Ландшафтознавство

Для збирання рослинних харчів переваги мають ландшафти, в яких чергуються місця із трав’яною, чагарниковою та деревною рослинністю. Для втечі та переховування від хижаків як сприятливий сприймався ландшафт, в якому є місця, де можна від цих ворогів сховатися. За такі місця-схованки слугували не лише печери, а й гаї, де багато видів крупних хижаків втрачали мобільність і людина легше їх уникала, а також водні об’єкти, в які чимало хижаків не заходять.

Для порятунку від стихійних лих сприятливим є ландшафт, який має місця-схованки – урочища, що захищені від вітру та спеки схилами; печери; прибережні місця ландшафту; окремі гаї тощо. Для вивчення території давньою людиною сприятливішими є ландшафти, де є оглядові місця; місця, широко відкриті для огляду (панорами) й місця, що відкриваються погляду на значну його глибину (місця-проспекти).

Отже, успіх практично в усіх видах діяльності давньої людини був пов'язаний з одними й тими самими типами місць, а саме – місцями-схованками, оглядовими місцями, відкритими просторами, водними об’єктами, місцями-орієнтирами. Від того наскільки повно й вірно людина могла визначити ці місця ландшафту та зв’язати їх у цілісну конфігурацію залежало її виживання.

Людина, яка була здатною розпізнати ці місця, набувала адаптивних переваг перед людьми, у яких таке “ландшафтне мислення” було розвинене слабкіше. Вони мали значно більше шансів дожити до репродуктивного віку й дати потомство. Відтак, у цьому потомстві закріплювалася здатність бачити ландшафт у найбільш відповідний для виживання спосіб. Так із потомства у потомство йшов відбір осіб, наділених усе більш повним і цілісним баченням ландшафту, як конфігурації місць-схованок, місць-панорам, оглядових місць, місць-проспектів, місць-орієнтирів. Оскільки такий відбір тривав щонайменше 3, 5 млн. років, то біолого-еволюційний стиль сприйняття ландшафту мав глибоко укорінитися у свідомості людини й, зокрема, визначити ряд закономірностей сприйняття ландшафту.

Важливі з цих закономірностей полягають у наступному. Місцями, важливими для виживання, були: місця-схованки, оглядові місця, місця-орієнтири, панорамні, місця-перспективи, водні об’єкти з їх елементами. Вимірами конфігурації ландшафту, які людині слід було сприйняти, аби забезпечити виживання, були: різноманіття ландшафту, складність його територіальної структури, таємничість ландшафту та ступінь його знайомості людині. Людина у сприйнятті нею ландшафту вирізняла та оцінювала ландшафт переважно за цими його місцями та конфігураціями. Вони сприймалися з позитивом, що згодом еволюціонувало в почуття естетичного сприйняття ландшафту. Тому не дивно, що людьми сучасних суспільств як естетично привабливі сприймаються ландшафти, насичені місцями-схованками, панорамам, перспективами, водними об’єктами. Як естетично привабливі сприймаються також ландшафти не надто складні й помірно різноманітні, в яких комбінуються відкриті та закриті простори.

Будь-яка людина є представником певної культури і, сприймаючи ландшафт, визначаючи його цінності та значення, вона знаходиться під сильним впливом культурних норм, правил, стереотипів тощо. Оскільки культурні впливи на людину передаються через соціум, то культурні і соціальні чинники сприйняття ландшафту варто розглядати в їх єдності – як соціокультурні.

Різні соціальні спільноти, до яких входить індивід, мають свої культурні особливості й навіть найменша соціокультурна група має свої особливі риси у сприйнятті ландшафту. Однак, результати численних досліджень свідчать, що найбільш сильно на сприйнятті ландшафту позначається культура етносів, місцевих громад, родини та професійна культура.

Етнічна культура. Протягом 1980-их років було виконано чимало порівняльних досліджень з сприйняття ландшафту представниками різних національних культур. В результаті вдалося виявити низку відмінностей у сприйнятті ландшафту представниками різних етносів. Зокрема, у сприйнятті ландшафту американцями значну роль відіграє величність ландшафту (особливо – великі розміри його самого та елементів, що його складають). Важливим є також ступінь природності (незайманості) ландшафту. Натомість для європейців більше значення має мальовничість ландшафту, а не його величність, а охайність (антропогенна впорядкованість) ландшафту має не менше значення, ніж його незайманість. Представники азійських культур при сприйнятті ландшафту звертають увагу на його прихований символізм та витонченість, що не властиво європейцям та американцям.

Крім відмінностей у сприйнятті ландшафту різні етноси розрізняються й за ставленням до нього. Кожна етнічна група має свою систему морально-етичних цінностей. У цю систему включене й ставлення людей до ландшафту. Однак, для різних етносів місце, яке це ставлення займає у даній системі, може бути різним, мати різний вияв і глибину.

Місцева культура. Людина по-різному сприймає ландшафти, відповідні тим культурним нормам, стилям, стереотипам, які вона вважає своїми, та ландшафти, які для людини є малознайомими й які вона вважає чужими, належними іншій культурі. Так, численні дослідження з сприйняття ландшафту місцевим населенням та туристами засвідчили, що у цьому сприйнятті існують значні відмінності.

Туристи більш монолітні у своєму сприйнятті ландшафтів через те, що мають спільну мету цього сприйняття – спожити невідоме. За цим критерієм вони й сприймають ландшафт, зокрема