Історія іграшок-мотанок у житті українського народу та їх роль на уроках трудового навчання

За умов ситуації уподібнення при створенні ляльки-оберега необхідно спрямувати зусилля на визначення, опис побуту, традицій роду, його уявлень про життя. Одночасно продемонструвати ілюстративний матеріал і за його допомогою ввести дітей у світ предків, надати їм можливість уявити життєдіяльність людини в давнину й, відмовившись від інструментів, виконати ляльку так, як створювали її в народі. Потрібно звернути увагу дітей на те, що народні іграшки виконували без креслень, будь-яких викрійок, ескізів. Усі їхні параметри визначалися величиною долоні, пальців, руки – до ліктя, до плеча. Акцентуючи на цьому увагу дітей, у роботу привноситься елемент незвичайного у звичному. Цей методичний прийом дозволяє дітям розкрити свої креативні можливості, зосередити увагу на точності рухів рук, розвивати окомір, охайність при виконанні роботи.

Другий шлях передбачає створення умов для варіативного формоутворення іграшки. Насамперед він пов’язаний із переробкою реальної форми в декоративну, умовну, коли міра узагальненим виокремлюється в образ. Для вирішення завдань перш за все потрібно здійснити аналіз форми людської постаті та зіставити її з пластичними можливостями матеріалів (полотно, тканина та ін.), з яких буде створена лялька чи іграшка. Педагогу потрібно вибодувати методику таким чином, щоб формувати уяву в дітей, критичні навички підбору та творчого використання матеріалів. Тому важливим є етап підготовки художніх матеріалів для створення ляльок, іграшок-мотанок. Особливе значення необхідно приділити смисловій функції кольору та його символіки. Символічне значення кольорів тканини, прикрас, їх комбінація в одязі та оформленні ляльки визначає її образний зміст.

Означений шлях передбачає навчання дітей навичкам роботи і матеріалами на основі знання їхніх властивостей. Дітям надається можливість самостійно вибирати матеріал для втілення того чи іншого художнього образу іграшки, ляльки.

При виконанні ляльки-мотанки учні знайомляться з етапами створення виробу. Головне завдання полягає в повторенні традиційних прийомів виконання ляльки. Але при виконанні завдання учні створюють індивідуальні ляльки.

У процесі навчання мистецтву створення ляльки необхідно застосовувати такі дидактичні умови: формування мети і завдань роботи; пояснення нового матеріалу з метою ознайомлення з історією й традиціями ляльки-мотанки, а також із переліком пластичних матеріалів та їх властивостями. Розумову діяльність учнів потрібно спрямувати на процес пошуку оптимального оригінального рішення навчальних завдань, а послідовність виконання роботи визначати разом з педагогом, що надасть змогу активізувати способи дій, мислення та увагу. Важливою дидактичною умовою є робота учнів до практичної діяльності. Цей етап передбачає знайомство з фольклорною літературою, народними костюмами різних етногруп населення України, пошук ілюстративного різну за темою, виконання замальовок із репродукцій та музейних експозицій костюмів, оздоблення, декорування, а також начерки ляльок майстрів.

Головний етап – художньо-творча робота учнів – передбачає підбір тканини й інших матеріалів, з яких буде створено образ ляльки – мотанки, а також сам процес її виготовлення. Одним із суттєвих завдань є створення композиції моделі ляльки, форма котрої повинна розкривати змістову значущість образу. Робота над пошуком рішення образу є тим процесом, який у певній мірі є результатом інтуїтивно-імпровізаційної творчості й усвідомленого вибору формоутворення.

Таким чином, робота над створенням ляльки складається з декількох етапів: задум, можливо ескіз, робота над великою формою і подальше декорування. Це надає можливість дитині планувати свою діяльність на кожному етапі роботи, вирішувати окреслені завдання.

Одяг, костюм ляльки завжди складається з окремих частин. Їх взаємна узгодженість і супідрядність дуже важливі для створенім гармонійної єдності ляльки. Потрібно звернути увагу дітей на пошук єдності та взаємозв’язку між головними та другорядними елементами, між цілим і його частинами.

Для послідовної реалізації дидактичних умов у педагогічному процесі в методиці навчання мистецтву народної ляльки-мотанкі мають бути використані:

• розповідь педагога з демонстрацією наочно-ілюстративного матеріалу за темою заняття;
• чітко вибудована послідовність виконання практичного завдання, процесу виготовлення ляльки;
• створення на заняттях казкової, ігрової атмосфери, що знімає психологічну напругу й включає в роботу почуття переживання, настрій учнів;
• з метою активізації творчої уяви ситуації уподібнювання, елементи незвичайного в звичайному, прийоми формоутворення й творчості, художньої імпровізації, а також вибору необхідних для створення образу ляльки пластичних матеріалів;
• поточні перегляди робіт в якості контролю успішності, визначення рівня навчально-творчих досягнень школярів;
• виставкова діяльність як стимул до творчості.

Художнє навчання має бути забезпечено методикою наочності, єдністю виховної та освітньої мети, доступністю матеріалу для кожної групи вікового розвитку дитини, системністю й послідовністю, урахуванням індивідуальних здібностей дитини. Використання на заняттях пояснювально-ілюстративного, репродуктивного, частково-пошукового, дослідницького методів дозволить сформувати інтерес дітей до народної культури, духовні и особистості дитини, розвинути навички самостійної пошукової діяльності у створенні образів традиційної народної, знання про пластичні властивості різних матеріалів та оволодіти навичками роботи з ними.

 

 

Для виготовлення мотанок традиційно використовували тканину, а також природні матеріали (жито, солому, висушену траву, лушпиння кукурудзи, рогозу, нитки, очерет тощо). Сьогодні при виготовленні мотанок також використовують різного гатунку папір, серветки, вату, паклю, кужіль, тасьму, муліне, джгутову мотузку, різнокольорові стрічки з паперу, трикотаж, ажурне мереживо пластик, залишки віскози, обрізки поролону, синтетичні мочалки, шматки синтепону, бісер, блискітки, шнур різної товщини, ґудзики, клей, а також різні тканини, які підходять за властивостями