Історія іграшок-мотанок у житті українського народу та їх роль на уроках трудового навчання

 

Основний спосіб виготовлення цієї ляльки полягає в техніці ви конання вузлової ляльки. Для цього використовують такі матеріали та інструменти: квадрати білого та кольорового ситцю, шматки лляної тканини, різнокольорові стрічки нитки, муліне, вату, а також різні за візерунками та формою торочки або тасьма.

Для оформлення прикрасами, вишивкою тощо також застосовують голку з тупим кінцем, ножиці. Так, ляльку простоволосу виконують із ситцевої тканини (можлива й інша тканина). Попередній формують з вати кулясту голову, яку обгортають квадратом білої тканини, потім нитками підв’язують клаптиком кольорової тканини там самим створюючи спідницю (сарафан). Обличчя не прорисовують і не оформляють нитками. Голову пов’язують хусткою.

Ляльку «Дівчинка з косичками» виконують таким чином: з лляного полотна закручують лялька-куватку і фіксують ниткою Заготовку одягають в умовну сорочку та спідницю. Косички (волосся) заплітають з ниток або лляної кужелі. Голову зав’язуюті хустинкою у формі трикутника з кольорового ситцю або прикрашають віночком.

 

Лялька в народному вбранні (національному костюмі) більш складна за своїм оформленням і створенням образу. Способи виготовлення ті ж самі, як і при створенні святкової ляльки. Виготовлення її допомагає розвивати у дитини знання про історію народного костюма, національну культуру та традиції, сприяє оволодінню канонами декоративно-ужиткового мистецтва.

Робота над створенням такої ляльки розпочинається з виконаним ескізу проекту народного костюма в техніці колажу, аплікації з кольорового паперу чи кольорових сторінок старих журналів. На картоні виконують ескіз майбутньої ляльки. Далі за ескізом створюють об’ємну ляльку в такій самій техніко-технологічній послідовності, як інші ляльки, тобто створюють основу ляльки одним із способів. Це може бути лялька на трубочці зі щільного паперу, картону, тобто основи підготовленої способом закрутки. Підготовлену основу одягають і прикрашають за рисунком ескізу, відтворюючи об’ємний образ. Прикраси і одяг повинні відповідати конкретному народному костюму.

 

Найяскравіше, найрадісніше і найбільш очікуване християненське свято – Великдень. У давнину до пасхального свята виготовляли Великодню ляльку як доповнення до ляльок-мотанок «Ангел» та « Вербиця». Виконували ляльку з тканини червоного кольору. Обличчя такої ляльки обов’язково повинно бути червоним. На обличчі виплітали тоненький жовтий або золотавий хрестик. Одягнені бути яскравим, нарядним, постать оформлена прикрасами, а її руці – вузлик, який символізує торбинку з пасочками, писанками. Виконували таку ляльку так, як інші ляльки-мотанки.  

 

У сучасній художньо-творчій діяльності можливо використовувати для створення ляльки-мотанки паперові серветки, різні кольором та візерунками. Однак голову все ж таки виготовляють з клаптика білої тканини, згорнутої щільним валиком чи кулькою, які перев’язують ниткою чи стрічкою на лінії шиї. Далі виконують всі операції, які описано вище.

Оформлювати ляльку можна творчо, за своїм смаком чи з огляду на її призначення у такий спосіб: спочатку взяти два квадрати паперової серветки, покласти в середину по одному зім’ятому в кулю жмутку, потім обгорнути і перекрутити декілька разів створивши цим кульки для жіночих грудей. Підготовлені кульки прив’язати до основи ляльки нитками на відстані 1/3 від верхньої частини. Потім потрібно одягнути ляльку: кольоровим квадратним клаптиком серветки обгорнути поверх грудей і ззаду, за спиною зав’язати чи приклеїти кінці. Далі стрічкою перетягнути спідницю хрест-навхрест, виділивши груди. Поверх спідниці обмотати плаття з прямокутного шматка тканини, створити оборочку, після чого прикласти фартушок і у верхній частині під грудьми обмотати тасьмою чи торочкою-поясом. Пояс необхідно підбирати за кольором оскільки в народному костюмі він має велике значення.

Важливим було й убрання голови. Пов’язували голову велике хусткою різним способом, а поверх давали кольорову тасьму. Та поперечна стрічка, як і пояс, слугувала важливим елементом прикраси вбрання ляльки. Обличчя перемотували великим декоративним хрестом.

 

У сільській місцевості, де вирощували льон, брали його об'чесане клоччя й виготовляли основу – скалку ляльки. Її виготовляли з прямокутного клаптика білої чи полотняної тканини, в яку замотували смислове навантаження, оскільки косий хрест-знак означав символ дітонародження. Обов’язковим елементом кужільної ляльки була коса з кужеля льону, котру дівчатка заплітали, розплітали та укладали в зачіску. Одяг ляльки складався із сорочки, обгортки, фартуха. Їх робили з прямокутних клаптиків, що прив’язували до основи (під піною, по талії). Наряджали ляльку традиційно хусткою, пояском, намистом, тобто створювали виразний персонаж.

 

 

Іграшку з тканини «Зайчик» робили в давнину для дітей трьох років, щоб вони мали друга. Іграшка була для дитини співрозмовником у процесі гри. Така гра пов’язана з ейдетизмом сприймання навколишнього світу дитиною, коли вона поводиться з іграшкою чи лялькою як із живою олюдненою істотою, що характерно для цього вікового періоду її розвитку. Таку іграшку батьки давали дитині, коли її на