Ландшафтознавство

Предмет:

Географія

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

381

Мова:

Українська

Оцінка:

і спричинена впливом людини, але підкоряється природним закономірностям. Таким чином, людська діяльність розглядається не як складова антропогенного ландшафту, а лише як чинник, який створив антропогенний ландшафт (точніше – перетворив на нього вихідний натуральний ландшафт). Після того як антропогенний ландшафт створений, він розвивається за природними закономірностями. Через це, деякі антропогенні ландшафти навіть важко відрізнити від їх натуральних аналогів. Так, болота і водойми, зарослі очеретом, створенні у піщаних і глинистих кар'єрах, за своїми рисами дуже подібні до натуральних водно-болотних урочищ; старі лісові штучні насадження, такі як «Дача Галілея» в Тернопільській області чи Трикратівський масив у Миколаївській області, зараз дуже наблизились до натуральних лісових ландшафтних комплексів правобережного лісостепу України. Людина колись створила й досі використовує такі антропогенні комплекси (наприклад, з метою рекреації), але на подальший їх розвиток може не впливати.

Зовнішній вигляд антропогенних ландшафтів, процеси, що у них протікають, характер і глибина антропогенних перетворень тощо, сильно залежать від роду господарської діяльності людини, яка й спричинила їх виникнення. На цій підставі обґрунтована класифікація антропогенних ландшафтів, яка наведена у табл. 11.

Сучасне антропогенне ландшафтознавство стало дуже розгалуженим науковим напрямом. Воно досліджує вертикальні та територіальні структури антропогенних ландшафтів, їх динаміку, історію формування під впливом діяльності людини тощо. Відповідно до типу антропогенних ландшафтів пропонується розрізняти відповідні напрями антропогенного ландшафтознавства: наприклад, агроландшафтознавство, урболандшафтознавство, меліоративне ландшафтознавство та ін.

За масштабом досліджень антропогенне ландшафтознавство пропонують поділяти на загальне і регіональне. Згідно з Ф. Мільковим, який і запропонував такий поділ, головним завданням загального антропогенного ландшафтознавства є вивчення процесів антропогенізації ландшафтної сфери Землі в цілому. Дослідження виконуються у масштабі всієї планети, окремих континентів з метою з’ясувати головні закономірності у глибині антропогенних змін ландшафтів, поширенні антропогенних ландшафтів різних типів тощо. З урахуванням того, що антропогенні перетворення ландшафтів досягають зараз дійсно глобальних масштабів, такі дослідження мають особливе значення. Як приклад, на рис. 52 наведена схема поширення міських ландшафтів, з якої видно, що вони охопили практичну усю планету й відіграють важливу роль у сучасній територіальній структурі багатьох її великих регіонів.

Таблиця 11. Класифікація антропогенних ландшафтів

(за Мильков, 1973)

Рисунок 52. Картосхема глобальної географії міських ландшафтів (за Мильков, 1973) :

1 – найкрупніші міські агломерації та агломеровані райони, 2 – території з домінуючим поширенням крупних міських ландшафтів, 3 – території зі значним поширенням крупних міських ландшафтів, 4 – скупчення міських ландшафтів, що виникли в слабкозаселених районах, 5 – крупні міські ландшафти в умовах щільного сільськогосподарського розселення, 6 – території з середнім поширенням міських ландшафтів, 7 – території з розрідженою мережею міських ландшафтів, в тому числі і крупних, 8 – незначний розвиток міських ландшафтів, 9 – одиничні міські ландшафти в умовах слабкозаселених територій

Попри важливість дослідження антропогенних змін ландшафтів у глобальному масштабі, сучасне антропогенне ландшафтознавство свої основні зусилля зосереджує на пізнанні змін ландшафтів на регіональному і локальному рівні. Основні напрями цих досліджень полягають у картографуванні антропогенних ландшафтів, з'ясуванні характеру та оцінці глибини їх антропогенних перетворень, прогнозуванні їх змін в результаті посилення, припинення чи зміни напрямку їх господарського використання, районування антропогенних ландшафтів та ін.

Картографування антропогенних ландшафтів. При дрібномасштабному картографуванні на карту наносяться класи, підкласи і зональні типи антропогенних ландшафтів (див. табл. 11). Картографування антропогенних ландшафтів у середньому і крупному масштабах вимагає виділення антропогенних ландшафтних комплексів різного таксономічного рангу, аналогічно до того, як це виконується при складанні карт територіальних структур ландшафту взагалі (див. § 3. 4 посібника). Ф. Мільков і представники його наукової школи використовують таксономічний ряд антропогенних ландшафтних комплексів, який дуже близький до таксономії ПТК школи генетичного ландшафтознавства (див. рис. 11) : антропогенне урочище – антропогенна місцевість – антропогенний ландшафт.

При картографуванні антропогенних ландшафтних комплексів, тобто при встановленні їх меж, враховуються як межі антропогенного походження (наприклад, між ріллею та лісом, між територією сільської забудови та сіножатями тощо), так і межі природного (натурального) ландшафту. При цьому межі господарських угідь враховуються лише на рівні антропогенного урочища, а за основу картографування антропогенних комплексів вищих рангів слугують ознаки природного ландшафту (літогенна основа, рельєф, ґрунти тощо). В результаті територіальна структура антропогенного ландшафту має вигляд мозаїки контурів, конфігурація яких відбиває природну складову ландшафту, але при цьому несе й відповідне соціо-функціональне навантаження.

Оцінка глибини антропогенних перетворень ландшафту. Ступінь, до якого змінилися ландшафти внаслідок їх антропогенних перетворень, важливо враховувати при визначення ареалів потенційного заповідання ландшафтів, відновлення історії становлення сучасної структури ландшафтів, прогнозування їх змін, оцінюванні стійкості тощо.

Існує декілька підходів до оцінювання ступеня зміненості (антропогенізації, антропізації, антропогенної трансформованості) ландшафтів. Ф. Мільков за співвідношенням у ландшафті площ антропогенних і натуральних ландшафтних комплексів пропонував розрізняти природні, змінені та антропогенні ландшафти (табл. 12).

Таблиця 12. Райони співвідношення природно-антропогенних комплексів (за Мильков, 1973)

Значної популярності набула оцінка ступеня антропогенної трансформованості ландшафтів за допомогою інтегрального показника, який кількісно характеризує наскільки глибоко ландшафт змінений людською діяльністю. В Україні користуються показником антропогенної перетвореності ландшафтів, запропонованим П. Шищенком:

де: Кан – ступінь антропогенної перетвореності ландшафтів регіону; ri – ранг антропогенної перетвореності ландшафту і-им типом його господарського використання; gi