Побутування жанру балади в усній народній творчості та українській літературі Ольги Кобилянської

Поки хлопець жив із нерідними батьками, його мати, Мавра, влаштувалась на роботу до Іванихи Дубихи, в якої була маленька донечка майже одного віку із сином, якого втратила циганка. Дівчинку звали Тетяною. В основу образу Тетяни лягли етичні ідеали письменниці, як зазначає Н. Томашук у своїй праці «Ольга Кобилянська». Портрет Тетяни змальовано в дусі народнопоетичної образності. Дуже часто О. Кобилянська порівнює Тетяну із зорею «… йому на щастя он яку зорю та красу викохала»; «Туркине, моя зоре…». За народними уявленнями краса дівоча є втіленням чорних очей, чорних брів. І коли Гриць зустріне Тетяну то перше його зацікавить це її чорні очі та чорні брови. В тексті це ми зустрічаємо так: « На нього дивляться чорні очі з-під лукуватих зчудованих брів…цвітуть любі уста». Гриць згадуючи про Тетяну, ніби бачив «перед собою день і ніч, її очі, її чорні брови, її червоний цвіт, чув її сміх і тратив розум» [14, c. 179]. В останній цитаті наявний ще один з символів народної творчості «червоні маки». Як деталь характеристики Тетяни, вони стають символом нещастя за народним повір’ям. Тобто ця деталь допомагає передбачити трагічну долю героїні. Трохи пізніше в тексті ми зустрінемось з ще одним народним уявленням, яке використовує письменниця. Це уявлення про цвіт папороті. Якось в розмові між Тетяною і Грицем, хлопець скаже їй такі слова: «Цвіт папороті, його треба довго, довго шукати, а хто знайде, знає відтак все на світі і знайде своє щастя» [14, c. 184]. Тобто ми бачимо, що символи квітів, за народними уявленнями, суперечать один одному.

Що ж до опису внутрішнього світу героїні, то деякі дослідники кажуть так: «Тетяна належить до тих натур, що вже як люблять, то люблять навіки». Її розуміння щастя – вийти заміж за коханого, а ще й багатого, бо «на жодного, а на бідного вже й стільки не дивиться» [34, c. 157]. Але Тетяна покохала, і «куди б не ходила, за що б не бралася, а в її душі грає одна і та сама пісня: «Гриць її полюбив, а вона Гриця…» [14, c. 188].

Її вихованням переважно займалася Мавра, оскільки мати її більше займалась справами по господарству. Тобто ми розуміємо, що тісне, побудоване на довірі, спілкування Маври з Тетяною залишило певний відбиток циганської гарячої крові на характері простої сільської дівчини. Через цей надмірний вплив на свідомість Тетяни як особистості в Маври та Іванихи не раз були конфлікти. Дубиха зверталася до жінки з такими докорами: «Ти її любиш, Мавро, але й я її люблю. Дитина між нами заєдно хитається. Ти її надто розпестила. Що я забороняю, то ти дозволяєш. То не добре; і знаєш, задля того був не раз між нами гнів, були сльози. Вона хоча ще дитина, а вже іншої волі не знає, як своєї. Сьому треба кінець поставити. Під моїми очима воно ще сяк-так уходило, але, застрягши раз в тебе на горі, скільки мені з неї остане? Стільки хіба, що буде називатися моєю донькою. « [14, с. 180]. Та навіть це не змінювало ні любові Маври до неї як до власної доньки, ні її впливу на неї. І саме вона виховала в молодій дівчині такі риси, як: гордість, непокірливість, свободу в осмисленні життя. В селі вона була прозвана Туркинею через отриманий від циганки «золотих півмісячики», та на це її прізвисько вплинула не тільки наявність таких сережок, а й саме відтінок циганського характеру, що також дістався їй від колишньої хазяйки сережок. Мавра, даючи в подарунок ці сережки, каже: «Носи їх, доньцю, і не скидай ніколи…Золото хоронить від зла і притягає друге золото…Носи їх, а будеш в них красна і пишна, як сама туркеня» [14, c. 167]. Тобто за