Історія України

Характеризуючи розвиток взаємовідносин між Україною і Росією, слід зазначити, що обидві вони мають суттєві взаємні інтереси, основними з яких є підтримання миру і стабільності. Незважаючи на існуючі суперечності й проблеми, є всі підстави стверджувати про можливість їх успішного подолання і подальшого розвитку взаємовигідних українсько- російських відносин, встановлення між нашими країнами (оскільки між

 

 

 

народами  вони  і  так  існують)  справді  доброзичливих,  добросусідських,

рівноправних партнерських стосунків.

Слід погодитися з думкою українського політолога Д. Видріна, що моделлю для наших відносин з Росією можуть бути відносини між США і Канадою. Це – різні за економічним потенціалом країни, політично незалежні одна від одної й такі, що поважають національні особливості одна одної. Однак їх громадяни не відчувають кордонів, а товарообмін між США і Канадою сягає 1 млрд. доларів на день!

Партнерство не означає відмови від конкуренції. Але це має бути добросусідська конкуренція. Там, де ми не можемо не конкурувати, ми повинні конкурувати, ми повинні перемагати. Боротися слід тими методами, які узаконені цивілізацією, і, насамперед, створенням кращих умов для функціонування капіталу в своїй країні. Саме така модель має бути стратегічною метою України у відносинах з Росією.

Можливість реалізації цієї мети значно посилилася після укладення між нашими країнами Договору про дружбу, співробітництво і партнерство, який набув чинності в 1999 р. і дістав назву Великого договору. Важливість цього акта полягає в тому, що він ознаменував завершення етапу невизна- ченості та взаємних претензій між обома країнами, що ґрунтувалися на емоціях та історичних образах, і проголосив наміри сторін співпрацювати на засадах рівноправності й партнерства, створивши для цього необхідні умови на основі міжнародного права і міжнародних стандартів, поважання суверенітету і територіальної цілісності. Його реалізація є на сьогодні стратегічною лінією розвитку двосторонніх відносин між Україною і Росією.

У цьому зв'язку не менш важливим є питання про встановлення відносин стратегічного партнерства між Україною і Сполученими Штатами Америки. Національні інтереси України в розвиткові партнерських відносин із США визначаються тією особливою роллю, яку відіграє ця країна в геополітичному ракурсі. Адже йдеться про наймогутнішу державу світу, єдину наддержаву, статус якої визначається економічним і військовим потенціалом, впливом на міжнародні фінансові організації, лідерством у розробці й впровадженні новітніх технологій та багатьма іншими чинниками. Твердження З. Бжезинського про американську гегемонію у світовій політиці ґрунтується на реальних фактах. США, на його думку, займають домінуючі позиції у чотирьох сферах світової влади, що мають вирішальне значення:

1) у військовій сфері вони мають глобальні можливості для розгортання своїх збройних сил;

 

 

 

2) у сфері економіки вони залишаються основною рушійною силою світового розвитку, навіть незважаючи на жорстку конкуренцію з боку Японії і Німеччини (жодній з цих країн не притаманні такі ознаки світової могутності);

3) у технічному відношенні вони зберігають абсолютне лідерство у провідних сферах науки і техніки;

4) у сфері культури, незважаючи на деяку її примітивність, США

мають безпрецедентну привабливість, особливо серед молоді усього світу.

Далі З. Бжезинський робить висновок, що комбінація цих факторів забезпечує Сполученим Штатам політичний вплив, якого не має жодна держава світу. Тому, вважає цей американський політолог, Сполучені Штати на сьогоднішній день є єдиною світовою наддержавою в повному розумінні цього слова. І як би болісно не сприймалася американська гегемонія у світовій політиці деякими іншими країнами, вона все одно залишається незаперечним фактом, з яким кожній державі слід рахуватися. Зрозуміло, що за таких умов будь-яка держава заінтересована у встановленні партнерських стосунків із Сполученими Штатами, і Україна у цьому відношенні не є винятком.

У свою чергу, й Сполучені Штати зацікавлені у розвиткові партнерських стосунків з Україною, враховуючи особливості її геополітичного положення, розглядаючи її як своєрідний геополітичний центр Центрально-Східної Європи. До того ж, як уже згадувалося, Сполучені Штати плекають надію використати «українську карту» в розвиткові своїх стосунків з Росією. Об’єктивно США зацікавлені в тому, щоб Україна розвивалася як демократична країна, увійшла до євроатлантичних структур як держава-партнер, зберегла незалежність.

Після терористичного нападу на США у вересні 2001 р., Україна, яка різко засудила цей варварський акт і висловила підтримку Сполученим Штатам у проголошеній ними боротьбі проти міжнародного тероризму, почала розглядатися США ще й як партнер і союзник у цій боротьбі. Таким чином, у концептуальному плані, зауважує з цього  приводу В. Литвин, стратегічне партнерство між Україною і США означає спільність інтересів та підходів до основних міжнародних проблем, прагнення до взаємного розуміння й урахування інтересів кожної держави. Сторони вбачають одна в одній рівноправних партнерів і поважають позиції одна одної.

Варто, однак, зазначити, що реальні процеси розвитку українсько- американських відносин далеко не завжди свідчать про прагнення США розвивати  ці  відносини  як  дійсно  рівноправні  й  партнерські.  І  це  є

 

 

 

болючою проблемою у стосунках між обома державами, оскільки час від часу досить виразно проявляється прагнення США втручатися у внутрішні справи нашої країни, що порушує принципи рівноправності і не відповідає національним інтересам України. Цю обставину, безсумнівно, слід ураховувати  у  розбудові  наших  відносин  із  США,  рішуче  відстоюючи власні інтереси і власний суверенітет.

