Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика)

 

 

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми, показано зв’язок дисертації з науковою темою, визначено мету і задачі дослідження, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну одержаних результатів і особистий внесок здобувача, висвітлено практичне значення та апробацію одержаних результатів, наведено дані про публікації, структуру і обсяг дисертації.

У розділі 1 “Теоретичні основи економічного контролю” визначено, що перехід до ринкової економіки супроводжується поступовим впровадженням у всі сфери діяльності держави елементів регулювання, які базуються на відносинах контролю між взаємодіючими сторонами і потребують постійного удосконалення. Зміна форм власності та створення ринкового механізму господарювання привели до суттєвих змін в організації і методах здійснення контролю. У той же час, в умовах кількісних і якісних змін в економіці та в управлінні, актуальним є реформування діючого контролю і поступове створення нової його системи. Економічні відносини повинні контролюватися відповідними органами, але система контролю повинна носити звітно-організаційний характер.

З приводу назви контролю (“господарський”, “господарсько-фінансовий”, “фінансовий”, “економічний”) ведуться дискусії. Сутність становлення саме економічного контролю породжується об’єктивними умовами розподілу і перерозподілу створеного національного доходу, на відміну від господарського контролю, зокрема фінансових ресурсів, не тільки на мікрорівні, але і на макрорівні. На мікрорівні – за змінами структури собівартості продукції, рівнем прибутків та рентабельності, обсягами заборгованості (дебіторської та кредиторської) та ін. ; на макрорівні – за доходами, витратами на рівні центрального, консолідованого бюджетів, за обсягами внутрішньої й зовнішньої заборгованості держави, масштабами пільг та недоїмок за податковими надходженнями до бюджету. У процесі впровадження економічного контролю потрібне обов’язкове дотримання його принципів, що дає змогу відображати реальний зміст контролю та отримувати його точні й детальні результати.

В умовах переходу до ринкових відносин уточненню підлягають теоретичні основи економічного контролю (предмет, об’єкти, метод, функції і класифікація).

Визначення предмета економічного контролю дає змогу уточнити його параметри в системі управління. Предмет економічного контролю необхідно пов’язувати зі стадіями розширеного відтворення. Зміст його визначає об’єкти контролю, складові якого повинні бути спрямовані на пізнавальну діяльність. Під об’єктом економічного контролю слід розуміти найхарактерніші риси його предмета, складові елементи. Об’єктом контролю є сфера його діяльності, що визначається формою власності, рівнем і системою управління. Залежно від форми власності на майно та організаційних форм об’єктами контролю є фізичні і юридичні особи. Поряд з предметом доцільно уточнити визначення методу економічного контролю, який виступає як сукупність прийомів і способів, за допомогою яких забезпечується комплексне і взаємозалежне дослідження операції і процесів діяльності підприємств, їх підрозділів з погляду законності, вірогідності, економічної ефективності, господарської доцільності та документальної обґрунтованості.

Важливим напрямом удосконалення економічного контролю є науково-обґрунтовані ознаки його класифікації (рис. 1). Зміст їх доцільно використовувати для подальшого покращення методики контролю, поліпшення підготовки та кваліфікації кадрів. У класифікації економічного контролю доцільно виділити наступні ознаки: за часом здійснення; за формами проведення; за джерелами інформації. В основу класифікації контролю за організаційними ознаками покладено структуру органів контролю, які виступають його суб’єктами. Це дало змогу розподілити контроль на зовнішній і внутрішній. Традиційно визначена форма контролю потребує удосконалення, виходячи із статусу існуючих контролюючих органів. Утворення спеціалізованих контролюючих органів передбачає розширення методичних прийомів контролю шляхом виділення тематичних, рахункових, рахунково-аналітичних та аудиторських перевірок.

Відсутність законодавчого визначення ревізії і перевірки надає простір відомчої самодіяльності, зачіпає інтереси юридичних осіб і права громадян. Але ж держава, орієнтуючись на сучасні правові основи, повинна мати чіткі, юридично обґрунтовані визначення ревізії і перевірки. Вже із самої цієї причини прийняття закону “Про фінансовий контроль в Україні” вкрай потрібно прискорити. Настав час закріпити в законодавчому порядку не тільки ревізію і тематичну перевірку, а й усі інші форми проведення контролю. Ревізію слід розглядати як форму економічного контролю, що пов’язана з проведенням документальної та фактичної перевірки дотримання підприємством (установою, організацією законодавства з фінансових питань, законності здійснення господарських і фінансових операції, достовірності бухгалтерської та фінансової звітності). Перевірка – відповідно форма економічного контролю, пов’язана з проведенням документальної перевірки окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств (установ, організацій) з метою виявлення незаконного утворення, розподілу або використання фінансових ресурсів.

Завершальним етапом застосування будь-якої форми економічного контролю є оформлення його результатів. При проведенні ревізії результати оформляються актом, тематичної перевірки – довідкою (доповідною запискою), камеральної та рахунково-аналітичної перевірки запропоновано оформляти актом, аудиторської перевірки – аудиторським висновком. Стосовно акта ревізії слід враховувати, що у тому разі, якщо він є підставою для ведення слідчої діяльності, це повинне бути чітко сформульовано і відображено у відповідному законодавчому акті (наприклад, чинному в Україні Цивільному кодексі, та запропонованому законі “Про фінансовий контроль в Україні”).

Такий акт рахунково-аналітичної перевірки за змістом повинен відображати неефективне та нераціональне використання державного майна.

 

Рис. 1. Класифікація економічного контролю за різноманітними ознаками

 

У розділі 2 “Методика оцінювання помилок і ризику економічного контролю та особливості його проведення в комп’ютерному середовищі” визначено, що у зв’язку зі збільшенням кількості суб’єктів підприємницької діяльності виникає необхідність пошуку найбільш раціональних способів контролю, до складу яких можна віднести: попередню оцінку фінансової звітності на предмет відображення