Методичні рекомендації про порядок надання психологічної допомоги працівникам в екстремальних і надзвичайних умовах

Стресова ситуація застала вас поза приміщенням:

Озирніться навкруги, спробуйте подивитись на оточуючі предмети з різних позицій, подумки називайте все, що бачите.

Детально роздивіться небо, називаючи про себе все, що бачите.

Знайдіть який-небудь дрібний предмет (листок, гілку, камінь тощо) й уважно роздивіться його. Розглядайте предмет не менше чотирьох хвилин, ознайомлюючись із його формою, кольорами, структурою таким чином, щоб зуміти чітко уявити його із закритими очами.

Якщо є можливість випити води, скористайтесь нею – при цьому сконцентруйте свою увагу на відчуттях.

Ще раз простежте за своїм диханням. Дихайте повільно, через ніс: зробивши вдих, на якийсь час затримайте дихання, потім так само повільно, через ніс, видихніть повітря. При кожному видиху зосереджуйте увагу на тому, як розслаблюються й опускаються ваші плечі.

Для початку цього цілком достатньо. Не зашкодять помірні заняття спортом чи прогулянка – словом, будь-яка діяльність, що вимагає фізичної активності та зосередження, але, знову ж таки, не перестарайтесь.

 

З метою підвищення ефективності роботи щодо попередження надзвичайних подій серед особового складу, своєчасної профілактики деструктивної поведінки і самогубств, формування у працівників професійної захищеності та забезпечення надання екстреної психологічної допомоги правоохоронцям при ризиконебезпечних ситуаціях оперативно-службової діяльності в Центрах практичної психології У (В) КЗ ГУМВС, УМВС України бажано створювати команду термінового психологічного втручання.

Досвід роботи команди термінового психологічного втручання ЦПП УКЗ ГУМВС України в Харківській області дозволяє сформулювати основні методичні поради щодо організації діяльності аналогічних підрозділів в усіх регіонах країни.

Виїзд на місце події працівників команди термінового психологічного втручання (далі – „стрес-команди”) здійснюється при:

• надзвичайних подіях, які пов’язані із застосуванням працівниками міліції табельної вогнепальної зброї або застосуванням зброї (або насильства) злочинцями стосовно правоохоронців;
• загибеллю чи пораненням працівників ОВС при виконанні службових обов’язків;
• фактах скоєння працівниками міліції суїциду або їх спроби.

Виїзд на місце надзвичайної події (у зазначених вище випадках) та координацію своїх дій члени „стрес-команди” проводять спільно з працівниками підрозділів інспекції по особовому складу.

Також виїзд „стрес-команди” здійснюється при проведенні спецоперацій та тактико-спеціальних навчань в ситуаціях захоплення заручників і терактів для надання невідкладної психологічної допомоги жертвам терактів, заручникам та членам їх сімей з метою зниження рівня психічної напруги серед населення регіону, де здійснені теракти, роботи із ЗМІ (за узгодженням з відповідними службами ГУМВС, УМВС та УСБУ).

При прибутті на місце події члени „стрес-команди” доповідають про це керівнику слідчо-оперативної групи та розпочинають роботу з працівником міліції, який опинився в критичній ситуації.

Проведення службового розслідування стосовно надзвичайної події та опитування постраждалого працівника посадовими особами різних служб доцільно проводити після надання йому невідкладної психологічної допомоги з дотриманням рекомендацій фахівців „стрес-команди”.

Головними завданнями діяльності „стрес-команди” під час виїзду на місця надзвичайних подій є:

• попередження розвитку професійного стресу та посттравматичних стресових розладів серед постраждалих працівників міліції;
• надання термінової психологічної допомоги та психологічної підтримки учасникам надзвичайних ситуацій та критичних інцидентів, а за необхідності – і членам їх родин;
• стабілізація психофізіологічного стану працівника ОВС, мобілізація його внутрішніх ресурсів, нормалізація особистісного сприйняття правоохоронцем надзвичайної події, відновлення психофізіологічного функціонування організму.

Основними принципами діяльності „стрес-команди” є:

Невідкладність: допомога правоохоронцю повинна бути надана якомога швидше. Чим більше часу пройде з часу травматизації, тим вищою є можливість хроніфікації розладів, виникнення патологічних змін в організмі і поведінкових розладів. Найбільш ефективною є допомога, що надається по “гарячих слідах” психотравмуючої події.

Наближеність: допомогу варто надавати якомога ближче до місця події. Зміст цього принципу полягає в наданні допомоги без зміни обставин і соціального оточення, а також у мінімізації негативних явищ, зокрема зменшення до мінімуму випадків госпіталізації працівників внаслідок порушення психічного стану.

Очікуваність відновлення: з працівником ОВС, який переніс стресову ситуацію, слід поводитись, як з людиною, чий стан психологічно зрозумілий і пояснюється пережитою подією (“нормальна реакція на екстремальну ситуацію”). Необхідно підтримувати його впевненість у швидкому поверненні нормального стану, у спроможності знову виконувати свою роботу в повному обсязі. У випадку бойової психічної травми зусилля психолога спрямовуються на якнайшвидше “повернення до лав”.

Єдність психологічного і терапевтичного впливу вимагає:

по-перше, його здійснення одним чи кількома кваліфікованими фахівцями;

по-друге, уніфікованої процедури поводження з постраждалим і його психологічної корекції.

Цей принцип враховує особливості психічного стану осіб, які піддалися травматизації, наприклад, звуженість свідомості (“тунельне бачення”), загальмованість тощо, що призводять до нездатності сприймати різноманітні впливи, людей або послідовність проходження процедур.

Простота психологічного впливу тісно пов’язана з попереднім принципом. Вона означає, що вплив носить характер першої допомоги і спрямований, насамперед, на зняття тривоги, самоізоляції шляхом спонукання постраждалого до “проговорювання” своїх переживань, обговорення пережитої травми й актуального стану. Дуже часто допомога виражається в тому, щоб відвести постраждалого від джерела або з місця травматизації, надати необхідну інформацію, тепле питво, їжу, відпочинок, психологічно безпечне оточення і вислухати.

Спадкоємність