Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю у відділенні №3 ПАТ "Альфа-банку"

Водночас автори методики, Р. Каплан та Д. Нортон, підкреслювали, що вона може бути корисною при розробленні системи стимулювання діяльності менеджерів усіх структурних підрозділів організації за усіма ключовими для неї видами діяльності. Зважаючи на те, що у сфері стратегічного управління важливою ланкою є управління інноваційною діяльністю, вважаємо за доцільне і можливе використання методики ВSC і для цілей стимулювання інноваційної діяльності ПАТ «Альфа-Банк» відділення № 3. Для цього необхідно визначити критерії, за якими можна було б оцінити реальний позитивний внесок у розвиток організації менеджерів усіх рівнів управління. Зважаючи на те, що імпульс інноваційної діяльності в компанії надає вищий менеджмент, формування сукупності збалансованих показників слід розпочинати з нього.

Очевидно, що інноваційна активність впливає на фінансовий стан організації, що відображається у зміні певної сукупності показників, які цей стан характеризують. Цей вплив передусім проявляється у поліпшенні характеристик продукції та технологій її виготовлення, що робить її більш конкурентоспроможною, а значить, забезпечує зростання обсягів продажу та прибутку, сприяючи тим самим і зростанню ринкової вартості компанії.

Тому важливою характеристикою системи стимулювання вищих менеджерів компанії (акціонерних товариств), яка може спонукати їх відмовитись від орієнтованої на ренту поведінки і зосередитись на створенні конкурентних переваг організації через активну і цілеспрямовану інноваційну діяльність, є безперечний зв’язок показників, досягнення яких слугуватиме підставою для визначення розміру винагороди, із зростанням ринкової вартості організації, навіть якщо остання не може бути чітко визначена.  Водночас при їх формуванні необхідно враховувати недосконалість інституційного середовища в Україні. Це проявляється не лише у відсутності розвиненого фондового ринку, що не дає змоги вірно оцінювати ринкову вартість компанії, але і у прагненні суб’єктів господарювання приховати прибуток (тому розрахунок показників має ґрунтуватися здебільшого на тих даних фінансової звітності, що не включають прибуток, оскільки його величина найчастіше викривляється). 

Формування системи фінансових показників, яка стимулюватиме інноваційний розвиток ПАТ «Альфа-Банк» відділення № 3 має здійснюватися з врахуванням наступного:

– типу корпоративного управління. Тип корпоративного управління відображає баланс інтересів так званих «стратегічних груп» (власники, топ-менеджери, наймані працівники, органи державної влади), що впливає на формування стратегічних та поточних завдань управління. Так, корпоративне управління ПАТ «Альфа-Банк» відділення № 3 цілком орієнтовано на власника, а це означає, що мета менеджменту – збільшення майна власника, підвищення вартості бізнесу; 

– основних цілей розвитку компанії.Тут важливо визначитися із основними цілями та вторинними, які можуть бути підпорядкованими першим  або ж носити загальний характер. Існує досить велика імовірність того, що можна зорієнтувати менеджмент підприємства на вторинну ціль, що є лише частиною первинної цілі. Наприклад, якщо основна мета – збільшення загального обсягу валового доходу, то у короткостроковому періоді цього можна досягти і через надання в оренду  приміщень організації (що є цілком поширеним явищем). Однак це не сприятиме зростанню конкурентних позицій організації у довгостроковому періоді. Цьому сприятиме активна інноваційна діяльність. Проте напрямок інноваційного пошуку і тип інноваційного продукту залежить від ресурсних можливостей організації і це необхідно враховувати при визначенні цілей розвитку;

– часового інтервалу цілей. Залежно від важливості виконання цілей у часі можна передбачати показники, що стимулюють реалізацію довгострокових інноваційних рішень і рішень, що мають коротший період реалізації. Як правило, другому надається перевага при обмежених ресурсних можливостях і стратегії, орієнтованої на виживання компанії;

– можливості оптимізації варіанту системи стимулювання щодо економічної, правої і податкової доцільності.З погляду економічної доцільності власник повинен вирішити, як повинні розподілятися витрати на стимулювання (мінімізація частини витрат, побічно «падаючих» на власника, відмова від варіантів «дорогих» і економічно необґрунтованих). Правова доцільність – виключення тих варіантів, що можуть викликати порушення діючого законодавства. Податкова доцільність – оптимізація податкових платежів, пов’язаних із витратами на стимулювання. 

Таким чином, з огляду на зазначене, розроблення системи стимулювання вищого менеджменту компанії до активної інноваційної діяльності повинно передбачати відбір комплексу показників, що характеризують фінансовий стан підприємства та його ринкові позиції і залежать найбільшою мірою від здатності організації формувати конкурентні переваги через створення та залучення інновацій.

Фінансовий стан – це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин організації та характеризується розміщенням і використанням фінансових ресурсів і джерел їх формування [122, c. 69]. Як зазначає М. Лєснікова, саме «…фінансовий стан визначає найважливіші характеристики конкурентоспроможності організації та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників фінансових відносин, як суто організації, так і її ділових партнерів» [66]. Тим самим динаміка показників, що його характеризують, дає можливість узагальнити зусилля вищого менеджменту, спрямовані на поліпшення діяльності керованої ними компанії. Однак існуючі методики оцінки фінансового стану організації передбачають розрахунок значної кількості показників, деякі з яких мають досить віддалене відношення до результатів інноваційної діяльності. Слід також зазначити, що велика кількість показників не може бути прийнята до розрахунку, оскільки це ускладнює систему стимулювання.

Слід також зважити на зазначені раніше аргументи щодо проблематичності використання показника прибутку у якості основного для визначення ефективності управлінських дій. Це безпосередньо стосується і поширеної методики стимулювання менеджерів через встановлений відсоток від суми додаткового доходу (маржинального прибутку), отриманого від реалізації певного інноваційного проекту. Такий спосіб стимулювання більше придатний для учасників реалізації