Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика)

Аналіз діяльності державних та акціонерних підприємств свідчить, що їх діяльність з боку власника контролюється недостатньо. До 2001 року фінансові плани цих підприємств не вимагалися і не затверджувалися ні Міністерством фінансів, ні місцевими фінансовими органами. Крім того, на державних підприємствах не здійснюється фінансовий контроль Рахунковою палатою, а на державних та акціонерних підприємствах – відповідно – ні з боку ГоловКРУ, ні приватних аудиторських фірм. Аналогічне положення має місце і на підприємствах комунальної форми власності. Для виправлення такого становища необхідно вищезазначені функції контролю за доходною частиною бюджету на державних підприємствах та господарських товариствах з державною часткою корпоративних прав покласти на структурний підрозділ, створений на базі ГоловКРУ, у запропонованому міністерстві державного фінансового контролю. При цьому слід розширити сферу його діяльності щодо повноважень, структури і виконуваних функцій. Крім того, для розширення повноважень розпорядників бюджетних коштів необхідно надати право керівникам бюджетних установ і організацій у межах поточного місяця здійснювати переміщення асигнувань по кошторису (за винятком захищених статей) з одночасним повідомленням про це розпорядника коштів та Міністерство фінансів.

Дослідження практики податкового контролю в Україні дає змогу зробити висновок про те, що перелік податків і зборів занадто великий; загальний рівень усіх сплачуваних податків високий; далеко не всі платники податків рівні в своїх податкових зобов’язаннях перед державою; існують суттєві розбіжності між даними бухгалтерського й податкового обліку; механізм розрахунку та сплати податків дуже складний; правова грамотність платників податків залишається на недостатньому рівні.

Важливе значення для податкової служби має взаємодія її з іншими державними організаціями – Міністерством фінансів, Державною контрольно-ревізійною службою України та ін. Але питання взаємодії цих контролюючих органів не врегульовані. Згідно зі ст. 59 Закону України “Про Державний бюджет України на 2002 рік” передбачено контроль за відшкодуванням сум податку на додану вартість з державного бюджету покласти на Рахункову палату. Важелі управління як з податкових надходжень до бюджету, так і з використання бюджетних коштів мають зосереджуватися в єдиному органі, в противному разі потрібно передбачити значно тіснішу співпрацю цих органів і з Рахунковою палатою. А поки що вдосконалювати взаємодію податкових органів і державної контрольно-ревізійної служби доцільно, здійснюючи податковими органами контроль за додержанням податкового законодавства на підприємстві після перевірки їхньої фінансово-господарської діяльності державною контрольно-ревізійною службою та відображення результатів такої перевірки в акті ревізії, а також розширяючи спільне проведення ревізії.

Обстеження реєстрації платників податків свідчать, що останнім часом надання ними неправдивої інформації при взятті на податковий облік набуло масового характеру. Для викорінювання зловживань і порушень, пов’язаних з масовим утворенням і використанням фіктивних фірм, необхідно внести зміни до ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” в частині надання дозволу на запровадження ліцензування діяльності з реєстрації юридичних осіб

Іншою проблемою, пов’язаною з обліком платників податків, є дуже обмежена сфера застосування ідентифікаційного номера платника податку. Для її розширення необхідно узаконити їх присвоєння і всім народженим дітям (з поданням інформації про всі присвоєння з певною періодичністю до відповідної податкової інспекції для включення до Єдиного державного реєстру платників податків). Після прийняття такого рішення усі новонароджені отримуватимуть ідентифікаційні номери платників податків автоматично, під час видачі свідоцтв про народження. Ідеальним варіантом був би варіант, коли ідентифікаційний номер відповідав би номеру свідоцтва про народження, і щоб за цим номером ідентифікувалася особа за всіма її документами. Замість паперової довідки про присвоєння ідентифікаційного номера доцільніше було б видавати пластикову картку з магнітною смужкою чи мікросхемою. На законодавчому рівні має бути прийняте рішення, за яким усі державні та недержавні структури, що мають відношення до доходів, витрат і майна громадян протягом усього їхнього життя повинні зазначати у всіх документах ідентифікаційний номер.

Для заощадження робочого часу податківців на справляння податків, необхідно: встановити єдиний строк здачі всієї податкової звітності до податкового органу; запровадити єдину податкову декларацію з податку на прибуток для юридичних осіб і здачу її в електронній формі (вона повинна містити інформацію про прибуток з кожного виду діяльності, додаткові розрахунки, а також основні показники діяльності юридичної особи з бухгалтерської звітності) ; переглянути (за винятком великих платників податків і тих, які користуються податковими пільгами) порядок планування й організації камеральних перевірок та перейти, у разі здачі платниками податків електронної звітності), від суцільних до вибіркових перевірок; змінити встановлений підхід до розрахунку сукупного доходу і здачі податкових декларацій фізичними особами (розраховувати сукупний дохід безпосередньо податковими інспекціями на підставі отриманих даних про доходи), завдяки чому скоротяться терміни їх обробки.

Для скорочення технічної роботи по веденню особових рахунків платників податків доцільно перейти на застосування єдиних особових рахунків, що дасть можливість скоротити особові рахунки платників в інспекції, перекидання переплат в погашення недоїмок з податків, усуне необхідність перекидання коштів між податками в межах одного бюджету і полегшить роботу підрозділу з обліку платежів.

Проблематичним є