Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика)

передбачити, щоб у кожному міністерстві до внутрішньої структури контрольно-ревізійної служби обов’язково входили відділи: ревізій та перевірок; економічного аналізу; профілактики економічних правопорушень;

надати додаткові повноваження контрольно-ревізійній службі щодо перевірки підприємств різних форм власності в межах завдань за програмами ревізій (перевірок) підвідомчих підприємств;

підвищити відповідальність керівників галузевих управлінь за стан справ на підпорядкованих їм підприємствах щодо економічних правопорушень і злочинів, виявлених ГоловКРУ, Державною податковою адміністрацією, прокуратурою і оцінювати їхню роботу не тільки за обсягами виробництва, якістю продукції, а й за збитками, спричиненими економічними правопорушеннями.

Крім того, було б доцільним передати функції зовнішнього контролю щодо проведення ревізій у системі внутрішнього контролю контрольно-ревізійному департаменту, що дало б змогу зменшити тиск і втручання зацікавлених осіб в її роботу.

У розділі 4 “Організація внутрішньогосподарського контролю, особливості його моделювання та перспективи розвитку” визначено, що в умовах ринкової економіки реалізація внутрішньогосподарського контролю є об’єктивною необхідністю і однією з основних умов, завдяки яким стає можливим прийняття правильних управлінських рішень. Упровадження системи внутрішньогос-подарського контролю передбачає: визначення мети, яка при цьому має досягатися, підготовку і прийняття управлінських рішень; поточний і попередній контроль за виконанням рішень; облік отриманих результатів; контроль відхилень; удосконалення поточного і попереднього контролю. Вирішення усіх цих завдань забезпечує оптимальну систему прийняття та реалізації управлінських рішень. У системі внутрішньогосподарського контролю формується внутрішня інформація про діяльність підприємства для конкретних потреб управління (удосконалення виробництва, зменшення витрат тощо) і повинна становити комерційну таємницю, оскільки відображає стратегію і тактику в конкурентній боротьбі.

Однією з актуальних є проблема посилення внутрішньогосподарського контролю за раціональним і ефективним використанням ресурсів, попередження непродуктивних витрат, збереження матеріальних цінностей, попередження нестач і розкрадань.

У наукових дослідженнях з питань внутрішньогосподарського контролю тривалий час багато зусиль витрачалося на розробку методики здійснення наступного контролю, який констатував тільки факти, що відбулися, без їх глибокого аналізу. Одним із ефективних напрямів є попередній і поточний внутрішньогосподарський контроль, який націлений на попередження відхилень від заданих критеріїв усіма службами підприємства. Попередній внутрішньогос-подарський контроль забезпечує своєчасне повідомлення про необхідність коригувальних дій, є сигналом тих явищ, що можуть викликати негативні наслідки (втрати, непродуктивні витрати, розкрадання тощо).

Діюча система обліку в Україні недостатньо спрямовувалася на проведення попереднього внутрішньогосподарського контролю витрат на виробництво за їх рівнем, своєчасністю отримання інформації про здійснення господарських фактів та наявністю інформації у прийнятті управлінських рішень.

У практичній роботі завдання попереднього внутрішньогосподарського контролю повинні полягати в описуванні, роз’яснюванні, передбаченні фактів. В Україні у практичній роботі застосовуються описувані моделі, а в країнах з розвинутою економікою – роз’яснювальні, прогностичні та прийняття рішень (рис. 2). Отже наукового обґрунтування і розв’язання потребують: використання інформації про витрати виробництва, створення механізму нейтралізації впливу інфляційних процесів та застосування облікових цін; подолання несистемності оперативного контролю витрат виробництва; підвищення достовірності собівартості випущеної і реалізованої продукції; виявлення факторів зниження собівартості та підвищення ефективності діяльності; поглиблення методики контролю від вищих до низових рівнів управління.

На сьогодні здійсненню попереднього внутрішньогосподарського контролю перешкоджає інфляція. Для усунення її впливу слід розробити спеціальні механізми відстежування та нейтралізації, наприклад, використання в нормативних системах натуральних показників та введення регулярних коригувань вартісних величин.

 

Рис. 2. Класифікація моделей попереднього внутрішньогосподарського контролю

 

Одним із радикальних прийомів для повного розкриття діючої системи внутрішньогосподарського контролю на підприємствах і її удосконалення є моделювання, що забезпечує процес осмислення й аналізу як операцій і процесів, що здійснилися, так і процесів, що намічаються до здійснення в майбутньому. Для цього варто забезпечити не тільки максимальну подібність характеристик моделі і об’єкта внутрішньогосподарського контролю, але й його функцій. Для повного розкриття об’єктів внутрішньогосподарського контролю, його основних властивостей і функцій доцільно використовувати функціональні або організаційні моделі.

Упровадження системи внутрішньогосподарського контролю забезпечує оптимальну систему прийняття та реалізації управлінських рішень. У зв’язку з цим на підставі аналітичної деталізації та групування витрат головними слід виділити наступні об’єкти контролю: місця виникнення витрат; центри витрат; суб’єкти контролю – центри відповідальності. Місце виникнення витрат і центри витрат являють собою два самостійних об’єкти контролю виробничих витрат і визначаються місцем у структурі підприємства, економічною характеристикою і соціальним змістом. Центри відповідальності є центрами з контролю витрат на виробництво за госпрозрахунковими підрозділами та відповідальними особами (суб’єктами) і потребують класифікації щодо процесу виробництва (основні та функціональні). Щодо місць витрат i центрів відповідальності слід розрізняти витрати, які регулюються та контролюються повністю і частково. Ступінь регульованості витрат залежить від специфіки кожного конкретного підприємства: тривалості періоду, за який визначається їх величина; повноважень управлінського персоналу, що ухвалює рішення.

У розділі 5 “Удосконалення методологічних аспектів проведення ревізії як форми економічного контролю” визначено, що за допомогою ревізії здійснюється наступний контроль на підприємствах за збереженням майна, законністю, доцільністю і вірогідністю операцій і процесів. В умовах переходу до ринкових відносин роль і значення ревізії не принижується, а зростає завдяки відображенню за її наслідками достовірної інформації про дійсний стан справ, якість управління, ефективність обраних методів і рішень у проблемних питаннях роботи підприємства.

Комплексна ревізія є найбільш ефективною формою наступного економічного контролю, в організації і проведенні якої мають місце