Клініко-патогенетичне значення порушень у системі антиоксидантного захисту при дифтерійній інфекції та розробка методів їх корекції

Експериментальні дослідження проведені на 91 статевозрілому кролику породи шиншила, 108 статевозрілих щурах лінії Вістар, 18 статевозрілих білих мишах лінії BALB, 71 морській свинці.

Дифтерійну інтоксикацію моделювали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення 0, 3 DLM дифтерійного токсину на 1 кг ваги тварини (Л. А. Фаворова и соавт., 1988). Тварин виводили з досліду на 4, 7 та 15 добу. Частина тварин на фоні введення дифтерійного токсину отримувала емоксипін внутрішньоочеревинно з розрахунку 1, 0 мг/кг маси протягом 5 діб.

У модельних, гострих та хронічних дослідах з’ясували перспективність використання водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової при станах, що формуються внаслідок дії несприятливих екологічних факторів. У роботі були використані такі моделі: променевого ушкодження (одноразове тотальне -опромінення від джерела Со60 у дозі 5 Гр) ; хронічної антиоксидантної недостатності (О. М. Воскресенський та співавт., 1983) ; гострого запалення (Ф. П. Тринус и соавт., 1983).

У модельних дослідах визначали мінімальну діючу дозу водно-спиртових екстрактів ехінацеї пурпурової як інгібіторів вільнорадикального ПОЛ у реакції термічного автоокислення олеату в присутності гомогенату печінки і досліджуваних екстрактів (А. В. Паранич и соавт., 1992).

Отримані дані піддавали варіаційному статистичному аналізу з використанням параметричного t-критерію Стьюдента. Для обмірковування зв’язаності змін параметрів застосовували кореляційний аналіз. Обчислення проводили на ПЕОМ IBM PC Pentium II з використанням програми «Statistica for Windows. Release 4. 3» (Statsoft). При огляді літератури використовували банки даних систем «Medline» та «Current Contents».

 

Таблиця 1

Біохімічні і біофізичні методи дослідження

 

 

Стан вільнорадикального перекисного окислення ліпідів і показники антиоксидантної системи за умов експериментальної дифтерійної інтоксикації

Експериментальні дослідження показали, що за умов дифтерійної інтоксикації порушується метаболізм поліненасичених жирних кислот (ПНЖК), активуються реакції вільнорадикального ПОЛ та мають місце порушення у АОС. Зазначені зміни у тканинах різних органів суттєво відрізнялися (рис. 1). Максимальна активація ПОЛ, яка реєструвалася протягом усього терміну дослідження, спостерігалася у міокарді та селезінці. У нирках визначалася короткочасна активація ПОЛ і на 15-ту добу відновлювався рівень ПОЛ, характерний для інтактних тварин. У печінці активація процесів ліпопероксидації спостерігалася тільки на 4-ту добу, а у наднирковиках мала місце виражена тенденція до активації ПОЛ протягом усього терміну досліду. Зміни показників плазми також свідчили про активацію ПОЛ, але на 7-му добу концентрація МДА, на відміну від тканин досліджених органів, різко зменшилась, що може бути пов’язане з підвищеним вмістом ТБК-реактантів у тканинах та з виснаженням субстрату ПОЛ. Таким чином, за ступенем активації реакцій ліпопероксидації тканини досліджених органів розподілилися так: міокард  селезінка  нирки  наднирковики печінка.

Інтенсивність ПОЛ регламентується АОС. На початкових етапах дифтерійної інтоксикації (4-а доба) у крові та тканинах досліджених органів відмічалася мобілізація резервів АОС, спрямована на збереження метаболізму ПНЖК шляхом синтезу гуморально активних сполук і підтримку ПОЛ на рівні, характерному для інтактних тварин. При цьому найбільш виражену мобілізацію резервів АОС спостерігали у тканинах міокарду, селезінки та наднирковиків. На 7-у добу досліду зміни показників АОС у тканинах різних органів мали суттєві відмінності: у міокарді та селезінці реєструвалося різке зниження вмісту та дисбаланс у системі жиророзчинних вітамінів та ферментів; у наднирковиках відмічалося виражене напруження у системі, яке передбачає можливе виснаження резервних можливостей останньої при дії додаткових чинників; у печінці та нирках рівновага у АОС в цей період відновлювалась. На 15-у добу спостерігалася тенденція до відновлення функціональної активності АОС у тканинах міокарду, селезінки та наднирковиків. Найбільш стійкими порушення антиокислювального гомеостазу виявилися у міокарді.

Зміни у системі ПОЛ-АОС за умов дифтерійної токсемії пов’язані, на наш погляд, перш за все з дією дифтерійного токсину, який здатний конкурувати з дихальними ферментами клітин (цитохромами) та пригнічувати синтез білка (Л. А. Фаворова и соавт., 1988), що, в свою чергу, сприяє ініціації ПОЛ та знижує функціональну активність ферментативної і неферментативної ланок АОС.

Привертає увагу той факт, що максимально виражену активацію ПОЛ і порушення у АОС спостерігалися у тканинах тих органів, які мають високу чутливість до дії дифтерійного токсину, що дозволяє припустити роль вільнорадикальних механізмів у патогенезі їх ушкодження, зокрема у розвитку дифтерійного міокардиту. Проведені нами морфологічні дослідження підтвердили розвиток міокардиту за умов проведеного досліду і довели взаємозв'язок ушкоджень кардіоміоцитів, нервових волокон, судин та строми з активацією реакцій вільнорадикального ПОЛ (О. М. Ізюмська і співавт., 1997). Слід зазначити, що накопичення альдегідних сполук, утворених у процесі реакцій ПОЛ, сприяє також розвитку ацидозу, що поглиблює гіпоксію та може призвести до некрозу кардіоміоцитів (Ф. З. Меерсон, 1988).

Відомо, що система біоантиоксидантів (БАО), перш за все жиророзчинних вітамінів ТФ, ретинолу, -каротину в умовах екстремального впливу на організм бере активну участь у збереженні антиокислювального гомеостазу (В.П. Казначеев, 1980; Ж.И. Абрамова, Г.И. Оксенгендлер, 1985; И.К. Беляев и соавт., 1992; О.Н. Воскресенский, В.Н. Бобырев, 1992 та інші),