Методичні рекомендації про порядок надання психологічної допомоги працівникам в екстремальних і надзвичайних умовах

 

 

І. Загальні положення

ІІ. Типовий порядок психологічного забезпечення діяльності в екстремальних і надзвичайних ситуаціях

ІІІ. Робота психолога за умов надзвичайної ситуації

ІV. Організація роботи з надання екстреної психологічної допомоги працівникам, які зазнали психотравмуючого впливу стрес-факторів під час виконання оперативно-службових завдань

V. Аспекти діяльності психолога в осередку надзвичайної ситуації (з досвіду роботи психологів МНС України)

VІ. Перелік додаткових нормативно-методичних матеріалів

 

 

Дані методичні рекомендації призначені, передусім, для працівників структурних підрозділів служби психологічного забезпечення усіх рівнів, керівників та працівників кадрових апаратів органів та підрозділів внутрішніх справ, які виконують службові завдання у екстремальних або надзвичайних умовах.

Надання психологічної допомоги працівникам органів внутрішніх справ в екстремальних умовах є запорукою успішного функціонування системи медико-психологічної реабілітації МВС України. Саме психологи ОВС є тими першими фахівцями, які проводять невідкладне психологічне втручання і психопрофілактичні заходи відносно працівників міліції і військовослужбовців, спільно з керівництвом органів, підрозділів, військових частин, навчальних закладів МВС вирішують питання про доцільність і необхідність направлення особи, що зазнала значних психоемоційних навантажень, психологічної травми до спеціалізованих відомчих медичних установ для вирішення питання щодо доцільності і можливості проведення її консультативної або стаціонарної психопрофілактики.

Окрім того психологам ОВС, які прибувають до місця скоєння злочину, дорожньо-транспортної події, природних чи техногенних аварій і катастроф доводиться спільно з психологами МНС або самостійно надавати невідкладну психологічну допомогу не тільки працівникам міліції або військовослужбовцям внутрішніх військ, але і постраждалим громадянам та їх родичам.

Екстремальна ситуація – це несприятливі для життєдіяльності, граничні, крайні значення тих елементів професійної діяльності чи її умов, що вимагають мобілізації адаптивних здібностей людини, недостатній розвиток яких може призвести до посттравматичного стресу, адаптаційного розладу особистості або ж до дезадаптивних, деструктивних форм кризового реагування (алкоголізм, суїцид, наркоманія, порушення дисципліни і законності тощо).

Основними стрес-факторами, що обумовлюють екстремальність діяльності працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ, є:

• кліматичні: температура, гіпоксія, баричні впливи, магнітні бурі, спека, холод, вологість, киснева недостатність, підвищений вміст вуглекислого газу;

• технічні: радіочастоти, шуми, вібрації, магнітні випромінювання, радіоактивність, токсичність середовища;

• фізіологічні: нерухомість, гіподинамія, хвороба, травми, надмірне фізичне навантаження;

• ергономічні: робота вночі; режим, що перевищує денні й тижневі ергономічні норми;

• психологічні: інформаційна невизначеність, раптовість впливу, неочікуваність стимулу, підвищена відповідальність, одноманітність дій, небезпека для життя і здоров’я, дефіцит часу й інформації, напружені стосунки в колективі, невизначеність, складність завдання, наявність перешкод, високий темп роботи (висока оперативність), новизна, незвичайність завдання, необхідність швидкої зміни форм і методів діяльності;

• надзвичайні обставини: професійний ризик, небезпека для життя і здоров’я; смерть колег, близьких, рідних.

Надзвичайна ситуація визначає небезпечні події чи явища, що призводять до порушення безпеки життєдіяльності. Це – обстановка на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого нещастя, тяжкого злочину, терористичного акту з людськими жертвами, завдання шкоди здоров’ю, значні матеріальні втрати, порушення умов життєдіяльності. До надзвичайних ситуацій відносяться події, що виходять за межі звичайного життєвого досвіду і можуть викликати стрес травматичного типу в кожної людини.

Надзвичайними ситуаціями називають обставини, що виникають у результаті природних стихійних лих, аварій і катастроф техногенного чи екологічного походження, які викликають різке відхилення від норми життєдіяльності людей, економіки, соціальної чи природної сфери.

Внаслідок цього:

Інтенсивність впливу на людину (це стосується як правоохоронців, так і цивільного населення) зовнішніх і внутрішніх умов збільшується настільки, що виникають зміни в її стані.

Об’єктивні умови, що склалися в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного лиха, тяжкого злочину, терористичного акту, закономірно розглядати як надзвичайні.

Різниця між екстремальними і надзвичайними ситуаціями полягає в інтенсивності зовнішнього впливу на людину. У надзвичайних ситуаціях завжди існує небезпека для життя й здоров’я, що позначається на інтенсивності стресової реакції.

Стани людини в екстремальних ситуаціях можуть бути адаптивними, неадаптивними і дезадаптивними. При адаптивних станах людина може ефективно виконувати свої функції при оптимальному здоров’ї. Для неадаптивних станів характерне тимчасове зниження ефективності соціального й професійного функціонування, погіршення фізичного самопочуття, тимчасова дисфункція деяких психофізіологічних функцій. При дезадаптивних станах виконання діяльності стає неможливим, а стан вимагає активного корекційного та реабілітаційного втручання.

Упродовж останніх років працівники міліції і військовослужбовці внутрішніх військ неодноразово діяли в екстремальних і надзвичайних ситуаціях, що виникали у ході, зокрема:

• попередження масових порушень громадського порядку в АР Крим (1998, 2002, 2006, 2007), м. Києві (1995, 2001, 2007),
• ліквідації наслідків аварії потягу з токсичними речовинами на Львівській залізниці (2007),
• підтримання правопорядку в ході ліквідації наслідків пожежі на артилерійських складах Міністерства оборони в м. Новобогданівка Запорізької області (2004, 2006), м. Лозова Харківської області (2008),
• ліквідації наслідків катастрофи російського літака Ту-154 в Донецькій області (2007),
• ліквідації наслідків повені у Західних областях України (2008),
• локалізації масових заворушень у м. Мітровиця Автономного Краю Косово, у ході яких зазнала поранень група українських миротворців (2008),
• несення служби у складі миротворчого персоналу у зонах бойових дій у Косово, Ліберії, Східному Тіморі тощо (2003-2010),
• ліквідації наслідків аварії