Клініко-патогенетичне значення порушень у системі антиоксидантного захисту при дифтерійній інфекції та розробка методів їх корекції

Аналіз показників ПОЛ та ферментів АОС у хворих залежно від ступеня тяжкості міокардиту показав, що більш виражене зниження активності ферментів та значно вищий вміст продуктів ліпопероксидації спостерігалися при середньому ступені тяжкості міокардиту порівняно з легким. При тяжкому міокардиті реєструвалися різке зменшення активності СОД та зростання активності каталази при різко підвищеному або значно зменшеному вмісті продуктів ПОЛ.

Найнижчі показники активності СОД визначалися у хворих, які померли від міокардиту. Вірогідно нижча, порівняно з хворими на міокардит, активність СОД протягом усього строку лікування відмічалася у хворих із множинними ускладненнями дифтерії. Привертає увагу те, що на 1-у тижні захворювання у осіб, які не мали на момент надходження до стаціонару ознак ускладнень дифтерії, але надалі вони розвинулися, реєстрували вірогідно вищі від норми показники ДК і МДА та нижчі – каталази, ЦП і СОД, що дозволяє припустити більшу вірогідність розвитку ускладнень дифтерії у людей з антиоксидантною недостатністю. Виявлені закономірності підтверджували результати кореляційного аналізу, завдяки якому встановлені вірогідні зворотні зв'язки між активністю СОД та наявністю множинних ускладнень і тяжкістю перебігу дифтерії.

На пригнічення активності ферментів, перш за все – каталази як характерної риси дифтерійної інфекції, наголошують також інші автори (Л.А. Фаворова и соавт., 1988; Г.В. Мельник и соавт., 1996). В умовах пригнічення ферментативної ланки АОС підтримка загального антиокислювального гомеостазу здійснюється за рахунок неферментативних біоантиоксидантів та ЦП. Проведені нами дослідження показали, що зазначена закономірність характерна для легкого перебігу, який має місце при локалізованих формах дифтерії. Але навіть у даної категорії пацієнтів у періоді реконвалесценції з'являються ознаки активації ПОЛ, які потребують адекватної корекції. При поширенні місцевої запальної реакції та при зростанні токсикозу підвищується як ступінь пригнічення ферментів АОС, так і ризик виснаження резервів біоантиоксидантів, унаслідок чого можлива активація ПОЛ. Активація ПОЛ навіть за наявності пригнічення ферментів АОС обумовлює індуктивне підвищення активності каталази і СОД, що і спостерігали у хворих із середньотяжким перебігом дифтерії. 

Інтенсивна продукція супероксиданіонрадикалу в умовах порушення ферментативної ланки АОС веде до швидкого виснаження резервних можливостей системи синтезу СОД і обумовлює зростання вмісту перекисів і посилене навантаження на каталазу. В цих умовах вміст каталази різко зростає, напевне, за рахунок вивільнення її мембранозв'язаної форми, яка мобілізується в умовах критичних станів. АОС не може регламентувати рівень ПОЛ, процес набуває лавиноподібного характеру і обумовлює системні деструктивні порушення. Безпосередня участь дифтерійного токсину у пригніченні АОС у проведеному нами дослідженні підтверджувалася результатами аналізу впливу протидифтерійної сироватки (ПДС) на показники ферментів АОС і ПОЛ, який показав, що введення ПДС у перші 3 дні захворювання сприяє збереженню активності ферментів АОС і зменшує інтенсивність ПОЛ. Проведені дослідження показали також, що імовірність розвитку тяжких та ускладнених форм дифтерії зростає у хворих з низьким вихідним рівнем антиоксидантного потенціалу. Відомо, що кількість факторів ризику розвитку недостатності в АОС збільшується останніми роками (Ж. И. Абрамова, Г. И. Оксенгендлер, 1985). Тому фон, який передує захворюванню на дифтерію, може бути несприятливим (різним), що, у свою чергу, призводить до зростання кількості хворих з тяжкими та ускладненими формами дифтерії.

Зазначені показники аналізували у носіїв C. d. залежно від наявності токсигенності у збудника, супутньої патології ЛОР-органів (хронічного тонзиліту) та у динаміці до і після санації антибіотиками.

Визначення активності ферментів АОС у бактеріоносіїв залежно від наявності токсигенності у C. d. показало, що носійство C. d. tox+ супроводжується зниженням, порівняно зі здоровими особами, активності ферментів АОС (СОД, каталази, ЦП), а при носійстві C. d. tox- ці порушення реєструються менш вираженими (тенденція до зниження каталази та зменшення вмісту ЦП). У носіїв C. d. tox+ окремі показники ПОЛ визначалися вищими порівняно з носіями C. d. tox-. Після санації антибіотиками активність ферментів АОС у носіїв C. d. tox- відновлювалась повністю, а при носійстві C. d. tox+ – частково. При цьому в обох групах носіїв C. d. зросла активність реакцій ПОЛ, що може бути пов’язане з побічною дією антибіотиків.

Враховуючи, що у патогенезі носійства C. d. важлива роль належить стану носоглотки, ми проаналізували показники ПОЛ і АОС у носіїв C. d. tox+ та C. d. tox- залежно від наявності у них хронічного тонзиліту. Встановлено, що у носіїв C. d. toх+ із супутнім хронічним тонзилітом і без нього зміни показники активності ферментів АОС мали одну спрямованість, але за наявності хронічного тонзиліту активність СОД реєструвалася вірогідно нижчою. У носіїв C. d. tox- активність каталази визначалася нижчою, порівняно зі здоровими особами, лише за наявності хронічного тонзиліту, а показники інших ферментів АОС мали односпрямований з “чистими” носіями C. d. tox- характер. Таким чином, виявлено, що наявність хронічного тонзиліту у носіїв C. d. прризводить