Ландшафтознавство

З кінця 20 ст. простежується тенденція на звуження сфери обігу терміна “геосистема”. Разом із згасанням інтересу ландшафтознавства до системного підходу цей термін вже не має такого всеохоплюючого використання, як це було в 1980-х роках. Найбільш відповідна сфера його вжитку обмежується системними інтерпретаціями ландшафту. Однак, оскільки поняття ландшафту та системи не збігаються, то й ототожнення ландшафту з геосистемою, або ж визнання геосистеми за предмет ландшафтознавства не є методологічно виправданим.

“Екосистема” – термін, введений Артуром Тенслі у 1935 р. Однозначного тлумачення цей термін не має. Здебільшого під екосистемою мається на увазі закономірне поєднання різних елементів природи між собою. Отже, за своїм складом екосистема практично тотожна ПТК, геосистемі в її вихідному тлумаченні В. Сочави і ландшафту в його солнцевському розумінні (див. рис. 4, а). Принципова відмінність між ними полягає в тому, що екосистема розуміється як система насамперед функціональна, різні складові якої виконують відповідні функції (зелені рослини створюють первинну продукцію, ґрунт постачає рослини необхідними ресурсами тощо). Таке бачення екосистеми позначається й на уявленні про її структурну: окремі елементи екосистеми виділяються за специфічністю функцій (продуценти – консументи – редуценти та ін.). Отже, екосистема – поняття, що орієнтоване не стільки на пізнання просторового устрою світу, скільки на пізнання функціональних зв’язків між його складовими. Крім того, екосистема – поняття позапросторове, на відміну від ландшафту, ПТК та інших розглянутих вище понять.

Поширеною лишається точка зору щодо принципової відмінності екосистеми від ландшафту (ПТК, геокомплексу, геосистеми), висловлена В Преображенським та А. Мінцем у 1973 р. Вони акцентували на тому, що у моделі екосистеми завжди є центр, ядро, “хазяїн” (здебільшого це певний біотичний компонент) і його периферія (“дім”), а зв’язки спрямовані від периферії до ядра. У моделі ж геосистеми-ландшафту ніякого “хазяїна”, центру немає й зв’язки між її елементами не центровані на якийсь один із них. Модель геосистеми (ландшафту) “поліцентрична”, а екосистеми – “моноцентрична”.

Однак зараз моноцентричне розуміння екосистеми поділяється далеко не всіма екологами й сучасна екологія практично остаточно вийшла за рамки моноцентричної моделі. Крім цього, моноцентричність – це не властивість об’єкта як такого, а спосіб його інтерпретації. Сучасне ландшафтознавство користується цим загальним методологічним підходом дуже широко. Отож, моно- і поліцентричність, як основа для розмежування між екосистемою та ландшафтом, вже не відбиває сутності сучасного розуміння цих понять.

“Геоекосистема” – термін, який вживається переважно у західноєвропейській ландшафтній екології. Ним намагаються підкреслити те, що екосистема розглядається як територіальна одиниця – зі своїми межами і конкретним місцеположенням, а також те, що при її аналізі біотичним і фізичним компонентам надається однакова вага.

“Пейзаж” – термін, через який ландшафт у його загальному розумінні інтерпретується в художніх сферах: поезії, образотворчому мистецтві, в їх теорії – естетиці, а також часто вживається у ландшафтній архітектурі та дизайні. У науковій мові між термінами “ландшафт” і “пейзаж” є відмінності. Під пейзажем розуміється зовнішній вигляд, образ ландшафту, що відкривається з певної точки. А самий ландшафт у гуманітарних науках визначається як територія, специфічна за зовнішнім виглядом, зокрема за набором різних пейзажів у його межах.

 

 

1. Гродзинський М. Д. Пізнання ландшафту: місце і простір. В 2-х т. К. : ВПЦ “Київський університет”, 2005. – Т. 1. – 503 с. ; Т. 2. – 431 с. (глава 1. 1)
2. Исаченко А. Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. – М. : Высшая школа, 1991- 366 с. (с. 110-125)
3. Ковальов О. П. Географічний ландшафт: науковий, естетичний і феноменологічний аспекти. – Харків: Екограф, 2005 – 388 с. (глави 1 – 3).
4. Петлін В. Концепції сучасного ландшафтознавства. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006 – 329 с. (розділ 4)
5. Преображенский В. С., Александрова Т. Д., Куприянова Т. П. Основы ландшафтного анализа. – М. : Наука, 1988. – 192 с. (глава 1. 2)

 

 

1. Які загальні положення лежать в основі поняття ландшафту?

2. В чому полягає зміст ландшафту як загальнокультурного поняття?

3. В чому знаходить вираз поліструктурність ландшафту?

4. Які головні відмінності між поняттями ландшафту та екосистеми?

5. Що є спільного і відмінного між поняттями ландшафт і пейзаж?

 

 

1. Історія становлення та розвитку поняття ландшафту в людській культурі

2. Використання поняття ландшафту поза межами географії

3. Еволюція уявлень про структури ландшафту

4. Фізіономічність і образність ландшафту

5. Моноцентричний підхід у пізнанні ландшафту

  

 

Просторовість – принципово важлива риса ландшафту, яка відрізняє його від багатьох інших складних природних феноменів, зокрема – від екосистем. Власне, поняття ландшафту і слугує заради того, щоби зрозуміти як влаштований простір, як у ньому пов'язані в цілісності його окремі місця, тіла та речовини різної природи, як простір сприймається людиною, як він змінюється в часі тощо. Через це ландшафт, хоч би яких інтерпретацій він не набував, розуміється як передусім просторове утворення.

Просторовість ландшафту не слід розуміти як тільки