Методичні рекомендації про порядок надання психологічної допомоги працівникам в екстремальних і надзвичайних умовах

- функціональної готовності, що передбачає сформованість професійно важливих знань, умінь і навичок, спроможність до швидкої адаптації до змін умов професійної діяльності;

- особистісної готовності, що включає сформованість і розвиненість адаптивних індивідуально-психологічних і індивідуально-психофізіологічних властивостей.

Існує два рівні психологічної підготовки: базовий і оперативний.

Базовий рівень спрямований на формування психологічної готовності до широкого спектра стресогенних ситуацій діяльності. Базова психологічна підготовка здійснюється одноразово.

Оперативний рівень підготовки забезпечує формування готовності до дій в конкретних стресових ситуаціях діяльності. Здійснюється щоразу перед виконанням професійного завдання в екстремальній ситуації.

 

Типова модульна програма професійно-психологічної підготовки особового складу до дій в екстремальних ситуаціях

(за загальною схемою доцента Національної академії СБУ В. Розова).

Модулі і методи підбираються, виходячи зі специфіки професійної діяльності тієї чи іншої категорії працівників (наприклад, працівники спеціальних миротворчих підрозділів, органів і підрозділів, на які покладаються функції з забезпечення безпеки і правопорядку під час „Євро – 2012” тощо). 

Назва блок-модуляОсновні завданняМетоди

1. Професійний психологічний відбір Відбір із загалу правоохоронців осіб, які за рівнем розвитку своїх психологічних якостей, професійно-кваліфікаційним рівнем, мотивацією найбільш відповідають вимогам екстремальної діяльності з метою їх подальшого більш ґрунтовного навчання у межах однієї або кількох професій працівників МВС.

Визначення лідерів, психологічної сумісності працівників до спільної діяльності за умов підвищеної небезпеки, високої відповідальноті і навантажень. Психологічна та психофізіологічна діагностика (у тому числі експрес-методами), соціально-психологічне вивчення. 

2. Оцінка і формування професійного самоусвідомленняФормування і підтримання у особового складу високої свідомої професійної мотивації (виявлення і вплив на особисті мотиви працівників – престиж, потяг до яскравих вражень, бажання випробувати себе у складній ситуації, належність до дружнього колективу, пільги, грошове утримання тощо) до дій в екстремальних умовах, не зважаючи на ризик, незручні умови праці тощо. Кожен працівник має чітко відповісти для себе на запитання: „Хто я? Що я роблю? Навіщо я це роблю? Чи правильно я це роблю? Чи вважаю я неохідним те, що я роблю для себе і для інших, для держави і суспільства? Чи готовий я до небезпеки? Якою може бути ця небезпека? Чи спроможний я самостійно або з товаришами протидіяти небезпеці? Чого мені не вистачає для протидії небезпеці? ”Лекції, бесіди, навчально-методичні семінари, практикуми, тренінгові заняття. 

3. Інформаційно-психологічна підготовка (формування професійно важливих знань). Ознайомлення з видами психічних і психофізіологічних станів, що виникають в екстремальних умовах, притаманних ситуаціям професійної діяльності правоохоронців, причинами і механізмами їх виникнення, системою психологічної підготовки тощо. Лекції, бесіди, навчально-методичні семінари, практикуми, тренінгові заняття. 

4. Психофізіологічна підготовкаНавчання працівників основним навичкам контролю і регуляції психофізіологічного й соматичного компоненту власного стану, самововолодіння, релаксації, мобілізації, самонавіювання, у тому числі оптимізації й психогігієни сну, психологічного відновлення після значних фізичних і психоемоційних навантажень. Практичні і тренінгові заняття. 

5. Формування психологічної готовності до небезпечних умов професійної діяльності Призвичаєння працівників до можливості реального професійного ризику і сумісних йому умов (особиста готовність до носіння і використання зброї і спецзасобів на поразку, відбиття раптового жорстокого підступного нападу з боку злочинців, протидії спробі підкупу, компрометації, надання медичної допомоги і евакуації громадян, незважаючи на вид крові, тіл загиблих, власні травми і поранення). Практичні і тренінгові заняття. 

6. Когнітивно-емоційна підготовка. Навчання працівників основним правилам і формам підтримання власного позитивного емоційного стану за допомогою раціонального конструктивного мислення, оздоровчої візуалізації, групової підтримки, оздоровчого відпочинку (Триступеневий алгоритм „Не страждати-Бути в доброму настрої-Відпочивати/Відновлювати сили”). Практичні і тренінгові заняття. 

7. Комунікативна підготовка. Формування у працівників впевненості й самостверджуючої комунікативної поведінки в екстремальних комунікативних ситуаціях. Навчання ефективним формам і методам вербального і невербального спілкування з колегами, громадянами, представниками криміналітету, „груп ризику” з метою ефективного виконання завдань, збереження життя і здоров’я, уникнення компрометації. Оволодіння навичками інформативного письмового мовлення і використання радіозв’язку, психологічного впливу. Практичні і тренінгові заняття. 

8. Самоорганізація часу Оволодіння навичками ефективного планування і використання наявного часу для ефективного виконання професійних завдань, відпочинку, навчання тощо. Практичні і тренінгові заняття. 

9. Контрольний блок Перевірка готовності до дій в умовах професійного стресу й ризику з використанням знань, міень і навичок, отриманих працівниками під час навчання за блоками 2-8. Тестовий контроль знань, умінь, навичок і якостей за умов змодельованих практичних ситуацій професійного ризику (завдання повідомляється працівнику безпосередньо перед виконанням, може здійснюватися відеозапис з подальшим аналізом правильності дій). 

 

4. Психологічний супровід в екстремальних ситуаціях. Психологічний супровід в екстремальних і надзвичайних ситуаціях – це система соціально-психологічних, психологічних і психофізіологічних заходів, спрямованих на оперативний контроль, моніторинг, регуляцію й оптимізацію неадаптивних психічних і психофізіологічних станів, мобілізацію адаптивних здібностей до стресу. Коли екстремальна ситуація не загрожує життєдіяльності людини доцільно використовувати методи психологічної допомоги за зверненням співробітника.

Психологічний супровід припускає пошук, активізацію й мобілізацію латентних адаптивних ресурсів і можливостей людини для подолання надзвичайних обставин. Супровід доцільно здійснювати тільки в умовах інтенсивної та постійної дії стрес-факторів.

Ключовим елементом психологічного супроводу є соціальна підтримка, яка може бути інструментальною й емоційною. Емоційна підтримка дозволяє висловити важкі емоції й почуття. Інструментальна – забезпечити інформаційну підказку щодо способів подолання стресової ситуації.