Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Клініко-патогенетичне значення порушень у системі антиоксидантного захисту при дифтерійній інфекції та розробка методів їх корекції

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
37
Мова: 
Українська
Оцінка: 

що підтверджується проведеними нами дослідженнями на моделі дифтерійної інтоксикації. Закономірним для дифтерійної інтоксикації виявилося зменшення вмісту ТФ та ретинолу на 7-у добу експерименту, насамперед у міокраді та селезінці, що може бути обумовлене їх посиленою витратою у зв'язку з максимально вираженою активацією ПОЛ у тканинах саме цих органів. Недостатність ТФ і ретинолу, в свою чергу, може негативно вплинути на структурно-функціональну повноцінність клітин і негативно позначитися на процесах репаративної регенерації (Ж.И. Абрамова, Г.И. Оксенгендлер, 1985; В.В. Спиричев, И.Я. Конь, 1989). На підставі аналізу даних літератури, а також результатів проведених досліджень, участь вільнорадикальних механізмів в ушкодженні кардіоміоцитів можна представити у вигляді схеми (рис. 2).

Надмірна активація ПОЛ із накопиченням первинних і вторинних продуктів ліпопероксидації у селезінці, яка морфофункціонально споріднена з тканинами інших імунокомпетентних органів, дозволяє припустити участь вільнорадикальних механізмів у патогенезі імунодепресії, характерної для дифтерійної інфекції.
Для обгрунтування положення про те, що активація ПОЛ є вирішальною ланкою патогенезу ушкоджень, необхідно довести, що АО в таких самих умовах досліду будуть виявляти протекторну дію. У проведеному нами дослідженні був використаний емоксипін – синтетичний водорозчинний прямий АО, який має комплексну дію: є мембранопротектором, імуномодулятором, нормалізує мікроциркуляторний гемостаз, зменшує проникність судин, запобігає розвитку ДВЗ крові (А. А. Шведова и соавт. ; 1986) і нині застосовується у клінічній практиці як кардіопротектор. 
Проведені дослідження показали, що введення емоксипіну виявило максимально виражений протекторний ефект у тканинах тих органів, у яких спостерігали надмірну активацію ПОЛ, що також є доказом участі вільнорадикальних процесів у патогенезі дифтерійної токсемії. У першу чергу препарат виявив виражену кардіопротекторну активність: при його застосуванні зменшилося утворення вторинних і кінцевих продуктів ПОЛ та навантаження на АОС на 4-у добу та не спостерігалося надмірної активації ПОЛ і виснаження ферментативних і неферментативних АО на 7-у добу. Введення емоксипіну сприяло також збереженню функціональної активності ферментативної і неферментативної ланок АОС у тканинах інших органів. Закономірним виявилося зростання під впливом препарату вмісту жиророзчинних вітамінів на 15-у добу досліду, що може свідчити про стимуляцію процесів репаративної регенерації, для яких, як відомо, необхідний підвищений рівень антиоксидантної забезпеченості (Е. Б. Бурлакова, 1975).
Захисний ефект емоксипіну обумовлений перш за все прямою антирадикальною дією, завдяки чому препарат різко обмежує інтенсивність ПОЛ і запобігає ушкоджувальним ефектам ПОЛ і ліпідної тріади в цілому (Ф.З. Меерсон, 1988). Використання емоксипіну в ситуаціях критичних станів привабливе також у зв'язку з відсутністю побічних ефектів, а також з наявністю у препарату комплексної дії, на що вказувалося вище.
Таким чином, проведені експериментальні дослідження довели, що у патогенезі дифтерійної токсемії значна роль належить порушенням АОС та надмірній активації ПОЛ, і показали, що із зазначеними порушеннями можуть бути пов’язані ускладнення дифтерії. Цей висновок підтверджувався результатами клінічних спостережень і біохімічних досліджень, які детально описані далі.
Метаболічні зміни у хворих на дифтерію
Проведені дослідження показали, що зміни показників ПОЛ та АОС у хворих на дифтерію знаходилися у залежності від тяжкості перебігу, наявності ускладнень та поширеності місцевого запального процесу. Так, при легкому перебігу в періоді розпалу хвороби мало місце зниження активності ферментів АОС, яке супроводжувалося підвищенням концентрації ЦП на 1-у тижні хвороби; у періоді реконвалесценції активність СОД відновлювалась, а активність каталази залишалася нижчою порівняно з групою здорових людей. Вміст ДК та МДА у періоді розпалу хвороби при легкому перебігу утримувалися на рівні показників здорових, але у періоді реконвалесценції з'явилася тенденція до їх зростання. При середньотяжкому перебігу активність каталази і СОД у періоді розпалу змінювалась аналогічно легкому, але, починаючи з 2-го тижня, відмічалася активація ПОЛ і показники МДА утримувалися підвищеними і при виписці зі стаціонару. Як показав кореляційний аналіз, із підвищенням вмісту продуктів ліпопероксидації у хворих із перебігом дифтерії середньої тяжкості збігалася поява клініко-лабораторних ознак міокардиту. При тяжкому перебігу дифтерії у періоді розпалу показники ПОЛ змінювалися у двох напрямках: у більшості хворих – підвищувалися, а у меншої частини – знижувалися; у періоді реконвалесценції концентрація вторинних продуктів ПОЛ закономірно зростала. Показники активності ферментів АОС при тяжкому перебігу дифтерії змінювалися різноспрямовано: починаючи з 2-го тижня активність каталази зростала, а СОД – зменшувалася; зазначені закономірності зберігалися у періоді реконвалесценції. Результати кореляційного аналізу показали, що зростання вмісту МДА та зниження активності СОД у хворих з тяжким перебігом збігалися з появою клініко-лабораторних ознак міокардиту (табл. 2, рис. 3).
Аналіз показників ПОЛ і активності ферментів АОС залежно від клінічної форми дифтерії показав, що їхні зміни залежать від поширеності місцевого запального процесу та періоду хвороби: ступінь зменшення активності ферментів та активації ПОЛ максимально виражені у періоді розпалу та при поширенні місцевого запального процесу (табл. 2, рис. 3).
Аналіз динаміки показників ПОЛ і ферментів АОС залежно від наявності ускладнень провели у групах хворих, рівноцінних між собою за клінічними формами і тяжкістю перебігу дифтерії. При неускладненому перебігу в періоді розпалу реєструвалося зниження активності ферментів АОС, але вираженої активації ПОЛ при цьому не спостерігалося. Слід зазначити, що на 2-у тижні та у періоді реконвалесценції у хворих з неускладненим перебігом дифтерії показники ДК та МДА мали тенденцію до зростання. При дифтерійному міокардиті динаміка вмісту продуктів ПОЛ і активності ферментів АОС була іншою. При появі клінічних,
Фото Капча