Письменницький епістолярій в українському літературному процесі 20 – 50-х років ХХ ст.

Незаперечна роль у визначенні змісту поняття “епістолярна формула” належить В. Сметаніну, який віддає перевагу останньому терміну з огляду на його традиційність (ще задовго до Х. Коскенніємі послуговувалися Г. Баервалъд, Л. Рокінгер, Ф. Ціманн та iншi). На думку російського вченого, епістолярна формула має три різновиди: 1) фраза-кліше; 2) фраза зі стрижневим словом; З) фраза без стрижневого слова. Фраза-кліше – незмінне стереотипне висловлювання або, точніше з лінгвістичного погляду, формула. Епістолярна формула другого різновиду – висловлювання у вільнішій формі. 

Проте обов'язковим її компонентом є стрижневе слово як семантичний центр фразеограми. Нарешті, фраза без стрижневого слова – вільно побудоване словосполучення. Тотожний смисл, як невід'ємна ознака такої фрази, переходить з листа у лист. Кожен із різновидів може мати кілъка типів. Типи тої самої епістолярної формули першого різновиду розрізняються перестановкою компонентів, відсутністю якогось компоненту, варіантами. Типи епістолярної формули як другого, так i третього різновиду, характеризуютъся специфікою мотивів.

Таким чином, визначення чітких критеріїв поняття «епістолярна формула» і розробка на основі формульного аналізу методики вивчення листів різних епох дозволяє нині епістолографам досить точно встановлювати час написання будь-якої кореспонденції. Це має неабияке практичне значення, адже в спеціалістів з'явилась можливість залучати для дослідження нашої історико-літературної минувшини фактично кожну епістолярну реліквію, незалежно від того, де, коли й на чому вона була зафіксована: у Стародавній Греції чи на Колимі в добу сталінщини, на бересті чи на пергаменті, на високоякісному папері чи на стіні камери смертників у концтаборі. 

Підкреслимо, що з усього розмаїття приватної кореспонденції особливий інтерес для нашого дослідження становлять листи письменників. I не тільки через можливість досконаліше пізнати особистість їхніх авторів, сферу людських почувань і стосунків. Листування митців є також своєрідним автокоментарем до їхньої творчості. А в окремих випадках епістолярні твори літераторів становлять самостійний інтерес для реципієнтів як повновартісне мистецьке явище. 

У реферованому розділі автор дисертації зупиняється на характеристиці таких домінант приватної письменницької кореспонденції: 

Приватний лист (як, між іншим, і автобіографія, щоденник та ін.) викликає здебільшого інтерес мірою присутності в ньому особистості автора. 

Очевидно, є сенс говорити про те, що в листі переважають розмовні інтонації, однак «стиль листа й розмовна мова разом з тим не те саме». У листі відображаються такі властивості розмовної мови, як непідготовленість (спонтанність), невимушеністъ, безпосередність спілкування. Проте вищезазначені властивості розмовної мови в листі лише відбиваються через своєрідне авторське заломлення. Багато письменницьких листів пишеться без чернеток, без тривалого попереднього обдумування кожної фрази. I все ж процес написания письменником приватного листа вимагає корегування кожної думки. Навіть не знаючи формул епістолярного етикету, автор кореспонденції так або інакше замислюється над фразеограмою звертання до адресата, над відбором фактів для письмового повідомлення, а головне – над мовним оформленням. 

Специфіка приватної кореспонденції простежується також i в способах авторської оповіді. Наприклад, у розмовній мові можливі нічим не пов'язані між собою (часом діаметрально протилежні) переходи від однієї теми до другої. В книжних стилях мови перехід від думки до думки здійснюється, як правило, плавно, поступово. У листі ж зміна тем відбувається за допомогою спеціальних слів-»сигналів»: «до речі», «щоб не забути», «а тепер про справи» і т. ін. та за допомогою постскриптумів. 

Однак спонтанність, невимушеність, безпосередність спілкування – ті «параметри», які для розмовної мови є визначалъними, для листа виявляються важливими, але не вичерпними ознаками його стилістичного забарвлення. Для епістоли характерна контамінація piзних елементів мови – книжних і розмовних. 

Приватний лист письменника розрахований на конкретного і, головним чином, добре знаного адресата. Звичайно, художній твір теж розрахований на уявного «адресата» – читача, але, як правило, читача абстрактного, реципієнта анонімного й переважно колективного. Приватний лист, на відміну від художнього твору, несе в собі суб'єктивний образ конкретної особи, але через своєрідне авторське заломлення, крізь «призму авторської ментальності і рефлексій».

Написання звичайного побутового листа – творчий акт. Ще більше підстав стверджувати це, коли маємо на увазі приватний лист письменника, для якого робота над словом – щоденна праця. У побутових кореспонденціях людей, наділених письменницьким обдаруванням, нерідко зустрічаємо справжні художні відкриття, створені за всіма законами літературної майстерності (скажімо, листування М. Коцюбинського, В. Стефаника, М. Вороного, М. Куліша, О. Довженка, О. Ольжича та ін.). Переваги епістолярної творчості неабиякі: не треба друку, немає цензури, скорочений до мінімуму шлях до читача. 

 Автор дисертації розглядає також питання про дефініції таких понять, як «лист», «епістолярний стиль», «епістолярний жанр», «епістолярна форма», «епістолографія» i т. д., оскільки ще й досі немає одностайності у поглядах стосовно їхньої суті. Нерозробленість теорії епістолярію (а, значить, і понятійного та термінологічного апарату, з якого, власне, розпочинається вивчення будь-якої наукової дисципліни) створює значні труднощі, особливо в шкільному навчанні, сама специфіка якого зобов'язує до чіткості формулювання тих чи інших положень, тим паче дефініцій. 

В. Сметанін, ґрунтовно проаналізувавши основні погляди науковців щодо ключового в епістолографії поняття “лист”, робить висновок про те, що жодна з відомих нині дефеніцій епістоли не називає її головної ознаки – специфіки архітектоніки, структури, побудови. Тільки остання, підкреслює вчений, дозволяє надійно відокремити власне лист від інших різновидів документальних джерел або актових матеріалів. За В. Сметаніним, «лист – це