Реформування економічного контролю в Україні (теорія і практика)

Дослідження звітності (ф. № 11-ревізія) перевірених службами внутрішнього контролю підприємств свідчать про те, що питома вага цих підприємств у загальній кількості (1998 – 2001 рр.) має значні коливання як у межах міністерств, комітетів, відомств, так і в межах звітних періодів. На підприємствах сфери матеріального виробництва – Міністерства аграрної політики, Міністерства промислової політики у 2001 р. при штатній кількості ревізорів і в разі додержання чинного нормативу для планування ревізій на рік вони б здійснювались в кожному з підпорядкованих цим органам підприємств в середньому відповідно через 18 і 11 років, а в Міністерстві освіти і науки – через 35 років. Результати роботи органів внутрішнього контролю представлені в табл. 1.

 

Таблиця 1

Результати ревізій і перевірок, проведених органами внутрішнього контролю у 1998 – 2001 роки

Показники Період, роки

1998 1999 2000 2001

Виявлено на підприємствах (установах, організаціях), тис. грн. :

незаконних і не за цільовим призначенням витрат, тис. грн. 105979, 6 131660, 6 487878, 0 341657, 4

у тому числі на одне підприємство, тис. грн. 34, 9 37, 2 158, 1 64, 4

нестач і розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей, тис. грн. 8469, 2 27069, 5 63687, 7 46885, 7

у тому числі на одне підприємство, тис. грн. 6, 8 17, 5 42, 5 29, 3

порушень фінансової дисципліни, тис. грн. 14781, 4 40124, 1 73014, 3 172553, 3

питома вага порушень фінансової дисципліни, % 80, 5 88, 2 75, 6 56, 2

 

Проведені дослідження результатів ревізій і перевірок по міністерствах центральних органах виконавчої влади свідчать, що із 28 перевірених міністерств в усіх є незаконні й не за цільовим призначенням витрати коштів і матеріальних цінностей, які на підпорядкованих їм підприємствах рік у рік збільшуються й досягли у 2001 р. 487878, 0 тис. грн. ; порівняно з витратами у 1998 р. зросли в 4, 6 раза. Зросли ці витрати й в розрахунку на одне підприємство – з 34, 9 тис. грн. до 158, 1 тис. грн., тобто в 4, 5 раза. Порівняно з даними за 1998 р. у 2001 р. виявлені нестачі й розкрадання зросли у 7, 5, а фінансові порушення – у 4, 9 раза.

Для підвищення ефективності внутрішнього контролю доцільно виділити чотири напрями його реформування:

створення відповідних контрольно-ревізійних служб та укомплектування їх фахівцями відповідно до потреб (із розрахунку, щоб кожне підприємство можна було перевіряти один раз у три роки) ;

підвищення ефективності використання робочого часу ревізорів, застосування в їхній роботі більш ефективних методичних прийомів контролю (тестування статей звітності, добір об’єктів для перевірки, застосування ймовірнісно-статистичних методів проведення вибірки тощо) ;

забезпечення систематичного проведення комплексних ревізій та підвищення рівня їх методичного й організаційного забезпечення;

удосконалення статистичної звітності про роботу внутрішнього контролю та структури його органів.

У чинному на сьогодні Порядку про внутрішній фінансовий контроль і розроблених відповідно до нього відомчих положеннях у міністерствах немає навіть згадки про періодичність проведення ревізій. Для отримання повних, вірогідних, документально підтверджених даних про те, куди і як спрямовуються кошти з бюджету, необхідно витратну частину бюджету перевіряти щороку й повністю.

Останнім часом у ревізійній роботі більш значущими стають такі її особливості, як небезпечність для життя, складність, напруженість, довготривалість. Вони проявляються за будь-яких ревізій і перевірок, але особливо під час роботи за дорученнями правоохоронних органів. Такі ревізії не можна проводити без попереднього вилучення документів і озброєної охорони. При нормативному терміні один місяць вони нерідко тривають до шести і більше місяців. Тому доцільно у Порядку про внутрішній фінансовий контроль передбачити порядок вилучення у підприємства документів незалежно від того, за чиїм дорученням провадиться ревізія чи перевірка. Крім того, слід зняти передбачену в стандарті державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна “Організація і виконання контрольних заходів”, чинну на сьогодні жорстоку регламентацію граничного терміну ревізії – 30 днів яких фактично рідко коли вистачає для завершення роботи.

Орієнтуючись на справді обґрунтоване й справедливе рішення, прийняте в законодавчому порядку щодо рівня оплати працівників Рахункової палати, було б виправданим оплачувати практично так само й працю внутрішніх ревізорів та ревізорів ГоловКРУ, а також максимально наблизити до їхнього рівня оплату праці інших працівників фінансового контролю.

Інструкція “Про порядок складання звіту про контрольно-ревізійну роботу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади” № 156 від 27. 08. 98 р. (по ф. № 11 – ревізія) потребує удосконалення. Для цього необхідно:

в умовах комп’ютеризації кожному міністерству присвоїти код, за яким би щокварталу (щороку) враховувався обсяг виконаної роботи; у звіті передбачити відображення окремо кількості ревізій і перевірок; у загальній кількості окремо проведених ревізій і перевірок відображати не тільки кількість підприємств, які перебувають на самостійному балансі, а й підприємств з часткою державного і комунального майна; чисельність ревізорів (з урахуванням освіти) за штатом і фактично потрібно було б відображати окремо в центральному апараті контрольно-ревізійної служби міністерства й на підпорядкованих йому підприємствах.