Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

 

Вступ

Розділ 1. Списування, його суть, види, методика проведення

1.1 Просте списування, його місце і значення на початковому етапі навчання

1.2 Види творчого списування (з граматико-орфографічними та логіко-стилістичними завданнями). Вибіркове списування, методика застосування

1.3 Вільне списування в системі роботи на уроках мови

1.4 Критерії систематизації списування на різних етапах навчання

Розділ 2. Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

2.1 Аналіз вправ підручників з мови для початкових класів, місце списування в них

2.2 Використання списування в процесі дослідного навчання

2.3 Результати дослідного навчання

Розділ 3. Цивільна безпека

3.1 Регламентація навчання учнів початкових класів по температурному режиму

3.2 Регламентація праці і відпочинку під час списування

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Актуальність досліджуваної проблеми визначається необхідністю подальшого вдосконалення роботи вчителя з навчання молодших школярів списуванню.

Мова – це основа духовного життя людини, і ми покликані прищеплювати дітям любов до неї, формувати вміння відчувати й осягати її глибокий зміст і красу. Як писав В. О. Сухомлинський, без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічно людської вихованості, ні духовної культури.

Значне місце серед завдань початкового етапу навчання займає проблема – як закласти основи грамотного письма молодших школярів у ході вивчення рідної мови. Як записано в Програмі середньої загальноосвітньої школи (1-4 класи), початковий курс української мови повинен:

Забезпечувати практичне засвоєння учнями найголовніших орфоепічних, орфографічних та пунктуаційних правил української літературної мови;

Збагачувати словниковий запас й удосконалювати граматичний лад усного і писемного мовлення школярів;

Удосконалювати в учнів каліграфічні навички, прищеплювати їм культуру оформлення письмових робіт;

Відпрацьовувати загальнонавчальні уміння й навички, передбачені програмами (користуватися підручником, словниками, довідковою літературою), [ 33, c. 10]

Таким чином, вибір теми дослідження зумовлений, з одногу боку, соціальною значущістю оволодіння мовою як засобом спілкування і пізнання, а з другого боку – невисоким рівнем орфографічної грамотності учнів початкової школи, недостатністю дослідження проблеми в теоретичному і практичному аспектах.

Об'єкт дослідження – навчальна діяльність школярів на уроках мови, що пов’язана з різними видами списування в початковій школі.

Предмет дослідження – оптимальні та ефективні технології підвищення ефективності орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів.

Мета роботи – виявити умови, що сприяють формуванню орфографічної грамотності учнів початкових класів; обґрунтувати і розробити систему вправ на списування, спрямованих на формування і розвиток орфографічної грамотності учнів.

Гіпотеза дослідження – ми передбачаємо, що формування орфографічних умінь і навичок учнів початкових класів буде відбуватися ефективніше, якісніше за умови систематичної роботи над різними видами вправ на списування.

Завдання дослідження:

1. Встановити ступінь розробленості різних аспектів досліджуваної проблеми, у методичній, психологічній та педагогічній літературі.

2. Розглянути види списування у системі тренувальних вправ.

3. Провести експериментальну роботу з навчання молодших школярів списування відповідно до зазначеної методики.

4. Проаналізувати результати дослідницької праці та на цій основі дійти висновків доцільності використання методики списування для реалізації зазначених цілей.

Методи дослідження:

Теоретичні: системний аналіз літератури з проблеми дослідження; теоретичне моделювання;

Емпіричні: педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), методи математичної обробки його результатів.

 

 

 

Період навчання грамоти є підвалинами формування вміння писати безпомилково, тобто грамотно. Грамотне письмо передбачає освоєння не лише норм графіки, а й орфографії.

Методика викладання української мови спирається на дані суміжних наук: психології, дидактики, лінгвістики.

Психологія враховує особливості психічних процесів, вікові можливості засвоєння знань, допомагає розв'язати запитання, якими методами, прийомами, вправами розвивати здібності учнів.

Психологія дає чітке уявлення про основу мовних і орфографічних умінь і навиків, пропонуючи раціональні шляхи їх формування.

Розглядаючи навичку у структурі навчальної діяльності, психологи пов'язують її з діями, вказуючи її істотний бік – автоматизованість.

Наприклад, людина, що пише лист, розмірковує над змістом, що вона пише, а не над орфографією кожного слова. Говорячи іншими словами, актуально осмислюється мета діяльності. Створюючи текст, ми звертаємо увагу до написання слова тільки тоді, коли важко його написати. У цьому свідомо проконтролювати можна тільки те, що спочатку складалося як цілеспрямоване, свідоме дійство.

Є. В. Гурьянов, Н. В. Савін називають навичку як автоматизований спосіб виконання дії, тобто розглядають її як структурний компонент дії, у якого певні властивості.

С. Л. Рубінштейн, Д. Н. Богоявленський, С. Ф. Жуйков розглядають навичку як дію, яка зазнає якісна зміна в процесі його формування в діяльності. На початковій стадії – це автоматизований компонент діяльності, на заключній – автоматизований спосіб її виконання [5, с. 213].

Аналізуючи процес письмової мови, Л. С. Виготський писав: «Ми дуже часто спочатку кажемо про себе, а потім пишемо, тут у наявності уявна чернетка».

Дійсно, будь-яка грамотна людина знає з власного досвіду, що головне – створити цю «уявну чернетку», промовивши її про себе, записати ж сформульовану, відточену, чітку думка вже не становить труднощів.