+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
37
Мова:
Українська
Після завершення прийому екстракту у крові обстежених осіб порівняно з показниками до лікування зменшився вміст загальних ліпідів і холестерину, МДА, підвищилася активність ферментів АОС. Зростання активності каталази відмічалося на фоні підвищення у 1, 6 рази концентрації іонів Fe2+, які, як відомо, використовуються при синтезі фермента. Здатність екстракту підвищувати активність каталази і збільшувати концентрацію іонів Fe2+ у осіб з патологією носоглотки особливо привернула нашу увагу у зв'язку з тим, що, як відомо, редепресія профага токсигенності здійснюється саме при зниженні концентрації іонів Fe2+ і пригніченні активності каталази (Л. А. Фаворова и соавт., 1988). Прийом екстракту сприяв поліпшенню показників місцевого і системного імунітету та активував фагоцитарну активність лейкоцитів. Його введення практично не вплинуло на показники мікроциркуляторного гемостазу і прискорило І фазу згортання крові, що було пов'язане зі зростанням вмісту іонів Са2+ у сироватці.
Прийом екстракту ехінацеї пурпурової добре переносили всі обстежені: у жодному випадку не були зареєстровані прояви алергічних реакцій.
Таким чином, проведені дослідження довели, що призначення водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової сприяє зростанню адаптаційних можливостей організму та комплексно впливає на фізіологічні захисні системи осіб з хронічною патологією верхніх дихальних шляхів, які мають низький рівень резистентності. Дані літератури і результати проведених досліджень дозволили сформулювати основні умови застосування екстракту ехінацеї пурпурової як засобу, що підвищує опірність до інфекцій дихальних шляхів:
1) препарат може використовуватися для лікування та профілактики завдяки комплексному патогенетичному впливу на порушення, які мають місце при зниженому рівні резистентності у людей з хронічною патологією дихальних шляхів;
2) курси фармакокорекції та фармакопрофілактики повинні бути тривалими. При їх призначенні слід ураховувати дію чинника, що сприяє посиленню ПОЛ, та рівень резистентності організму;
3) вибір дози препарату визначається метою (фармакокорекція або фармакопрофілактика), віком людини, характером харчування, сезоном;
4) доцільно при проведенні фармакокорекції поєднувати прийом екстракту ехінацеї пурпурової з АО токоферолом, ретинолом та -каротином;
5) препарат недоцільно призначати пацієнтам з вираженими гіперкоагуляційними змінами у крові за наявності ознак депресії системи фібринолізу, а також поєднувати його введення з препаратами кальцію.
Таким чином, проведені клініко-експериментальні дослідження довели доцільність використання біологічно активних речовин антиоксидантної дії у комплексній терапії хворих на дифтерію як необхідної умови запобігання тяжкому та ускладненому перебігу захворювання, а також дозволили запропонувати засіб патогенетичного лікування для відновлення рівня загальної резистентності і підвищення опірності до інфекцій дихальних шляхів.
Висновки
1. Клінічні та експериментальні дослідження довели важливу роль порушень у АОС та надмірної активації ПОЛ у патогенезі дифтерійної інфекції та у формуванні підвищеної сприйнятливості до інфекцій дихальних шляхів, дозволили запропонувати дослідження показників проооксидантно-антиоксидантного гомеостазу для оцінки тяжкості перебігу і прогнозування розвитку ускладнень дифтерії та розробити препарат комплексної патогенетичної дії для фармакокорекції та фармакопрофілактики порушень, які спостерігаються у осіб з підвищеною сприйнятливістю до інфекцій дихальних шляхів.
2. За умов експериментальної дифтерійної інтоксикації у крові та тканинах внутрішніх органів піддослідних тварин відмічається активація реакцій вільнорадикального ПОЛ. За ступенем активації реакцій ліпопероксидації тканини досліджених органів розподіляються таким чином: міокард селезінка нирки наднирковики печінка. Зменшення рівня вторинних продуктів ПОЛ у плазмі збігається зі зростанням їх вмісту у тканинах внутрішніх органів і свідчить про виснаження субстрату ПОЛ.
3. АОС у тих самих умовах досліду мобілізується для регламентації рівня реакцій вільнорадикального ПОЛ. Максимально виражені зміни з ознаками виснаження і дисбалансу з боку ферментативної і неферментативної ланок АОС реєструються у міокарді та селезінці піддослідних тварин.
4. Показники ПОЛ та ферментів АОС у хворих на дифтерію можна використовувати як додаткові тести при визначенні тяжкості перебігу та для прогнозування розвитку ускладнень.
5. У хворих на дифтерію має місце зменшення активності ферментів АОС і посилюються реакції вільнорадикального ПОЛ. Вираженість зазначених змін залежить від періоду та клінічного перебігу хвороби:
при легкому перебігу на фоні зниженої активності ферментів АОС рівень реакцій вільнорадикального ПОЛ у періоді розпалу хвороби утримується в межах норми та підвищується – у періоді реконвалесценції;
при середньотяжкому перебігу має місце знижена активність ферментів АОС та реєструється підвищений вміст продуктів ПОЛ у періоді розпалу; зазначена тенденція змін досліджених показників зберігається у періоді реконвалесценції;
при тяжкому перебігу у періоді розпалу хвороби показники активності ферментів АОС змінюються різноспрямовано (зростає активність каталази та знижується – СОД), а вміст продуктів ліпопероксидації може зменшуватися внаслідок виснаження субстрату ПОЛ; у періоді реконвалесценції зазначені зміни показників ферментів АОС зберігаються, а вміст продуктів ПОЛ зростає.
6. Доведений взаємозв'язок посилення реакцій ПОЛ з розвитком ускладнень дифтерії. Встановлено, що ускладнення дифтерії міокардитом супроводжується інтенсифікацією реакцій вільнорадикального ПОЛ та дисбалансом у ферментативній ланці АОС:
при легкому та середньому ступені складності міокардиту підвищений вміст продуктів ліпопероксидації реєструється на фоні низьких показників активності каталази та підвищених – СОД;
при тяжкому ступені складності міокардиту показники ПОЛ та ферментів АОС змінюються різноспрямовано (активність СОД різко зменшується, каталази – підвищується, вміст продуктів ПОЛ значно зростає, а при виснаженні субстрату ПОЛ вміст продуктів ліпопероксидації може зменшуватися).
Імовірність розвитку множинних ускладнень дифтерії вища у пацієнтів, які при надходженні до стаціонару мали нижчі від норми показники ферментів АОС та вищі від норми показники ПОЛ.
7. Встановлено, що носійство C. d. tox+ i C. d. tox- реєструється при пригніченні функціональної активності місцевого і клітинного імунітету та супроводжується зниженням активності ферментативної ланки АОС. При носійстві C. d. tox+ порушення у зазначених системах виявляються більш вираженими.
8. Набута протягом життя підвищена сприйнятливість до інфекцій дихальних шляхів супроводжується пригніченням місцевого і системного імунітету та виснаженням резервних можливостей АОС.
9. Введення водно-спиртового екстракту ехінацеї пурпурової у комплексну терапію носіїв C. d., а також його призначення особам з низьким рівнем резистентності комплексно впливає на стан їхніх фізіологічних захисних систем: сприяє відновленню функціонального стану АОС, місцевого та системного імунітету, що підвищує опірність до інфекцій дихальних шляхів.
10. Введення АО прямої дії емоксипіну на фоні експериментальної дифтерійної інтоксикації запобігає надмірній активації вільнорадикального ПОЛ, сприяє збереженню функціональної активності АОС та виявляє кардіопротекторну дію, що обумовлює доцільність його подальшого клінічного дослідження у хворих на дифтерію.