Ландшафтознавство

Наведені правила класифікації ландшафтних комплексів є дуже загальними й не вказують ані переліку ознак, за якими виділяються таксони, ані кількість цих таксонів, ані критерії, за якими вони виділяються. Ці питання вирішуються не на формальних (логічних чи математичних) підставах, а виходячи із змістовних міркувань. Ці міркування можуть бути різними, тому в ландшафтознавстві розроблено чимало різних класифікаційних схем ландшафтів. Вони відрізняються як за числом таксонів, так і за критеріями їх виділення й підпорядкування (субординації) один одному. Розглянемо принципи і зміст таксонів класифікації ландшафтів, прийнятий в Україні.

Класифікація ландшафтів України була розроблена в процесі складання ландшафтної карти України та задля ландшафтознавчого обґрунтування схеми фізико-географічного районування території нашої держави (А. Ланько, О. Маринич, П. Шищенко та ін.). Впродовж 1980-1990-х рр. ця класифікація вдосконалювалась й на даний час склались критерії виділення її основних таксонів – класу, типу, підтипу та виду ландшафтів.

Клас ландшафтів вважається найвищим таксоном класифікації ландшафтів, в який об’єднуються ландшафтні комплекси, подібні за загальними орографічними ознаками і типом природної зональності. Виділяються два класи ландшафтів – рівнинні та гірські. Типи ландшафтів виділяються всередині класів за певним співвідношенням тепла та вологи, з чим пов'язаний зональний розподіл грунтово-рослинного покриву. Клас рівнинних ландшафтів України поділяється на типи мішанолісових, широколистянолісових, лісостепових, степових, сухостепових ландшафтів. В класі гірських також виділяються типи ландшафтів, які визначаються насамперед висотним місцеположенням і експозицією ландшафтних комплексів, що й зумовлює висотну поясність рослинного та ґрунтового покриву гір. Окремі типи ландшафтів становлять заплави річок, а також субтропічні (субсередземноморські) ландшафти Південного берега Криму.

Підтипи ландшафтів виділяються в межах типів і їх спектр відображає континуальність (поступовість) горизонтально-зональних змін ландшафтних комплексів (для рівнин) і висотно-поясних їх змін (для гір). У тих випадках, коли ця поступовість практично не знаходить виразу, типи ландшафтів на підтипи не поділяються. Наприклад, ландшафти мішанолісового типу (вони поширені на Поліссі) відрізняються між собою не стільки варіацією кліматичних зональних чинників, скільки своїм висотним місцеположенням і літологічним складом порід, що й визначає особливості їх ґрунтів та рослинності. Через це поділяти мішанолісовий тип ландшафтів на його підтипи за зональними ознаками немає підстав. Натомість для типу степових ландшафтів такий поділ має велике значення, оскільки поступовість зональних переходів ґрунтів та рослинності виражена в степу сильно. В межах України тип степових ландшафтів поділяється на підтипи північностепових різнотравно-типчаково-ковилових ландшафтів (в них переважають ландшафтні комплекси з чорноземами звичайними), середньостепових типчаково-ковилових (переважають чорноземи південні) та південностепових полиново-злакових ландшафтів (тут домінують чорноземи південні солонцюваті та темно-каштанові ґрунти).

Крім поділу типів ландшафтів на їх підтипи за ознаками, що відбивають природну зональність, типові відмінності ландшафтів зумовлені також висотним місцеположенням та особливостями їх геологічної будови. За цими ознаками виділяються підкласи ландшафтів. Так, клас рівнинних ландшафтів поділяється на підкласи низовинних та високих рівнин, височин та їх схилів, різних за геологічним фундаментом, складом та потужністю четвертинних відкладів. У класі гірських ландшафтів виділяються підкласи передгірських акумулятивно-денудаційних височин, міжгірних акумулятивних низовин, низькогірних, середньогірних та інших ландшафтів.

Вид ландшафтів виділяється за комплексом ознак, серед яких – склад четвертинних відкладів, генетичний тип рельєфу та його морфологічні особливості, ступінь горизонтального та вертикального розчленування території, переважаючі види ґрунтів та рослинних угруповань. Всього для території України виділено 132 види ландшафтів. Для деяких з них доцільний їх подальший поділ на підвиди ландшафтів.

Розглянута вище класифікація ландшафтів ґрунтується на ознаках, які характеризують природну складову ландшафту й полишають поза увагою його сучасний стан, зміненість діяльністю людиною, напрямок господарського чи іншого використання. Для цілей територіального проектування, прогнозування змін ландшафтів та багатьох інших завдань важливими є класифікації, які розглядають ландшафт як соціофункціональну категорію – складний територіальний комплекс, який виконує певні соціальні функції – лісогосподарську, рекреаційну, природоохоронну тощо. При такому розгляді ландшафту його функція означає суспільно важливу мету, якої суспільство досягає за рахунок ландшафту або за його участю (Е. Німанн, В. Преображенський, П. Шищенко та ін.).

Природні властивості ландшафтних комплексів зумовлюють їх неоднакову придатність щодо виконання різних функцій і таким чином територіальна диференціація функцій значною мірою зумовлена природними ЛТС. Так, часто землеробська функція ландшафту реалізується в межах привододільно-рівнинних і пологосхилових ландшафтних смуг елювіального водного режиму, лучно-пасовищна функція – у ландшафтних смугах заплав і перших надзаплавних терас тощо. Однак розвиток багатьох форм господарства має свої територіальні закономірності, які не пов'язані з особливостями природних територіальних структур ландшафту. Наприклад розширення площі міст, розміщення промислових підприємств більше контролюється економіко-географічними та соціо-географічними чинниками, ніж суто природно-ландшафтними.

Таким чином, структура угідь та інші просторові форми використання ландшафту є результатом складної взаємодії природних, соціально-виробничих і невиробничих процесів і структур. Соціофункціональна класифікація ландшафту відображає взаємодію природно-ландшафтних і