Ландшафтознавство

В сучасному ландшафтознавстві переважають суб’єктивно-фізіономічне та психолого-феноменологічне тлумачення образу ландшафту. В обох цих тлумаченнях існують дві точки зору на об'єм, який вкладається у це поняття. Одні дослідники схильні надавати широкого змісту цьому поняттю, інші – звуженого.

Широке тлумачення образу ландшафту полягає у тому, що під ним розуміється не тільки “картинка” ландшафту, яка постає в уяві людини, а й враження від ландшафту, емоційні переживання, цінності та значення, які з ним пов'язані, тощо. В образ ландшафту включається сума всіх вражень від нього, в тому числі й бажання людини щодо того, яким має бути ландшафт. Отже, образ ландшафту, що склався в людській свідомості, відображає не тільки те, яким є певний ландшафт, але й те, яким він повинен бути. В такому образі органічно поєднуються сучасність і майбутнє.

Звужена точка зору на об'єм поняття образ ландшафту зводиться до його розуміння як деякої “розумової картинки», яка може бути викликана у свідомості людини, коли ландшафт знаходяться поза досяжністю її органів чуттів. Інакше, кажучи, це уявлення ландшафтів, які людина бачила колись, або й взагалі не бачила, а складає образне уявлення про нього з відомих їй літературних описів, розповідей знайомих та інших подібних джерел інформації.

Звужене та широке тлумачення образу ландшафту необхідне для того, щоби відділити дві “сфери”, в яких він постає у людській свідомості. Одна із цих сфер – його просторове уявлення людиною, тобто уявлення ландшафту й справді як “картинки”. Друга “сфера”, в якій постає образ ландшафт, – це той ореол значень, почуттів, емоційних оцінок і ставлень, які ця уявна “картинка” викликає у людини і які сприймаються разом із нею. Хоч ці дві “сфери” насправді нероздільні, та при інтерпретації багатьох аспектів сприйняття людиною ландшафту такий умовний поділ виявляється доцільним. З огляду на це, у схемі естетичного сприйняття ландшафту (див. рис. 31) образ ландшафту умовно представлений як такий, що складається з “образу-картинки”, який оповитий “ореолом” емоційних оцінок, почуттів, значень і ставлень до ландшафту.

Образ ландшафту є складною перцепційно-когнітивною конструкцією, яка формується у людини дуже непростим шляхом і виконує різні функції. Виходячи з цих функцій та шляхів психічної обробки інформації про ландшафт (див. рис. 31), можна вважати, що у процесі сприйняття ландшафту у людини послідовно формуються образи ландшафту, які можна назвати сенсорним, операційним і когнітивним. Їх особливості наведені у табл. 8.

Кожний попередній образ ландшафту немов підготовлює виникнення наступного, але при цьому відіграє й свою власну роль, яка наступному образу не передається. Так, основне призначення сенсорного образу ландшафту полягає у зберіганні сенсорної інформації про його окремі елементи. Операційний образ слугує переважно для того, щоби людина могла миттєво орієнтуватися у реальному ландшафті. Когнітивний образ ландшафту виконує значно більше функцій – від естетичних до планування варіантів поведінки людини у ландшафті.

Найбільш складними та різноманітними є когнітивні образи ландшафтів. Як було вказано вище, ландшафт в уяві людини може поставати у формі образу-картинки, сприйнятого людиною безпосередньо на місцевості чи за його фотографічним або іншим зображенням. Але, крім образів реальних ландшафтів колись бачених людиною, вона також формує образи деяких узагальнених типів ландшафту (наприклад, образ гірського ландшафту, образ лісового ландшафту, образ ландшафту Кримських гір тощо). Людина здатна уявляти й образ ідеального на її смак ландшафту, якого взагалі не може існувати в природі. Нарешті, образи ландшафту можна розрізняти за тими органів чуття, які відповідальні за його створення й відповідно вести мову про візуальний, звуковий та ароматичний образи ландшафту.

 

 

Отже, способів, за якими можна розрізняти різні типи образів ландшафту, може бути багато. Доцільним у багатьох відношеннях є поділ образів ландшафту на реальні та ноетичні. Реальний образ ландшафту формується при безпосередньому сприйнятті ландшафту людиною. Але людина здатна утримувати у пам'яті образи ландшафтів, які вона бачила колись у минулому. Отже ноетичний образ ландшафту – це образ, який виникає у людини за фізичної відсутності самого ландшафту, тобто який у даний момент сенсорно не сприймається.

Від ноетичних образів ландшафту слід відрізняти образ типу ландшафту – узагальнене образне уявлення людиною певного типу ландшафтів. Якщо ноетичний образ – це образ певного реального ландшафту, колись людиною сприйнятого сенсорно, то образ типу ландшафту має не один реальний прототип, а багато образів реальних ландшафтів. З їх множини людина й формує у довготривалій пам'яті певні типи, прототипи, архетипи образів ландшафтів.

Необхідність зберігання образів ландшафтів у вигляді типів зумовлена тим, що довготривала пам'ять людини, хоч і має дуже великий об'єм, однак не може вмістити всі образи-картинки ландшафтів, які людина колись бачила або уявляла. Значно ефективніше зберігати у пам'яті не всі реальні образи ландшафтів, а деякі їх генералізовані типи.

Серед образів типів ландшафту розрізняються образи-еталони (зразки) та образи-прототипи. Їх виникнення має різну природу. В процесі набуття життєвого досвіду у довготривалій пам'яті людини формуються й утримуються деякі еталонні