Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю у відділенні №3 ПАТ "Альфа-банку"

Система інтрапренерства (внутрішнього підприємництва) є досить розповсюдженою у західному менеджменті. Сутність його полягає в тому, що в діючій організації, яка випускає певні послуги, створюються умови для висунення новаторських підприємницьких ідей і виділяються ресурси для їх реалізації.  Інтрапренерство можна розглядати як «діяльність з виробництва і реалізації товарів і послуг на основі інтеграції підприємницьких можливостей індивіда і підприємства» [18]. Завдяки цьому традиційна організація перетворюється у підприємницьке, засноване на активізації та використанні творчого потенціалу співробітників для реалізації різноманітних нововведень, спрямованих на подальший розвиток підприємства.

Концептуально питання інтрапренерства опрацьовані вітчизняними теоретиками менеджменту. Однак їх увага в основному зосереджувалась на маркетингових аспектах цього явища, причому переважно стратегічних [18]. Разом з тим, методичні рекомендації щодо створення системи інтрапренерства достатньою мірою не напрацьовані. Нам видається доцільним це зробити на основі внутрішньофірмових економічних відносин.

Інтрапренерство, як зазначалося вище, полягає в наданні працівнику, який має перспективну ідею, можливість використати ресурси організації для її здійснення, реалізуючи тим самим свої підприємницькі можливості. Недооцінка бажань такого роду у сучасних працівників, що мають загальний високий освітньо-кваліфікаційний рівень для створення суспільно-корисного продукту, однак остерігаються ризику, пов’язаного із створенням самостійного бізнесу, спричиняє зниження їх зацікавленості до роботи, зниження її продуктивності, до пошуку інших можливостей для самореалізації і творчості.

Система інтрапренерства дає реальні результати в умовах багатономенклатурного виробництва і плодотворної технології. Її використання дає змогу створювати нові продукти, які можуть бути виготовлені на існуючій ресурсній базі, а отже, підвищувати загальну капіталовіддачу і чисту рентабельність активів, у чому зацікавлений і вищий менеджмент організації. З іншого боку, участь у прибутках, отриманих від реалізації інноваційного продукту, стимулює учасників проект-групи до його оперативного впровадження і виведення на ринок, роблячи організацію гнучкішою і мобільнішою, що важливо для великих компаній.

Проте інтрапренерство, являючись потужним стимулятором інноваційного розвитку, є складним механізмом, організаційні та економічні елементи якого мають бути належним чином продумані та налагоджені. Це, з одного боку, стимулювання творчості співробітників і створення умов для творчої праці. З іншого – створення умов для підприємництва, які включають наявність ресурсів та розроблення організаційних форм взаємодії, що враховують інтереси самої організації та інтрапренерської одиниці.  На думку автора, розробляючи програму запровадження інтрапренерства, слід використати методику проведення фокус-груп.

Фокус-група – це особливий тип групи з точки зору завдань її проведення, складу і кількості учасників, а також методики проведення. Метою проведення фокус-групи є збір інформації щодо певної проблеми, яка потребує вирішення. Цей метод нині широко використовується багатьма організаціями в проведенні маркетингових та соціальних досліджень – для виявлення розбіжностей у думках різних груп респондентів. Він допомагає зрозуміти ставлення людей до досліджуваної проблеми, а отже, знайти спосіб її вирішення з врахуванням інтересів усіх учасників проблемної ситуації. На наш погляд, фокус-групи можна використати для визначення способів активізації інноваційної діяльності в організації, оскільки методика їх проведення відповідає концепції партисипативного управління, передбачаючи безпосередню участь потенційних учасників інноваційного процесу у обговоренні питань, пов’язаних із вирішенням проблем діяльності.

Для успішного проведення фокус-групи необхідно попередньо розробити її детальний сценарій. Зазвичай роботу групи фіксують за допомогою аудіо- та відіотехнічних засобів, а її результати можуть бути основою для проведення наступних кількісних досліджень, наприклад, шляхом опитування. Оптимальний розмір фокус-групи дорівнює 8-12 чоловік. Як зазначають науковці, що практикують її проведення, при меншій чисельності учасників не складається необхідна динаміка для продуктивної роботи групи, а при її перебільшенні складно зав’язати продуктивні дискусії [65, c.32].

Важливими елементами сценарію є чітке визначення предмета дослідження, формування гіпотези дослідження та припущень дослідників щодо можливих способів її розв’язання (це допомагає визначити коло питань, що дискутуватимуться), формулювання питань, що допомагають виявити точки зору учасників на проблему та способи її розв’язання, визначення послідовності питань, часу для дискусій і наступного опрацювання отриманих відповідей та перевірки гіпотези.

Наприклад, темою обговорення першої фокус-групи може бути:«Визначення можливостей впровадження інтрапренерства у практику роботи організації».

Попередньо із керівником відділу інноваційного розвитку та фінансовим директором необхідно обговорити можливі напрямки генерування ідей щодо впровадження системи інтрапренерства і визначити коло осіб, які можуть зробити реальний внесок у створення концепції інтрапренерства в організації. На обговорення фокус-групи можна  винести такі питання:

1.Які переваги отримає компанія від створення системи інтрапренерства? 

2.Які ресурси можуть бути виділені компанією на підтримку інтрапренерства?

3.Хто має оцінювати комерційну привабливість проекту і яким має бути стимулювання їх праці?

4.Які критерії слід приймати до уваги при прийнятті позитивного рішення щодо підтримки реалізації підприємницького проекту?

5.Кому надається право остаточного схвалення проекту і прийняття рішення про виділення для нього ресурсів?

Система внутрішнього підприємництва, що пропонується для впровадження у ПАТ «Альфа-Банк» відділення №3повинна ґрунтуватися на таких принципах:

1.Участь у ризику, що передбачає внесення ініціатором