Зрозуміло, що вказані геостратегічні вектори, попри свою важливість, не можуть обмежити коло геополітичних інтересів України. Як держава із специфічними геополітичними показниками Україна має можливість, і навіть більше, змушена урізноманітнювати свій зовнішньополітичний курс, спрямовуючи зусилля на розвиток зв'язків і контактів у багатьох напрямах. У цьому відношенні слід особливо наголосити на необхідності активізації діяльності України в рамках Співдружності Незалежних Держав, а також з окремими державами-учасницями цієї організації. Україна у своєму ставленні до СНД виходить передусім з реалій економічної доцільності існування Співдружності, прагнучи трансформувати її в ефективний механізм економічного співробітництва, спрямований на створення зони вільної торгівлі, оптимізацію її структури, сприяння інтеграції країн СНД у світовий економічний простір.

Важливим і перспективним напрямом української зовнішньої політики є її участь в Організації Чорноморського Економічного Співробітництва. Відповідає національним інтересам України й активізація її співпраці в рамках міжнародної організації ГУАМ, який об'єднує чотири держави – Грузію, Україну, Азербайджан і Молдову.

Протягом останнього десятиріччя виникли реальні передумови для розвитку міжрегіонального співробітництва за чорноморсько-балтійською віссю. Україна виступила з ініціативою щодо активізації співпраці між країнами, які розташовані на просторі між двома морями. Вона прагне динамізувати взаємовигідне співробітництво між країнами цього регіону й гармонізувати у напрямі наближення до європейських структур існуючі на цьому просторі субрегіональні організації і форуми. Реалізація цієї ініціативи тісно пов'язана з розвитком і стабілізацією контактів між Україною і її найближчими сусідами в Центрально-Східноєвропейському регіоні.

У цьому зв'язку на особливу увагу заслуговують українсько-польські відносини, що набувають статусу стратегічних. Не випадково З. Бжезинський вважає тісну співпрацю між Україною і Польщею стратегічно важливою не тільки для цих двох країн, а й для США. Миролюбна демократична Україна, на його думку, є гарантом польської свободи і безпеки. Таке ж значення для України має і Польща. Тому він виступає за цілковите міжнаціональне

 

 

 

примирення між обома народами, яке має здійснюватися на всіх рівнях, у тому числі і на побутовому. Необхідно позбутися негативної пам'яті, щоб не повторити гіркий досвід минулого.

Таку   ж   думку   висловлював   і   колишній   Президент   Польщі О. Кваснєвський, який наголошував, що «глибока людська формула «вибачимо і просимо вибачити» має смисл навіть тоді, коли над будь-ким не тяжіє безпосередня відповідальність за те, що відбувалось у минулому». Зрештою інтереси України і Польщі збігаються, обидві держави прагнуть інтегруватися в Європу і зберегти при цьому добросусідські стосунки із Росією.

Останнім часом українсько-польські стосунки набули динамізму й стабільності. Регіональне співробітництво між Україною і Польщею знайшло практичне втілення у створенні міжнародної асоціації «Карпатський Єврорегіон», до якої увійшли відповідні регіони Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини (асоційований член) і чотири області України – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська й Чернівецька. Позитивний розвиток відносин між обома країнами дає підстави сподіватися на те, що українсько-польські взаємовідносини стануть фундаментом стабільності у цьому регіоні.

Отже, можна зробити висновок, що покладена в основу геостратегії України багатовекторність, яка передбачає чітке визначення пріоритетних напрямів зовнішньої політики, повністю відповідає інтересам і можливостям нашої держави і виступає як чинник зростання її міжнародного авторитету. Здобуття Україною політичної незалежності, її перетворення на самостійну державу  є  важливим  позитивним  фактором,  що  сприяє поліпшенню і стабілізації геополітичної ситуації у світі й, зокрема, в європейському регіоні. Однак  з  погляду реалізації  української геостратегії  є  чимало проблем і труднощів, розв'язання яких конче потрібне з метою забезпечення національної безпеки України і реалізації її національних інтересів.

 

Запитання для самоконтролю

 

1.Що вивчає наука геополітика?

2.Хто є засновником геополітики як науки?

3.Які регіональні школи геополітики Ви знаєте?

4.Яких Ви знаєте вітчизняних авторів, яка займалися проблемами геополітики?

5.Розкрийте термін «геостратегія».

6.Наведітьприкладиоцінюваннягеополітичногостановища

України іноземними аналітиками (З. Бжезінський, К. Гаджієв та ін.).

 

Термінологічний словник

 

«Багатовекторна»  політика  –  зовнішньополітична  орієнтація певної держави водночас на декілька сильних сусідів.

 

Геополітика  –  наука,  що  вивчає  історичні  особливості  країн  у зв’язку з їхнім географічним розташуванням. «Геополітика – це наука про державу як географічний організм, що втілений у просторі».

 

Глобалізація – сучасний стан розвитку міжнародних стосунків, економіки і культури, який характерний поступовим перенесенням суверенітету на рівень світової спільноти.

 

Міжнародна безпека – стан міжнародних стосунків, що гарантує сприятливі умови для кожної окремої держави.

 

Національні інтереси – умови зовнішньополітичного положення держави, зміна яких може негативно вплинути на її внутрішньополітичне становище.

 

 

1. Василенко И.А. Геополитика: Уч. пособие. – М., 2005.
2. Гаджиев К.С. Введение в геополитику. – М., 2006.
3. Дергачёв Е.А. Геополитика: Учеб. пособие. – К., 2002.
4. Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика. – К., 2003.
5. Мировая политика и международные отношения. – СПб., 2002.
6. Україна у міжнародних відносинах ХХ ст. – Львів, 2004.
7. Холліс М., Сміт С. Пояснення і розуміння міжнародних відносин /
8. Пер. з англ. – Харків, 2002.
9. Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України. – К., 2006.