Риторичні прийоми мовлення у промовах українських політиків

Перше питання, яке їй поставили на цій передачі, було достатньо провокаційним: воно стосувалося наявності зрадників у її політичній силі та, відповідно, неспроможність її сформувати монолітну партію. Перед тим, як відповісти на це питання, Юлія Тимошенко взяла слово і зробила ті заяви, про які йшлося вище, вочевидь, намагаючись у цей час сф

ормулювати оптимальну відповідь. Зрештою відповіла вона дуже мудро з точки зору риторики: вона визнала проблему, але наполягла, що ця проблема була неминучою, оскільки її політична сила є відносно молодою, і, як наслідок, вона тільки посилить її позиції, тому що слабкі політики пішли, а залишився стійкий кістяк. Згодом логічні докази вона перевела у психологічну площину, запевнивши, що саме ліквідація недостойних кадрів допоможе БЮТ працювати на благо народу і покращити його життя.

Далі мова пішла про падіння рейтингів її партії. Відповідь її була чіткою та впевненою: рейтинг залишається стабільним, а махінації з ним відбуваються для того, щоб підірвати авторитет її сили. Вона пояснила такі маніпуляції зі свідомістю виборців тим, що кожен хоче бути з переможцем, а тому підсвідомо готовий віддати голос тому, чий рейтинг вище [31]. Така рішучість при відповіді свідчить про те, що або вона справді впевнена у своїх силах, а тому з легкістю зможе зарядити на співпрацю тих, хто ще не визначився, або ж вона була готова до цього питання заздалегідь, і тоді це робить їй честь як мудрому та завбачливому політику.

На питання про ставлення до пролонгації перебування Чорноморського флоту Росії в Криму Ю. Тимошенко відповіла категорично: вона не обговорювала з В. Путіним «ціну питання». Проте у своєму інтерв’ю прем’єр-міністр Російської Федерації чітко сказав, що проблема Чорноморського флоту полягала саме у ціні питання. Тобто слова Ю. Тимошенко були відверто нечесними – це найгірша помилка, якої може припуститися ритор: не можна брехати аудиторії про те, що вона знає напевне або зможе перевірити. У цей момент вона втратила прихильність багатьох нейтрально налаштованих слухачів, які були ознайомлені з інтерв’ю В. Путіна, і, крім того, похитнула свій авторитет в очах своїх же виборців.

Це найбільша і, по суті, єдина помилка за весь її виступ, і навіть цю помилку їй вдалося виправити, швидко перевівши тему розмови з питання перебування Чорноморського флоту в Криму на питання потенціалу Криму як курортної зони. Вона зазначила, що за весь час незалежності Верховною Радою Автономної республіки Крим, у якій завжди більшість місць мали проросійськи налаштовані партії, у тому числі президентська Партія регіонів, не підготувала відповідної законодавчої бази для залучення масштабних іноземних інвестицій. Це також було ризикованим ходом, оскільки все-таки законодавчу базу повинна готувати Верховна Рада України, у якій свого часу БЮТ мав більшість, тому учасники дискусії могли легко обернути слова Ю. Тимошенко проти неї самої.

Цей прийом, а саме: підміна тези, є дуже частим у мовленні Ю. Тимошенко. Усі найбільш гострі та потенційно болючі питання вона переводить в абсолютно іншу площину: постійно заперечує те, чого її опоненти навіть не стверджували, і стверджує те, чого вони навіть не намагалися заперечувати. Такий, на перший погляд, абсурдний підхід до справи, тим не менш, приносить необхідні результати: аудиторія починає вірити її словам, оскільки вони не суперечать її переконанням. Якщо поодинокі випадки можна було б назвати помилками в аргументуванні, то при систематичному повторенні ці помилки явно перетворюються на комунікативну стратегію, спрямовану на переконання шляхом маніпуляції фактами.

Також можна відзначити тенденцію, що Ю. Тимошенко переважно заперечує не аргументи суперників, спрямовані на підтвердження тез, які її так чи інакше дискредитують, а самі тези. Це значно ефективніше, проте вимагає більшої вправності. Спостерігати це можна, у тому числі, у її виступі на передачі «Велика політика» від 25. 10. 10.

Перше поставлене їй питання знову стосувалося падіння рейтингу, але цього разу це вже було підтверджено міжнародними центрами соціологічних досліджень. Ю. Тимошенко відреагувала так само категорично, як і на три місяці раніше: запевнила, що рейтинг стабільний, а компанія, яка проводила опитування, – підкуплена.

Потім вона почала вести уявний діалог, ставлячи актуальні питання сама собі і самостійно на них відповідаючи. Таким чином твориться ефект долучення аудиторії до роздумів мовця. М. М. Бахтін називає цей прийом «розігруванням первинних розмовних жанрів» [7]. Крім того, це дуже сильний превентивний захід: вона заперечила усі можливі болючі тези, які сформулювала у більш м’якій формі – таким чином опоненти не зможуть знову винести ці тези на обговорення навіть у більш жорсткій формі, оскільки відповідь на них вже була дана. Тут вона використовує прийом, який А. М. Зимичев назвав «бензин ваш – ідеї наші», тобто послуговується сильними сторонами опонентів, перетворюючи їх на свої сильні сторони [21].

На твердження про те, що опозиція не спроможна контролювати владу, Ю. Тимошенко відповіла, що нинішня опозиція не має тих повноважень, які повинна мати для успішного контролю влади. Те, що було адресовано як закид їй,