Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Історія України

Предмет: 
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
270
Мова: 
Українська
Оцінка: 

матеріальних залишків більш близьких до нас епох. Зокрема, археологи активно досліджують пам’ятки козацьких часів, у тому числі на території Харкова. Серйозним завданням є пошук і перепоховання останків воїнів Другої світової війни, виявлення та належне обладнання могил жертв голодомору  1932-1933 рр.  В  певних  випадках  такі  розкопки  фактично зливаються з сучасною криміналістикою. Зокрема, не тільки наукове, а й перш за все політичне значення мало виявлення у Харкові останків розстріляних чекістами польських військовополонених, на місці якого побудований меморіал. Радянська пропаганда багато десятиліть стверджувала, що полонених розстріляли німці, але криміналісти під час експертизи легко встановили істину.

Звичайно, багато матеріальних залишків минулих часів знаходяться не під землею, а на землі. Це перш за все різноманітні споруди. Серед таких споруд православний храм Святого Іоанна Предтечі у Керчі, що безперервно функціонує з першої половини VIII ст. (за винятком 1938-1989 рр.). З ХІ ст. стоїть у Києві храм Святої Софії, у Чернігові – Преображенський собор тощо. Подібні пам’ятки архітектури – важливе історичне джерело. Крім того, на їхніх стінах часто збереглися дуже цікаві графіті – приватні надписи, як правило, звернення до Бога чи записи про якісь важливі події. Величною спорудою, що досі добре видна, є Змієві Вали – грандіозна система оборонних валів висотою до 10 метрів і довжиною приблизно дві тисячі кілометрів, що протягнулася через всю лісостепову і степову смугу України. Їх відносять до епохи готів (ІІІ ст. н. е.), проте почали будувати їх ще у бронзову добу і продовжували аж до монгольських часів. Характерними для України є й підземні споруди – рукотворні печери. Серед них є цілі печерні міста, наприклад, Чуфут-Кале у Криму, знамениті Феодосієві печери в Чернігові, печери Києво-Печерської лаври тощо. Важливими й цінними пам’ятками архітектуриможутьбутиівідноснонещодавніспоруди,наприклад,
Будинок Держпрому в Харкові, побудований у 1925-1929 рр.
Крім споруд, до нас дійшли й окремі старі речі – реліквії. Це особливо стосується ювелірних виробів, предметів культу, зброї, стародавнього одягу, селянських знарядь праці тощо. Важливе значення мають також звичайні побутові речі, пов’язані з життям видатних людей. В останні десятиліття бурхливо розвивається технічна археологія – збирання і реставрація старих машин і механізмів. Особливо відомі колекціонери антикварних автомобілів.
Збереженням і розшуком речових історичних джерел займаються спеціальні установи – музеї. У музеях іноді зберігають і цінні письмові джерела. Але перш за все будь-який музей – це сховище саме речових та зображальних джерел. Крім державних історичних є також археологічні, краєзнавчі, заводські, шкільні, приватні музеї тощо. Музеї часто проводять значні історичні дослідження. Сьогодні в Україні існує понад 4 тисячі музеїв.
 
1.3. Інші історичні джерела
 
Зображальні джерела – тип історичних джерел, в яких інформація зафіксована у вигляді зображення. Найдавніші зображення – це наскальний живопис, графіка та скульптури кам’яної доби. В Україні є пам’ятка первісної графіки світового значення – Кам’яна Могила під Мелітополем. Стародавні петрогліфи – малюнки на скелях – відомі також у Криму. Багато інформації містять орнаменти і малюнки на стародавній кераміці, зокрема доби трипільської культури. З того ж часу відомі і керамічні скульптури. З язичницької доби дійшло декілька зображень слов’янських богів, серед них найбільш знаменитий – Збручський ідол. Різноманітні фрески, малюнки на кераміці, статуї та рельєфи збереглися в античних містах Півдня. Дуже цікавими є зображення, знайдені у степових курганах, зокрема, на ювелірних виробах скіфської доби. На курганах часто збереглися також різноманітні поховальні кам’яні стели, зокрема половецькі «кам’яні баби».
Починаючи з доби Київської Русі відомі різноманітні ікони і фрески з храмів. Іноді у храмах робили й малюнки цілком світського змісту. Та головне – від цієї доби до нас вже дійшли книжкові ілюстрації, перш за все мініатюри з літописів. З винаходом друкарства до них додалися друковані гравюри. Крім того, з’являються картини, зокрема характерні для України козацькі портрети (народні картини, які часто називають «Козак Мамай»). З XVI ст. вже з’являються чисельні картини й малюнки, в тому числі зображення  важливих  подій  і  портрети  історичних  осіб.  З  того  часу регулярно почали створювати подібні картини-«репортажі» й портрети, що служили головним зображальним джерелом аж до розповсюдження фотографії. Серед картин слід особливо виділити також жанрові й побутові картини з народного життя, особливо розповсюджені у ХІХ ст.
У ХІХ ж ст. з’явилися і перші науково обґрунтовані історичні реконструкції, тобто картини й малюнки, на яких художник відтворював якісь історичні події або явища, справжні зображення яких до нас не дійшли. Серед них найбільш відома картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». У ХХ ст. багато малюнків-реконструкцій створено за матеріалами археологічних досліджень. Подібні реконструкції мають значення самостійних історичних джерел. У цілому малюнки очевидців і малюнки-реконструкції зберегли певне значення і для дослідження новітньої історії.
Картографічні джерела – це географічні карти території України, переважно іноземного виробництва. Найдавніша з них – Певтінгерова таблиця, римська шляхова карта IV ст. н. е., що вперше занотувала назви народів, яка населяли давню Україну. Друковані західноєвропейські карти XV - XVII ст. зберегли інформацію про територію України, починаючи з праць   античних   географів,   зокрема  Клавдія  Птолемея   (ІІ   ст.   н. е.). Найбільш цікава серед них – карта України французького інженера Г. де Боплана (1647 р.). З XVIII ст.
Фото Капча