритроцит) 

1 Мm 100, 00, 0 0, 000, 00 0, 000, 00

7 Мm 81, 566, 52 82, 688, 11 0, 010, 01

Р1 <0, 05 <0, 01 *

14 Мm 43, 524, 32 96, 498, 47 0, 230, 11

Р1 <0, 01 <0, 01 *

21 Мm 18, 341, 47 100, 004, 23 0, 520, 15

Р1 <0, 01 <0, 01 <0, 05

21 +

21-добова

АП Мm 16, 22+1, 04 100, 002, 56 0, 510, 21

Р1 <0, 01 <0, 01 <0, 05

Р2 * * *

21 +

свіжа АП Мm 9, 420, 93 100, 002, 11 2, 350, 34

Р1 <0, 01 <0, 01 <0, 01

Р2 <0, 05 * <0, 05

Примітка: Р1 – вірогідність розходження з 1-ою добою спостереження; Р2 – вірогідність розходження між зразками на 21-у добу збереження і зразками при додаванні свіжої та 21-добової плазми; * –