Письменницький епістолярій в українському літературному процесі 20 – 50-х років ХХ ст.

Епістолярний жанр за своїми внутрішніми характеристиками (особистісне, а не уніфіковане ставлення до дійсності, відсутність цензури, скорочений до мінімуму шлях до читача-адресата і т. д.) якомога повніше відповідає вимогам до публіцістики тоталітарного періоду. У зв’язку з цим виникли передумови для входження епістолярного жанру в галузь жанрових домінант тогочасної публіцистики. 

Помітні зразки епістолярної публіцистики (відкриті листи й листи без адреси, епістолярні цикли й окремі послання – памфлети, звернення, заклики, радіолисти і т. п.) В. Винниченка, М. Хвильового, О. Довженка, І. Багряного та інших авторів стали наслідком узагальнюючої, типізуючої роботи аналітичного й образного мислення письменників, мислення нестандартного – парадоксального. Саме таке мислення було не тільки антиподом тоталітарної публіцистики, а й знаряддям психологічно-інтелектуального протистояння тоталітаризмові, демонтажу його ідеологічної, а, отже, й ідеологізованої політико-економічної структури. 

В умовах сталінської дійсності не кожний письменник міг написати (а тим паче надрукувати) оригінальний твір, але кожний (навіть з огляду на жорсткі обмеження у листуванні, скажімо, в таборах) міг у приватному листі зобразити себе й адресата, задіявши при цьому найрізноманітніший арсенал художніх засобів і принципів. 

Письменницький епістолярій – повновартісне мистецьке явище в українському літературному процесі 20-50-х років ХХ ст. Непересічна його роль і як документального біографічного джерела першорядної ваги, свого роду ключа до розуміння ідейно-художніх пошуків письменників і ширше – духовних запитів епохи. 

У процесі історико-літературного дослідження проблеми виявлено ряд аспектів, що потребують подальшого вивчення: 

- розробка системи основних теоретико-методологічних орієнтирів комплексного аналізу приватної кореспонденції письменників; 

- визначення сутності та функцій письменницького епістолярію в літературному процесі 60-80-х років ХХ ст. ; 

- розкриття аксіологічного та гносеологічного аспектів художнього мислення літератора в його листуванні (епістолярна взаєморецепція письменників з різнотипним складом авторської свідомості; епістолярій як джерело генези відповідних форм світогляду митця тощо). 

 

 

1. Письменницький епістолярій в українському літературному процесі 20-50-х років ХХ ст. – К., 1998. – 305 с. Рец. : Астаф’єв О. Про літературу листів // Сіверянський літопис. – 1999. – № 2. – С. 124. 

2. Гроно нездоланих співців. – К. : Укр. письменник, 1997. -281 с. (Упорядник). – Авторських сторінок: С. 3, 16 – 27, 180 – 191. 

3. Словник літературознавчих термінів. – К. : Укр. письменник, 1997. -230с. (Статті: Епістолографія; Епістолярна література; Епістолярна форма та ін.) 

Рец. : Ковбасенко Ю. І. Серед книг //Всесвітня література. -1998. -№2. -С. 54; Ткач М. “Словник літературознавчих термінів” – без ідеологічної заангажованості // Літ. Чернігів. – 1997. – № 11. – С. 121 – 123; Трусова А. “Не бійтесь заглядати у словник... ” //Вітчизна. – 1998. – № 3-4. – С. 145 – 146; Литвин В. Для вчителів і старшокласників //Слово і час. – 1998. – №4-5. – С. 96, С. 104. 

4. Шкільний словник з українознавства. – К. : Укр. письменник, 1995. – 291с. (У співавторстві з О. Потапенком). – Авторських сторінок 6, 2 др. арк. (Статті: Відродження; М. Грушевський; Діаспора українська та ін.) Рец. : Чухліб В. Сигнальний примірник // Літ. Україна. – 1995. -21 вересня; Чухліб В. “Шкільний словник з українознавства” // Вечірній Київ. – 1995. -26 вересня; Чухліб В. Нові книги // Чернігівський вістник. -1995. – 13 жовтня; Седень О. За щразком Брокгауза і Єфрона. – Новини Городнянщини. – 1996. -15 червня. 

5. Невідомі автографи з архіву М. Ушакова // Сіверянський літопис. – 1999. – №2. – С. 140-143. 

6. Письменницький епістолярій в українському літературному процесі 20-50-х років ХХ ст. // Слово і час. – 1999. – №2. – С. 58-61. 

7. Письменницький епістолярій в епоху класицизму // Придніпровський науковий вісник. – 1999. – № 109. – С. 11-13. 

8. Українська епістолярна радіопубліцистика періоду 2-ї світової війни // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя. -1999. -Т. ХХV. – С. 76-81. 

9. Письменницький епістолярій як літературний та історіографічний жанр // Наукові записки Сімферопольського державного університету “. – 1999. – Т. Х. – С. 36 -41. 

10. З материка письменницького епістолярію // Слово і час. – 1999. – № 4. – С. 69-71. 

11. Вічна загадка любові: Матеріал до уроку за поетичними та епістолярними творами Ф. Петрарки // Всесвітня література. – 1999. – №3. -С. 14-17. 

12. Все починається з любові до рідного краю // Сіверянський літопис. – 1998. -№2. -С. 141-143. 

13. Про види перекладу, форми і методи роботи з ним // Всесвітня література. – 1998. – №6. – С. 10-12. 

14. Дифірамб чи епітафія жанрові // Слово і час. – 1997. – №2. – С. 72-77. 

15. Палімпсести Миколи Вороного // Дивослово. – 1996. – №12. – С. 13-17. 

16. Епістолярій українського письменства “розстрілянного відродження” як вияв авторської свідомості в умовах тоталітаризму //Літературознавство. Бібліографія. Інформатика: Доповіді та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів.