Методичні рекомендації про порядок надання психологічної допомоги працівникам в екстремальних і надзвичайних умовах

«Інформаційна терапія» реалізується через систему звукопідсилювачів і складається із трансляції наступних рекомендацій, які повинні почути постраждалі:

- інформацію про те, що оточуючі йдуть до них на допомогу й робиться все, щоб допомога прийшла до них якнайшвидше;

- пораду зберігати повний спокій, тому що це одне з головних умов до їхнього порятунку;

- рекомендації щодо можливих форм самодопомоги (наприклад, як подати сигнал рятувальникам голосом, стуком тощо);

- заборону у випадку завалів вживати фізичні зусилля до самоевакуації, тому що це може призвести до небезпечного зсуву уламків;

- пораду максимально заощаджувати свої сили;

- перебувати із закритими очами, що дозволить наблизити себе до стану легкої дрімоти й більшої економії фізичних сил;

- рекомендацію дихати повільно, неглибоко й через ніс, що дозволить заощаджувати вологу й кисень в організмі;

- пораду постійно подумки повторювати фразу: „Я повністю спокійний” 5-6 разів, чергуючи цю формулу самонавіяння з періодами рахунку до 15-20, що дозволить зняти внутрішнє напруження й домогтися нормалізації пульсу й артеріального тиску, а також самодисципліни;

- інформація про те, що звільнення з «полону» може зайняти більше часу, ніж хочеться постраждалим, а до цього часу слід виявляти мужність і терплячість, оскільки допомога вже йде.

Метою „інформаційної терапії” є також зменшення почуття страху в потерпілих, тому що відомо, що в кризових ситуаціях від страху гине більше людей, чим від впливу реального руйнівного фактора. Після звільнення потерпілих з-під уламків необхідно продовжити психотерапію у стаціонарних умовах.

При цьому індивідуальна робота з потерпілим у момент проведення рятувальних робіт здійснюється шляхом психологічної підтримки, використання елементів сугестії, тобто навіювання: „усе буде добре, тебе порятують, у тебе все вийде... ”).

Постраждалі, які зазнали травм і/або ушкоджень, більше всіх мають потребу в психологічній і, можливо, медичній допомозі. Із цією групою психологи працюють найбільше.

Завдання психологів на даному етапі:

Уникнення винесення явних психіатричних діагнозів і доставлення постраждалих до місця, де можливе надання психологічної й психіатричної допомоги.

Зняття гострих афективних реакцій, виведення зі стану шоку.

Допомога в подоланні психосоматичних реакцій.

Створення мережі соціальної підтримки: пошук родичів, знайомих, осіб, що були з постраждалим (важливо з’ясувати, як вони одягнені, як виглядали) і залучення їх до піклування про потерпілого.

Первинна реабілітація потерпілих, що належать до груп „свідків” і „роззяв”, буде полягати в орієнтуванні їх на надання допомоги постраждалим, які відносяться до першої групи.

Цих людей можна також зайняти будь-якою нескладною роботою: знайти й принести води, підігріти чай, принести аптечку, віднести записку тощо (головне – включити їх у будь-яку корисну діяльність). Це дозволяє їм відчувати себе потрібними. Виконання ними таких простих завдань знижує ризик виникнення масових, негативних реакцій, а також має певний психотерапевтичний ефект: допомагає знизити рівень неадекватної поведінкової активності.

Слід зауважити, що іноді при проведенні аварійно рятувальних робіт люди, яким надається допомога, поводять себе не досить дружелюбно а іноді й агресивно. Це призводить до того, що необхідно відволікати фахівців на вимушене спілкування з постраждалими.

Також склдною є ситуація спілкування з потерпілим, який не може пересуватися самостійно. Мається на увазі, коли людина чимось притиснута, знаходиться в завалі тощо. Основна мета такого спілкування – зробити так, щоб сам потерпілий витримано чекав, коли йому допоможуть, а не втручався і не заважав діяльності сил МНС.

Як приклад вирішення питань другого напряму діяльності «Психологічна робота з населенням, яке постраждало від різноманітних надзвичайних ситуацій» можна навести приклад участі психологічної служби в ліквідації наслідків вибухів біля населеного пункту Новобогданівка.

Психологічною службою МНС України з 18 по 23. 09. 2006 було здійснено виїзд до сс. Новобогданівка, Відродження, Спаське, Троїцьке, Федорівка Запорізької області з метою надання психологічної допомоги постраждалому населенню та визначення його дійсного психологічного стану.

Внаслідок проведеної роботи виявлено дві найбільш гострі проблеми для постраждалого населення:

1. інформаційний вакуум;

2. значне погіршення психологічного стану і здоров'я людей.

Інформаційний вакуум призводив до появи чуток та розповсюдження викривленої та недостовірної інформації, що в свою чергу збільшувало тривожність населення та ускладнювало ситуацію взагалі.

Основною проблематикою звернень у населення було:

• страхи, пов'язані з вибухами снарядів;
• психосоматичні розлади, пов'язані з проживанням в зоні надзвичайної ситуації;
• сімейні проблеми.

При консультуванні половина тих, хто звернувся до психологів, скаржилася на:

• постійний головний біль,
• нервове тремтіння,
• зниження апетиту,
• болі у шлунку,
• м’язові спазми,
• страх,
• безсоння.

Необхідно зазначити, що у 3 рази збільшилася кількість реалізованих заспокійливих засобів та медикаментів у місцевій аптеці. Виявлено значне зростання вживання алкогольних напоїв, як серед чоловіків, так і серед жінок. Усе це загалом свідчить про наявність посттравматичного стресового розладу серед громадян.

Особливо слід акцентувати увагу на реакції дітей на неодноразові вибухи. Так, після останніх вибухів на артилерійських складах у понад 30% дітей реакцією на ці події стала поява:

• заїкання,
• енурезу,
• страху перебування на