Історія іграшок-мотанок у житті українського народу та їх роль на уроках трудового навчання

Виготовляли «Зайчика» прийомом мотання форми іграшки з одного клаптика тканини. Необхідно творчо підійти до вибору кольорової тканини та декорування, вбрання зайчика, що надасть виразності форми та образу іграшки «Зайчик».

 

Часто у народі пташок виготовляли з клаптиків тканини способом загортання, як створюють вироби в техніці орігамі. Вони слугували як обрядові іграшки-ляльки. Виготовляли їх під час заклику Весни, що символізувала Птаха Радості.

Створювали ляльку таким чином: брали квадратний клаптик тканини, приблизно 25x25 см, й на вивороті складали по діагоналі трикутник, зміщуючи кути приблизно на 1, 5 см. З цього боку повино бути «черево», а з верхніх кутів тканини – «крила». Потім згинали правий і лівий кути до нижнього кута. На відстані 1-1, 5 см міцно намотували верхній кут нитками і зав’язували – утворювався «дзьобик», після чого розправляли складки тканини «черева» більш короткого кута до верху. Між утвореними частинами тканини (трикутниками) під самий «дзьобик» клали жмуток набивки з клаптиків тканини, вовни тощо і зав’язували нитками внизу, створюючи «готику». Після цього розправляли складки тканини «черевом» доверху і розкривали «крильця»

 

В Україні іграшки виготовляли не тільки з твердих (ріг, камінь) і пластичних (глина) матеріалів, а також із лози, соломи, рогози, сушеної трави, листя кукурудзи тощо. Ляльки, іграшки-мотанки з листя кукурудзи, трави, рогози, соломи стали художніми об’єктами сучасного народного декоративно-ужиткового мистецтва.

Сьогодні іграшка-мотанка стала художнім виробом, видом ужиткової творчості багатьох майстрів, учителів та креативним видом декоративно-ужиткового мистецтва.

Традиційна народна іграшка з такого природного матеріалу, як сіно, трава, кукурудзяне лушпиння, очерет, солома, була поширена и різних регіонах України. Це пов’язано зі способом життя селянина, котрий значну частину часу проводив у полі. Природні матеріали були завжди поряд і ставали основним компонентом для швидкою виготовлення ляльки чи іграшки для малечі безпосередньо в полі чи у діброві, край степу. Для виготовлення брали жмут сіна чи трави, клаптик тканини квадратної форми. З них власноручно швидко в’язали іграшку чи ляльку для дитини, котру брали в поле. Такою лялькою, іграшкою дитина забавлялася.

 

Прийом виготовлення ляльки із соломи подібний до прийому сворення мотанки з тканини способом згортання, скручування, обмотування, перев’язування. Для роботи потрібні такі матеріали: солома, клаптики тканини, нитки (тонкі, товсті), стрічки, лляні клоччя, клей ПВА, ніж, ножиці.

Виготовляють ляльку в такій послідовності: пучечок соломи і зв’язують ниткою з одного краю, потім вивертають більшу частину навиворіт і знову зв’язують на межі шиї. Утворюється голова. Пані пучечок розподіляють навпіл і вставляють у просвіт інший пучечок з меншою кількістю соломин для створення рук. Кінці пучків рук перев’язують ниткою, а все зайве обрізають. Таким чином з обох кінців рук відділяють долоні. Наступну перев’язку ниткою виконують на поясі. У жіночих фігурах тулуб ще перв’язують навхрест пучечками соломинок, після чого обмотують на поясі тонкими соломинками і зав’язують вузлом. Для створення спідниці всередину вільного пучка вставляють ще пучок соломи, потім його розправляють і накладають фартух із клаптика кольорової тканини, який міцно перев’язують поясом зі стрічки. До голови прилаштовують косички, сплетені з лляного клоччя чи ниток. У косички можна вплести стрічки або зав’язати їх на кінцях. Гонту зав’язують хустиною.

 

В умовах роботи учнів у гуртках ляльку-мотанку з сіна (висушеної трави) можна виготовити у такий спосіб: із пучка сіна утворюють кульку правильної форми, обгортають тканиною та обмотують ниткою або стрічкою. На створеній голові нитками різного кольору намотують хрест. Руки виготовляють із сіна способом скручування у форму жмута, який обмотують ниткою. Таку заготовку вставляють між двома частинами кінців тканини, що звисають, і щільно примотують. Заготовку для тулуба виготовляють із двох скручених пучків сіна, трішки більших за розмірами. Потім прикладають їх до заготовки ляльки навхрест і щільно примотують на талії. Віночок для голови виконують за розміром з невеличкого жмута, скрученого «перевеслом», який також обмотують ниткою, щоб добре трималася форма.

 

Для роботи заготовлюють лушпиння кукурудзи різних відтінків. У процесі виготовлення ляльки використовують міцні нитки, ножиці, різнокольорові стрічки.

Виготовляють ляльку в такій послідовності: сформований пучечок із лушпиння обмотують ниткою зверху і міцно зав’язують. Потім вивертають зав’язаний пучечок навиворіт і знову змотують його міцною ниткою. У такий спосіб роблять голову. Нижню частину вирівнюють ножицями. Окремо формують ще один менший пучечок, який перев’язують на кінцях ниткою. Далі більшими пучечок розділяють нижче голови навпіл і вставляють в утворений просвіт менший пучечок. Таким чином утворюються руки. На умовній лінії талії обмотують ниткою, тим самим закріплюючи руки. Після цього навхрест перев’язують окремим лушпинням тулуб. І окремого листочка лушпиння виготовляють фартух та закріплють, ниткою на талії. Ще з одного лушпиння утворюють волосся.

 

Часто в сільській місцевості створювали іграшки тварин та шахів із рослинних пластичних матеріалів. Традиційно в народі виготовляли коників, оскільки кінь завжди був вірним помічником людини у господарстві. Іграшку-коника вважають оберегом, він боронить від біди, допомагає в життєвих справах людей, охороняє житло від злих духів. Люди наділяли іграшку-коня