Специфіка культурологічного знання

І все ж європоцентристська концепція не втратила свого статусу. Європоцентризм дожив до наших днів і сьогодні підтримується концепцією “модернізації світу”. Він стверджує, що інші культури повинні прийняти сучасний життєвий уклад Заходу. 

Одним з різновидів заходоцентризму є американоцентризм, що розглядає Америку як форпост людства, цитадель абсолютно нової культури.

Первісно у західній свідомості не існувало й натяку на якусь культурну розбіжність між Європою та Америкою. Остання розглядалася як форпост першої, де послідовно реалізуються європоцентристські тенденції. Потім поступово як у американській, так частково і в європейській свідомості почало складатися інше переконання. Деякі філософи почали потроху звертати увагу на культурно-історичну своєрідність Америки, зміцнювалося уявлення про те, що саме тут, у Новому Світі, виявляється специфічний потенціал людського духу, розігрується якась нова драма історії.

І все ж історія західного світу протягом її розгортання породжувала сумніви у принциповій самобутності США. Чи дійсно Америка має якусь оригінальну культуру, якщо вона складається з різнородних елементів. Чи здатний “плавильний казан” х множини своєрідних культур створити щось цілісне й унікальне? Спроби розкрити неповторність американської культури, довести її своєрідність, принципову відмінність від європейської постійно призводили до прямо протилежних результатів. Виходило, що духовне життя Нового Світу мало чим відрізняється від європейського.

У Північноамериканському регіоні з особливою силою виявилися характерні риси західнохристиянського культурного типу, оскільки історично були позбавлені гальмівної сили європейської феодальної спадщини. Колоністи ХVІІ–ХVІІІ ст. принесли із собою колосальне прагнення індивідуальної свободи і самореалізації водночас із протестантською налаштованістю на активну працю й підприємливість. Становлення американської цивілізації стало процесом збирання самостійних й енергійних індивідів, готових до задоволення насамперед власних потреб: гасло “each and all” (“кожний і всі”) з вірша американського філософа та письменника Р. Емерсона віддзеркалює притаманний американцям тип суспільної консолідації.

Індивідуалізм – основа американського культурного типу. Американському суспільству практично не відомий досвід землеробської спільноти: фермерське господарство передбачає автономність існування сім’ї. Протестантизм також сприяв розквіту персоналізму на основі рівності можливостей шляхом укорінення ідеї безпосереднього зв’язку людини з Богом. Історично в американця у запасі немає нічого, на що він би міг покластися з більшою впевненістю, ніж на себе. Життя перших європейських поселенців вимагало особливих духовних сил, мужності, що забезпечували перемогу лише найсильніших. Ідея індивідуалізму стала основою американської культури.

Концепція “self-reliance” (“довір’я до себе”), розроблена американцем Р.Емерсоном, передбачає, що суспільство і держава існують для особистості, її індивідуального розвитку і захисту. Для неї характерне визнання рівних можливостей кожної людини на старті життя, а також ідея абсолютної соціальної автономії індивіда, суверенітету особистості. Індивідуалізм став у американців філософією життя, що передбачає право на щастя кожної людини без винятку. Американський індивідуалізм тією самою мірою передбачає й особисту відповідальність людини за результати власних дій та вчинків. Бути самим собою, автономним і незалежним індивідом – перший обов’язок людини в американському соціокультурному світі. У.Фолкнер стверджував: “Якщо кожен буде турбуватись про себе, про свої цілі й про свою совість, то вся нація буде мати дуже хорошу фізичну і психічну форму”. Сюжети американських романів Дж. Лондона, Т. Драйзера, Е. Хемінгуея відображують мотив самоствердження сильної та енергійної людини у будь-яких обставинах і будь-якою ціною.

Уявлення про місце людини у суспільстві лежить в основі американського культурного етосу, тобто узагальненої характеристики культури шляхом системи цінностей і поведінкового кодексу. В американців їхній культурний етос, на думку Г.Воробйова, визначається трьома поняттями: невтручання в особисте життя, захист власності та участь у суспільному житті.

Незалежність особистості передбачає охорону її матеріальної чи інтелектуальної власності, її абсолютну священність. Це стосується як земельних володінь, так і екзаменаційної роботи в молодшій школі. В обмін на це особистість виражає свою лояльність суспільству участю у громадському житті. Меценацтво, благодійна діяльність, волонтерство визначає престиж людини тією ж мірою, як і професійна діяльність.

Американська культура, наслідуючи протестантську трудову етику, розуміє працю як засіб самоствердження людини. Культ праці надає американському світогляду оптимістичної орієнтації: труд стимулює життєвий динамізм, дієвість і налаштованість на результат. Водночас він створює напруженість життя, його змагальність, конкурентність, стає драмою для тих, хто не витримував належного темпу. В американській літературі та кінематографі особливе місце посідає своєрідна “анатомія” виробництва з образами сильних і успішних у справах людей (наприклад, романи А. Хейлі “Аеропорт”, “Готель”, “Колеса”). Технологічність стала підґрунтям американської філософії, орієнтованої на функціональність й операціональність процесів пізнання світу (прагматизм, семіотика, функціоналізм, біхевіоризм тощо).

Р.Емерсон називав Америку країною майбутнього. Усвідомлення своєї місії в житті людства первісно притаманне американській культурі: перемога американської революції оцінювалася як божий промисел. Відсутність довготривалого минулого, гомогенного населення сприяли утвердженню ідеї про те, що Америка починає нову історію людства. Американська національна свідомість передбачає глибоку віру у винятковість долі своєї країни, у боговибраність народу. Вона становить підґрунтя так званої “американської мрії”. Трагедія капітана Ахава та його матросів із роману Г.Мелвілла “Мобі Дік”, що вирішили викорінити світове зло, втіленням якого для них став Білий Кит, може бути попередженням для тих, хто обґрунтовує винятковість і досконалість однієї культури.

Із середини ХХ ст. не останнє місце займає й концепція афроцентризму, тобто ціннісного звеличення африканської