Побутування жанру балади в усній народній творчості та українській літературі Ольги Кобилянської

Шлюб – справа долі, звідси поняття суджений і суджена; веде свій початок і уявлення про те, що доля жінці являється у вигляді чоловіка, а доля чоловіка має образ жінки. Прикладом до цієї думки може слугувати оповідь, записана П. Івановим: «Ходили по святій землі Бог та святий Петро. Ідуть вони коло груші, а під нею лежить чоловік, відкрив рот і дожидає, коли йому груша у рот упаде. Ідуть далі, дивляться – дівчина жито жне, та все ж так приязно жне, що й не розгинається. Святий Петро й каже: «Бач, Господи, гарно і подивитися на цю дівчину, що вона так приязно робить». А Бог і відповідає: «А помітив ти, святий Петро, того чоловіка, що під грушею лежить, – то її Доля». – «За що ж, – каже, – Господи, так?» «А ти ж бачив, – каже Бог, – що тому лінь і руку підняти, щоб біля себе грушу взяти; а ця, бачиш, он як приязно робить; от вона біля себе і його прогодує» [14, 358].

Проте можна виділити і спроби внести корективи долі. Перша спроба людини вплинути на долю – запитати про неї. На долю може вплинути сваволя, дурна воля, і в цьому випадку відхилення від назначеної долі завжди плачевні. Про це говорять прислів’я: «Своя волюшка доводить до гіркої долюшки, більше волі – гірша доля» [14, c. 132-133]. Своя воля, свавілля – це невиконання волі Божої.

Наступне відхилення від природженої долі – вплив чужої злої волі: порча, чаклунство. Чаклунство пов’язане з нечистою силою, це горе і напасть не від Бога [14, c. 133]. Власна воля та гадання у повісті О. Кобилянської не зіграли ніякої ролі, вони лише загострили конфлікт, налаштувавши читача до розв’язки.

У фольклорній традиції у ролі віщунів долі виступають птахи, тварини, солярні символи та ін. У повісті О. Кобилянська використовує символ сонця, закритого імлою, та трембіту. Долю Гриця тричі віщує Андронаті трембітою (треба згадати, що звичай грати на трембіті у населення Карпат дуже давній. Він має глибокі сакральні корені. Грати на трембіті могли лише чоловіки, і то у певний час, як правило, – сповіщаючи про чиюсь смерть). Вона «не то, щоб обзивалася, а ридала» [14, c. 122], вперше, коли Андронаті підкладає новонародженого до хати Михайла Бойчука, вдруге – коли Гриць легковажить обома дівчатами – і Насткою, і Тетяною – у розмові з дідом, і втретє, як Тетяна вже отруїла Гриця, власне, ця трембіта грала по його душі.

Отже, щоб зобразити долі своїх героїв, О. Кобилянська звернулася до фольклорного бачення долі людини, народних уявлень про неї, вірувань, символіки та ін. Як і у народних уявленнях, письменниця показала, що доля не залежить від якостей і здібностей людини; використала три типи долі, які вплинули на Гриця: родова, приватна, особиста. Домінує у творі «В неділю рано зілля копала» особиста доля, яка поділяється на природжену – дарунок матері, випадкове щастя – доля батька і доля від Бога – ідея рокованості. Родова та приватна доля стали допоміжними при розкритті життєвого шляху Гриця.

 

У повісті Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала» спостерігається щедре використання народних джерел. Письменниця будує свій твір на матеріалі народної балади «Ой, не ходи, Грицю.. «.

Стосовно визначення жанру балади існує досить багато різних думок, кожна з яких є досить цікавою і розкриває специфічні риси цього жанру. Найбільш об’єктивним і загальновизнаним є таке: « Народна балада – це ліро-епічний твір із напруженим сюжетом у якому розповідається про фантастичні або героїчні події» [21, с. 45]. Прочитання твору підтверджує, що в повісті наявно багато елементів містики, починаючи вже з однієї з головних героїнь – Маври, яка вміла ворожити та лікувати людей. Досить містично змальовано природу у творі, яка намагається всім своїм виглядом дати підказку, про подальший розвиток подій, а саме про неминучу біду.

Твір О. Кобилянської – це майстерно вибудована система художнього світу, де міфологічне тло є основою неофольклорного міфа, який покликаний розширити межі національної літератури. Адже саме у повісті “В неділю рано зілля копала... ” набули своєрідного узагальнення міфологеми гріха, долі, проблема внутрішнього роздвоєння людини. Саме вони є своєрідними ланками, які пов’язують у єдине ціле окремі культурні світи О. Кобилянської, забезпечуючи їх оригінальне вирішення в рамках