Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика)

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування необхідності збереження і посилення економічного контролю в перехідний період до ринкової економіки та визначення шляхів реформування його організаційно-методологічних аспектів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності господарюючих суб’єктів.

Реалізацію поставленої мети зведено до вирішення таких завдань:

визначення еволюції контролю, місця та обґрунтування необхідності в умовах трансформаційної економіки;

внесення уточнень у теоретичні основи економічного контролю (предмет, об’єкти, метод, функції, класифікацію) ;

дослідження методики оцінювання помилок і ризику для застосування їх під час проведення різноманітних форм контролю;

розгляду особливостей реалізації економічного контролю в умовах застосування комп’ютерної техніки;

обґрунтування організаційно-методологічних аспектів реформування державного фінансового контролю;

внесення пропозицій щодо методологічних засад реформування податкового контролю;

визначення сучасного стану та перспектив удосконалення державної та внутрішньої контрольно-ревізійної служб;

удосконалення організаційно-методологічних аспектів реформування внутрішньогосподарського контролю (особливостей його моделювання, визначення місця об’єктів і суб’єктів як центрів витрат та центрів відповідальності) ;

дослідження ревізії, як форми економічного контролю;

розгляд методичних прийомів комплексної ревізії, методики проведення та особливостей її в умовах комп’ютеризації.

Об’єкт дослідження – діюча система органів економічного контролю України та зарубіжних країн.

Предметом дослідження є реформування системи економічного контролю в Україні.

Методи дослідження. Основним методом пізнання об’єкта дисертаційного дослідження є системний метод, використання якого обумовлено потребами аналізу діючої системи органів економічного контролю у взаємозв’язку всіх його складових, а також взаємодія з розвитком економічної, політичної і соціальної систем суспільства. Дослідження сутності економічного контролю, визначення основних понять здійснено на основі методу наукової абстракції. Застосування історичного і логічного методів дозволило виявити особливості контролю на різних етапах розвитку економіки, з’ясувати причини виникнення та об’єктивні закономірності його еволюції. Аналіз функціонування системи економічного контролю України (дослідження складу, структури, функцій) здійснено з використанням структурно-функціонального підходу. Особливості становлення, основні тенденції розвитку системи контролю постсоціалістичних країн та України розкрито за допомогою методу порівняльного аналізу. В роботі також забезпечено поєднання кількісного і якісного аналізу, використання економіко-математичних методів під час розгляду методики оцінювання помилок і ризику економічного контролю.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі, нормативно-правові документи та проекти з питань контролю в Україні, статистичні матеріали ГоловКРУ, Державної податкової адміністрації, міністерств, комітетів, інших центральних органів виконавчої влади.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження наукові результати в сукупності будуть сприяти розв’язанню наукової проблеми – обґрунтуванню організаційно-методологічних аспектів реформування економічного контролю в процесі еволюційного розвитку та системних ринкових перетворень. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у слідуючому:

обґрунтовано економічний контроль як систему, що заснована на сукупності спостережень і перевірок контролюючими органами дотримання вимог чинного законодавства з метою сприяння ефективного використання ринкових принципів в суспільстві;

визначено економічний контроль як функцію фінансового менеджменту, що склало підґрунтя для оцінки застосовуваних складових методу контролю та дозволило визначити напрями посилення позитивного його впливу на ефективність формування і використання коштів бюджету;

уточнено теоретичні основи контролю, (дано нову інтерпретацію сутності предмета, складу зовнішніх і внутрішніх об’єктів і суб’єктів; методу, який виступає як система прийомів і способів ефективної діяльності господарюючих суб’єктів; методичних прийомів документального контролю шляхом додаткового виділення камеральних, рахункових, рахунково-аналітичних та аудиторських перевірок; функцій та класифікаційних ознак) ;

обґрунтовано застосування контролюючими органами під час проведення будь-якої форми контролю впровадження попередньої оцінки звітності для визначення її достовірності і відповідності реальній дійсності; тестування статей звітності та оцінювання ризику помилок; розширенні сфери впровадження математичних і статистичних методів;

обґрунтовано організаційні аспекти реформування економічного контролю (визнання найвищим органом державного фінансового контролю Рахункову палату, створення на базі ГоловКРУ і семи відокремлених державних контролюючих структур департаментів запропонованого до створення міністерства державного фінансового контролю) ;

обґрунтовано розширити сферу застосування повноважень і функцій у структурних підрозділах запропонованого міністерства державного фінансового контролю при здійсненні контролю за: формуванням доходної частини бюджету та визначенні економічної ефективності діяльності платника податку (державних підприємств та господарських товариств з державною часткою корпоративних прав – покласти на ГоловКРУ, акціонерних товариств – Аудиторську палату; переміщенням асигнувань по кошторису в межах поточного місяця за винятком захищених статей -Державне казначейство) ;

визначено на основі послідовного застосування системного методу дослідження напрямів реформування діючої системи податкового контролю (розширення сфери інформаційної взаємодії контролюючих органів та ідентифікаційного номера платника податку для юридичних (фізичних осіб) і порядку їх реєстрації; удосконалення методологічних аспектів) ;

обґрунтовано на підставі застосування нормативного і системного підходів реформування створеного в міністерстві державного фінансового контролю департаменту державної контрольно-ревізійної служби: шляхом розширення його повноважень (проведення ревізій і перевірок суб’єктів підприємницької діяльності при отриманні бюджетних коштів; зустрічних перевірок суб’єктів господарювання незалежно від форми власності; самостійного, тобто без санкції правоохоронних органів отримання дозволу на вилучення документів з метою запобігання їх знищенню чи приховуванню порушень; визначення правового, соціального статусу та забезпечення особистої безпеки ревізорів; установлення фінансових важелів впливу до порушників за нецільове використання державних коштів) ;

визначено шляхи реформування внутрішнього (відомчого)