Специфіка культурологічного знання

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

 

 1. Розкрийте структуру понять “культурна спадщина”, “культурні цінності”.

 2. У чому полягає соціальне значення культурної спадщини?

 3. Розкрийте значення Пакту Реріха в збереженні культурної спадщини людства.

 4. Які функції в житті суспільства виконують збережені культурні цінності?

 5. Назвіть пам’яткоохоронні громадські організації України.

 6. У чому суть культурних орієнтацій людей за теорією культури Т.Парсонса? 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1.Які рівні культурної спадщини виділяє відповідна Конвенція ЮНЕСКО, прийнята у 1972 році?

a. література, мистецтво, наука;

b. пам’ятки, ансамблі, визначні місця;

c. археологічні, історичні, монументального мистецтва;

d. споруди, комплекси, визначні місця;

e. писемність, великі міста, монументальна архітектура.

 

2. У якому із стародавніх законодавчих збірників уперше згадується про необхідність збереження суспільного багатства?

a. закони ХІІ таблиць;

b. закони Ману;

c. кодекс Хаммурапі;

d. закони Шульги;

e. закони Клісфена.

 

3. Хто був автором Проекту міжнародного договору з охорони мистецьких і наукових закладів, місій, колекцій?

a. В.І.Вернадський;

b. М.К.Реріх;

c. А.Швейцер;

d. Н.Бердяєв;

e. А.Камю.

4. Коли був створений Комітет з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини?

a. 1972 р.;

b. 1966 р.;

c. 1945 р.;

d. 1954 р.;

e. 1946 р.

 

5. Коли зародилася музейна справа в Україні?

a. у ХХ ст.;

b. у ХVІІ ст.;

c. у княжу добу;

d. кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст.;

e. на межі ХІХ і ХХ ст.

 

6. Яким законом в Україні регулюється діяльність пам’яткоохоронних громадських організацій?

a. Законом України „Про охорону культурної спадщини”;

b. Законом України “Про культуру”;

c. Законом України “Про охорону пам’яток старовини”;

d. Законом України “Про збереження пам’яток архітектури та мистецтва;

e. Законом України «Про охорону культурних цінностей».

 

7. Хто є автором культурологічної теорії про культурні орієнтації людей?

a. М.К.Реріх;

b. В.І.Вернадський;

c. Т.Парсонс;

d. Г.Маркузе;

e. М.Хайдеггер.

 

8. На які основні види поділяються державно-правові інститути збереження культурної спадщини?

a. міжнародні й національні;

b. зовнішні і внутрішні;

c. загальні й спеціалізовані;

d. політичні й ідеологічні;

e. матеріальні й духовні.

9. Починаючи з якого історичного періоду в Україні започатковані традиції збереження культурної спадщини?

a. з литовсько-польської доби;

b. з радянських часів;

c. з козацько-гетьманської доби;

d. з часів національно-визвольних змагань 1917 – 1920 рр.;

e. з княжої доби.

 

10. Яку загальноприйняту скорочену назву має Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури?

a. ООН;

b. ЮНЕСКО;

c. НАТО;

d. ЄЕС;

e. ЕС.

 

 

ТЕМА 9. ВЗАЄМОДІЯ КУЛЬТУР У СУЧАСНОМУ СВІТІ

 

Мета: з’ясувати сутність теорії егалітаризму культур та теорії культурної ієрархії; розкрити зміст понять “європоцентризм”, ”панамериканізм”, ”афроцентризм”, “сходоцентризм”; показати зв’язок між різними культурами, розкривши зміст опозиційних культурологічних учень партикуляризму та  універсалізму; висвітлити місце й роль ООН, зокрема ЮНЕСКО, у здійсненні цілеспрямованої політики взаємодії різних країн, включаючи сферу власне культурної активності; визначити місце України в системі культурної взаємодії європейського і світового простору.

 

ПЛАН

1. Теорія егалітаризму (рівності) культур.

2. Теорії культурної ієрархії.

3. Практика культурної відокремленості та її наслідки.

4. Універсалізм як ідея культурного синтезу.

5.Роль ЮНЕСКО у здійсненні цілеспрямованої політики культурної взаємодії. Україна в системі культурної взаємодії європейського і світового простору.

 

ЛІТЕРАТУРА

•Гуревич П.С. Культурология: Учебник. – М.: Гардарики, 2003. – С. 184 – 224.

•Гуссерль Э. Кризис эвропейского человечества и философии // Общество, культура, философия. Материалы к ХІІ Всемирному философскому конгрессу. – М., 1983.

•Леви-Строс К. Печальные тропики. – М., 1984.

•Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. – К., 2000. – С. 318-320.

•Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.

•Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1994.

 

1. Теорія егалітаризму (равенства) культур. Із факту розмаїття культур як теоретичної основи вчені роблять неоднозначні філософські висновки. Деякі культурологи виходять з уявлення про рівність культур, про неможливість їх протиставлення. Інші, навпаки, вважають, що розмаїття культур не виключає принципу ієрархічності. У цій системі відліку одні культури оцінюються як значимі, розвинені, ціннісно багаті. Інші, навпаки, сприймаються як менш багаті, патріархальні, такі, що духовно вичерпалися та втратили своє панівне значення.

Канадська дослідниця Л. Марсіль-Лакост, намагаючись розкрити єдність культур як феномена, правильно підмітила концептуальні протиріччя, притаманні прибічникам різних підходів до факту множинності культур. На жаль, її власна позиція будувалася на протиставленні двох понять – егалітаризму (рівності) і плюралізму, які, по суті, не є альтернативними. Справді, якщо