Методичні рекомендації про порядок надання психологічної допомоги працівникам в екстремальних і надзвичайних умовах

При навіть незначних запланованих вибухах, салюті, громі діти падають на підлогу та закривають голову руками, ховаються за меблі, впадають в стан ступору, плачуть.

Згідно результатів психодіагностичного обстеження 75% молодших школярів мають високий рівень тривожності, в них спостерігається значний спад активності, високий рівень тривожності, безпорадність.

Ще одна група людей, до яких застосовується психотерапія в зоні ЧС, це рятувальники. Основною проблемою в подібних ситуаціях є психологічний стрес.

У результаті здійснення великої дослідницької програми німецькі психологи розробили ряд рекомендацій для психолога, іншого фахівця, що працюють в екстремальній ситуації:

1. Сповістіть потерпілому, що ви поруч і що вже вживаються заходи щодо порятунку. Потерпілий повинен відчувати, що в ситуації, що створилася, він не самотній. Підійдіть до потерпілого й скажіть, наприклад: «Я залишуся з вами, поки не приїде «Швидка допомога». Потерпілий також повинен бути проінформований про те, що зараз відбувається: «Швидка допомога» уже на шляху до цього місця».

2. Намагайтеся захистити постраждалого від поглядів сторонніх. Цікаві погляди дуже неприємні людині в кризовій ситуації, особливо, якщо вона поранена (травмована) і безпомічна. Якщо «роззяви» не відходять, дайте їм яке-небудь доручення, наприклад, відігнати цікавих від місця події, принести води, ковдру тощо.

3. Обережно встановлюйте тілесний контакт. Легкий дотик звичайно заспокоює. Тому візьміть постраждалого за руку або поплескайте по плечу. Доторкатися до голови або інших частин тіла не рекомендується. Розташуйтеся на тому ж рівні, що й постраждалий. Навіть надаючи медичну допомогу, намагайтеся перебувати на одному рівні.

4. Говоріть і слухайте. Уважно слухайте, не перебивайте, будьте терплячі, виконуючи свої обов'язки. Говоріть самі, бажано спокійним тоном, навіть якщо постраждалий непритомніє. Не виявляйте нервозності, неспокою. Уникайте докорів. Запитайте постраждалого: „чи можу я що-небудь для вас зробити? ” Якщо ви відчуваєте співчуття, не соромтеся про це сказати.

Правила першої допомоги для психологів:

1. У кризовій ситуації постраждалий завжди перебуває в неадекватному психічному стані. Це нормально. Оптимальним є середній рівень порушення. Відразу скажіть постраждалому, що ви очікуєте від терапії і як довго триватиме робота над проблемою. Надія на успіх краща за побоювання невдачі.

2. Не приступайте до дій відразу. Озирніться і вирішіть, яка допомога (крім психологічної) потрібна, хто з постраждалих найбільшою мірою потребує допомоги. Приділіть цьому секунд 30 для одного постраждалого, біля 5 хвилин при декількох постраждалих.

3. Точно скажіть, хто ви і які функції виконуєте. Довідайтеся, як звуть людей, що потребують допомоги. Скажіть постраждалим, що допомога незабаром прибуде, що ви про це подбали.

4. Встановіть з постраждалим тілесний контакт, робити це потрібно з обережністю. Найкраще взяти потерпілого за руку або покласти руку на плечі. Доторкатися до голови або інших частин тіла без необхідності не варто. Займіть положення на тім же рівні. Не повертайтеся до постраждалого спиною окрім випадків, коли це необхідно для його перміщення, транспортування.

5. Ніколи не обвинувачуйте постраждалого. Розповідайте, які заходи потрібно вжити для надання допомоги в його випадку.

6. Професійна компетентність заспокоює. Розповідайте про ваші кваліфікацію і практичний досвід, особливо щодо практичних дій у подібних ситуаціях.

7. Дайте постраждалому повірити в його власну компетентність. Дайте йому доручення, з яким він упорається. Використайте це, щоб він переконався у власній спроможності до дії, набув певного самоконтролю.

8. Дайте постраждалому виговоритися. Слухайте його активно, будьте уважні до його почуттів і думок. Демонструйте емпатію, уточнюйте цікаві для вас деталі. Переказуйте позитивне.

9. Скажіть постраждалому, що ви залишитеся з ним, скільки буде потрібно. У разі, якщо вам потрібно прибути до іншого місця, знайдіть працівника, який вас замінить і проінструктуйте його про те, що потрібно робити з постраждалим.

10. Залучайте людей з найближчого оточення постраждалого для надання допомоги. Інструктуйте їх і давайте їм прості доручення. Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати в кого-небудь почуття провини.

11. Постарайтеся захистити постраждалого від зайвої уваги й розпитувань. Давайте надміру допитливим конкретні завдання.

12. Стрес може вплинути й на психолога. Виниклу напругу доцільно знімати за допомогою релаксаційних вправ і професійної супервізії. Групи супервізії повинен вести професійно підготовлений модератор.

 

 

1. Криволапчук В. О, Тодуров І. М., Бондарчук М. Т. та інші. Особиста безпека: Навчально-практичний посібник. – К. : ВПЦ МВС України, 2006.
2. Методичні рекомендації ДРП МВС від 29. 09. 2005 № 6/2/1-4870 „Стрес та основні способи зниження його негативного впливу на життя та здоров’я людини”; „Візуальна діагностика для виявлення зловмисників”; „Саморегуляція та самодопомога працівників спец підрозділів МВС України в екстремальних умовах”; „Психологічні реабілітаційні програми для працівників, які працюють у стресових умовах, для зняття психоемоційної напруги”; „Порядок надання психологічної та медичної допомоги працівникам органів внутрішніх справ, які перебували в екстремальних ситуаціях”.
3. Методичні рекомендації МВС з питань профілактики самогубств серед особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України (затверджені розпорядженням МВС від 20. 11. 2007 № 18327/Кн).
4. Наказ МВС від 07. 04. 2008 № 161 „Про затвердження Програми психопрофілактичної роботи з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ України на 2008 – 2012 роки”.
5. Розпорядження МВС від 27. 05. 2008 № 568 „Про удосконалення психологічного супроводження службової діяльності в органах внутрішніх справ під час проведення службових розслідувань”.
6. Тематичний план і програма проведення додаткових занять з професійної психологічної підготовки з особовим складом органів та підрозділів внутрішніх справ (вих. від 22. 08. 2007 № 6/2/1-4417).
7. Тренінгові програми „Комунікація-Стрес-Безпека”, „Психологія ефективного керівництва”. – Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2003-2007.
8. Цикл лекцій ДРП МВС від 28. 10. 2005 № 6/2/1-5455 з питань психологічного забезпечення оперативно службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ.
9. Методика проведення психологами занять у системі службової підготовки з групами захоплення підрозділів особливого та спеціального призначення (вих. від 31. 03. 2009 № 6/2/1-1675).
10. Вказівка МВС від 28. 04. 2009 № 410 про вдосконалення організації психопрофілактичної роботи з працівниками органів та підрозділів внутрішніх справ.
11. Навчально-методичний посібник „Прояви адиктивної (залежної) поведінки у працівників ОВС та її профілактика” (вих. від 24. 06. 2009 № 6/2/1-3008).
12. Вказівка МВС від 29. 12. 2009 № 1125 про додаткові заходи, спрямовані на запобігання надзвичайних подій з персоналом органів внутрішніх справ.

 

ДКЗ МВС України