Історія України

 

 

 

Отже, становище й проблеми українців у державах, що виникли на місці колишнього СРСР, й українців, які проживають в інших країнах світу, дозволяють  вичленити  дві великі підгрупи української діаспори – східну і західну. Звичайно, ситуації та умови українських спільнот усередині кожної з цих підгруп дуже різні й за рядом показників можуть наближатися до іншої підгрупи. Так, говорячи про східну українську діаспору, не можна не помітити особливостей становища українських громад у країнах Балтії, де завдяки меншому періоду панування тоталітарної  системи  виявилися більш розвиненими елементи громадянського суспільства. Певні відмінності є й у становищі українських етнічних груп країн Закавказзя, Центральної (Середньої) Азії і Казахстану.

Неоднакові ситуації та проблеми і в українських громад західної діаспори. Тут  вирізняються  США  й  Канада,  Східна  й  Західна  Європа,  Австралія. Радше  за  принципом  «стара–нова»   з  великою  часткою  умовності  до західної діаспори долучається незначна сьогодні українська присутність в Азії за межами колишнього СРСР і в Африці. Проте зазначені особливості є відмінностями, так би мовити, другого рівня, які не заперечують об’єктивного поділу української діаспори за найбільш загальними рисами, що відображають рівень, стан та умови її розвитку, на дві великі й багато в чому справді відмінні одна від одної типологічні групи – східну й західну.

Подальша типологія зарубіжного українства ґрунтується на географічному принципі: східна українська діаспора – нові незалежні держави, що виникли на пострадянському просторі (Російська Федерація, Казахстан, Молдова, Білорусь, країни Середньої Азії, Закавказзя, Балтії); західна українська діаспора – Північна Америка (США, Канада), Південна Америка (Аргентина, Бразилія, інші країни), Австралія, Західна Європа (Великобританія, Німеччина, Франція, Італія тощо), Центральна і Східна Європа (Австрія, Чехія, Словаччина, Угорщина, Польща, Румунія тощо), Азія за межами колишнього СРСР (Китай, Японія, інші країни), Африка (Єгипет, Туніс, інші країни).

 

Основні міграційні потоки українців

 

Північна Америка:

США

За даними населення США 1990 р., в цій країні проживало 740,8 тис. осіб українського походження. Від самого початку масової еміграції українців до США спостерігається стала тенденція до збільшення числа осіб, які вважають себе українцями. Нині українці за чисельністю посідають 21-е місце серед усіх етнічних груп цієї країни.

 

 

 

Приблизно 4/5 американців українського походження народилися в США.  Протягом  10 років,  що  минули  від  часу  останнього  перепису, чисельність українців у США зросла на 10,7 тис. чоловік або на 1,5%.

Американці українського походження проживають переважно компактними групами. Найбільше їх сконцентровано в штатах Пенсильванія (129,7 тис. чоловік), Нью-Йорк (121,1 тис.), Нью-Джерсі (73,9 тис.), Каліфорнія (56,2 тис.). У цих чотирьох штатах проживає більше половини (51,4%) всього українського населення Сполучених Штатів. Далі в порядку зменшення чисельності українського населення йдуть Мічиган (43,9 тис.), Огайо (43,6 тис.), Іллінойс   (38,4   тис.),   Флорида   (33,8 тис.),   Коннектикут   (23,7 тис.), Массачусетс (17,5 тис.), Мериленд (15,9 тис.), Міннесота (10,7 тис.), Техас (13,1 тис.), Віргінія (12,3 тис.), Вашингтон (10,8 тис.). У названих 15 штатах проживає 87% осіб українського походження,у решті 35 – лише 13%.

 

Канада

Перепис населення Канади 1991 року зафіксував 1 млн.54,3 тис. осіб українського походження. 406,6 тис. або 38,6 % з них зазначили своє єдине українське (обоє батьків – українці), а 647,6 тис. або 61,4 % – змішане походження (один із батьків – українець). Обидві ці групи становили 3,8 % всього канадського населення, що робить українську етнічну спільноту однією з найбільш етнічних меншин Канади. За чисельністю вона посідає п’яте місце серед етнічних спільнот цієї країни, поступаючись тільки британцям, французам, німцям та італійцям.

Більшість українців за даними перепису 1991 р. проживала в провінціях   Онтаріо   (275,4 тис.),   Альберта   (266,2   тис.),   Британська Колумбія  (177,9  тис.),  Манітоба  (165,9 тис.),  Саскачеван  (131,1  тис.), Квебек (23,8 тис.) і Нова Шотландія (6,9 тис.).

 

 

Південна і Центральна Америка:

Аргентина

За чисельністю осіб українського походження Аргентина є другою після Бразилії країною Латинської Америки. У серпні 1997 р. українська громада Аргентини відзначала віковий ювілей початку еміграції до цієї країни. За різними оцінками, сьогодні в Аргентині проживає від 100 до

500 тис.  етнічних  українців.  На  основі  врахування  різних  статистичних джерел та церковного обліку, більшість дослідників сходиться на тому, що найбільш реальною є цифра в 250тис. Розбіжності в даних різних дослідників пов’язані з тим, що під час переписів населення аргентинські власті враховували не національно-етнічну належність іммігрантів, а країну їхнього

 

 

 

походження. Тому вихідці з Галичини, Закарпаття, Волині й Буковини до Першої Світової війни фіксувалися як австрійці або росіяни, а потім як поляки, чехи, румуни тощо. Цьому сприяла й певна індиферентність неписьменних у своїй більшості українських селян першої хвилі еміграції.

 

Бразилія

В  Бразилії  сьогодні  проживає,  за  різними  оцінками,  від  180  до

400 тис. осіб українського походження. Найбільш вірогідно, чисельність українців у цій країні становить приблизно 350 тис. осіб. З них 310 тис. проживають у штаті Парана, решта в штатах Сан-Паулу, Санта-Катарина, Ріу-Гранді-ду-Сул. Точну кількість бразильських українців встановити важко, оскільки, подібно до Аргентини, імміграційні служби визначали національність українських іммігрантів за