Формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1 Поняття комунікативної компетентності, її зміст і структура

1.2 Особливості формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі  

1.3 Педагогічні умови формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі 

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДОШКІЛЬНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ 

2.1 Діагностика початого рівня сформованості комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі 

2.2 Експериментальна програма формування комунікативної компетентності дошкільників у навчально-виховному процесі

2.3 Аналіз результатів  дослідно-експериментальної роботи

 

Вступ 

 

Неодмінною характеристикою реформаційних процесів в сучасній освіті є зростання вимог до рівня і якості освіти, її переорієнтування на безперервність, обов’язковою умовою якого є здатність людини до самоосвіти. Це стає можливим лише, якщо у структурі особистості наявна відповідна мотивація, формування якої починається ще з перших ланок навчання. Отже,  дошкільна освіта є провідною ланкою у забезпеченні міцного підґрунтя процесу модернізації вітчизняної освітньої системи.

Дошкільник щодня отримує масу інформації про оточуюче середовище. Дитина має можливість пізнавати його всіма органами чуттів: бачити кольори веселки, чути мелодійний спів пташок, відчувати ніжний запах польових квітів та смак стиглих фруктів. Усе це викликає певні враження та відчуття, відкладає в пам’яті дитини інформацію про довкілля на все життя. В емоційному сприйнятті дитинства зароджуються витоки майбутньої творчої особистості.

Вперше побачивши предмет чи явище, відчувши його властивості,  дошкільник звертається із купою питань до дорослого і одразу хоче почути відповідь. Тому від того, як ми її сформулюємо, настільки естетично та творчо дамо оцінку, залежатиме уміння дитини сприймати красу та емоційно її відчути, а у подальшому виражати своє ставлення до прекрасного. Для художнього, естетичного розвитку дитини великі можливості має образотворча діяльність. Заняття з образотворчої діяльності в дошкільному закладі можуть і повинні стати зустріччю з прекрасним: природою, людиною, світом мистецтва, художнім словом, забезпечувати емоційно-образне сприйняття дійсності, формувати естетичні почуття та уявлення, розвивати образне мислення, вчити дітей створювати зображення, використовуючи засоби виразності, надаючи їм оригінальності, неповторності.

Закон України «Про дошкільну освіту»  орієнтує педагога на формування особистості кожної дитини, розвиток творчої спрямованості, розкриття потенційних можливостей при збереженні дитячої субкультури. Отже, тема курсової роботи є логічною і  присвячена формуванню комунікативної компетентності дошкільників  у навчально-виховному процесі.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування комунікативної компетентності дошкільника у навчально-виховному процесі.

Завдання дослідження:

1. з’ясувати стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі;
2. визначити педагогічні умови формування комунікативної компетентності дошкільника;
3. розробити експериментальну програму  формування комунікативної  компетентності дошкільника у навчально-виховному процесі;
4. експериментально перевірити ефективність розробленої програми формування комунікативної  компетентності дошкільника у навчально-виховному процесі.

Об’єктом дослідження визначено процес формування комунікативної компетентності дошкільника.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування комунікативної компетентності дошкільника у навчально-виховному процесі.

Для досягнення поставленої мети і розв’язання зазначених завдань у курсовій роботі використано такі методи дослідження:

• теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація; 
• емпіричні: спостереження,  дослідно-експериментальна робота.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу,  двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Загальний обсяг роботи –  50 с.

 

 

 

Причинами орієнтації на компетентнісний підхід в освіті є необхідність гармонізації архітектури європейської системи освіти, зміна освітньої парадигми, різноманітність поняттєвого змісту терміна «компетентнісний підхід», вимоги державних освітніх стандартів.  Загальними принципами компетентнісного підходу є зміщення акцентів з накопичування нормативно визначених знань, умінь і навичок для формування й розвитку здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності.

Сучасний зміст дошкільної та позашкільної освіти передбачає гармонійний та всебічний розвиток дитини за умови здійснення педагогічного процесу на засадах гуманізації та демократизації. Зокрема, Закон «Про позашкільну освіту», Базовий компонент та чинні програми дошкільної освіти орієнтують педагогів на впровадження у практику цілісного підходу до розвитку, виховання і навчання дитини, який передбачає формування життєздатної, свідомої, всебічно розвиненої, творчої особистості. З огляду на це, особливого значення набуває питання розвитку в дітей дошкільного віку креативних здібностей та формування творчого ставлення до життя. Саме тому стає актуальним питання раннього художньо-образотворчого та креативного розвитку дітей. Від того, наскільки правильними будуть підходи до розв’язання цієї проблеми та організовано відповідну освітню роботу, залежить і успішність маленьких вихованців у подальшому житті [12].

Поняття «компетентність»,  «компетенція», «компетентнісний підхід» широко розповсюдилися в освітянському просторі на початку ХХ століття у зв’язку із дискусіями щодо модернізації освітнього процесу. Логіка нашого дослідження із встановлення сутності поняття «компетентність», «художньо-образотворча компетентність» вимагає чіткого визначення понятійного апарату.

Теоретичний огляд проблеми становлення дефініції «компетентність» широко представлений у роботах Г. Белицької, Н. Бібік, Н. Борбич, М. Докторович, І. Зимньої,  М. Мудрика, О. Овчарук, С. Остапенко, О. Пометун, В. Радула, А. Хуторського та ін. [10; 13; 14; 20]. Деякі вчені під компетентністю мають на увазі якісну характеристику особистості, що забезпечує її самореалізацію (І. Зарубінська, А. Кузьмінський, Т. Смагіна); інша група дослідників розглядають це поняття як здатність особистості