Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
60
Мова: 
Українська
Оцінка: 

У цьому сенсі механізм письма у дитини мало чим відрізняється від дій дорослого, труднощі ж, пережиті школярем, в основному пов'язані саме з процесом перекладу внутрішнього мовлення в письмову, що обумовлено специфікою самої письмової мови, в першу чергу тим, що це, кажучи словами Л. С. Виготського «мова без реального звучання». Отже, один з перших шляхів виходу з цих труднощів – озвучити мову. А. Р. Лурия, підкреслював, що «учень ніколи не пише мовчки», «він промовляє кожне слово», особливо на початкових ступенях навчання грамоті.

Роль такого озвучування внутрішньої мови не можна недооцінювати і в плані навчання орфографії. Проголошення записуваних слів, але неодмінно так, як вони пишуться, рекомендував ще В. І. Тихомиров.
Так, спосіб проголошення слів, відповідно до їхнього правильного написання, іншими словами, спосіб промовляння, ще в період становлення методики навчання як науки, зарекомендував себе як надійний засіб формування орфографічного досвіду [38, с. 145].
У зв'язку з введенням у психологію і педагогіку вчення І. П. Павлова про роль мовнорухових подразнень в діяльності другої сигнальної системи роль промовляння в навчанні письма отримала наукове обґрунтування. Під впливом цих ідей з'являється цілий ряд психологічних досліджень, які доводять, що орфографічні промовляння є потужним засобом для засвоєння правопису: це роботи Н. І. Жинкіна, Л. К. Назарової, Л. Н. Кадочкіна і М. М. Китаєва.
Так, Н. І. Жинкин, аналізуючи процес переходу від внутрішньої мови до зовні вираженої, зазначав, що «в основі внутрішнього мовлення і письмі лежить механізм усного проголошення слів, тому необхідно ввести в орфографічне промовляння учнями всіх слів перш, ніж вони будуть написані».
В ряду експериментів, які досліджують застосування прийому орфоепічного промовляння, останнім часом заслуговує бути зазначеної вельми поширена методика П. С. Тоцького. Методист пропонує цілу систему вправ, стверджуючи, що «якщо слово повторити багато разів..., то рух органів мови залишаться в пам'яті, вони-то і вирішать на практиці правопис слова». А щоб накопичити в пам'яті запас потрібних моворухів, щоб мовний апарат придбав навички цих рухів, необхідно, вважає П. С. Тоцький, виробити у себе звичку до орфографічного читання, причому навчати йому дітей треба з першого класу. Враховуючи все вищесказане про роль мовних кінестезій в процесі письма, неважко зробити висновок про те, що орфографічне обговорювання тексту – неодмінна умова списування, дотримання якого не повинно викликати жодних сумнівів. Причому важливо усвідомити, що необхідно проговорювати орфографічно списуваний текст як до початку, так і під час його запису, що обумовлено, як ми бачили вище, самим механізмом переходу внутрішнього мовлення в письмову. Це перша і найважливіша вимога до організації навчання списування.
М. Н. Китаєв, наприклад, сам прийом орфографічного промовляння іменує як «поскладовий» і визначає його відповідно як «обговорювання» важкого слова по складах в повній відповідності з орфографією. Л. Н. Кадочкін і Л. К. Назарова також визначають прийом промовляння як проголошення слова по складах, застосовуючи його не тільки при роботі з окремими словами, а й при роботі з цілим текстом. Акцент на промовляння слова і в тому і в іншому вигляді невипадковий – вимога продиктована умовою посилення нейтралізованих позицій.
Якщо уважно проаналізувати, якими мовними одиницями доводиться працювати в сучасній методиці П. С. Тоцького, то ми виявимо, що тут висуваються дещо інші вимоги: «Якщо слова розбивати на склади, то вони розпадаються і погано залишаються в пам'яті. Значить, слово треба вимовляти чітко, але разом «. Таким чином, створюється враження ніби то орфографічне промовляння може бути поскладове і «послівне», (тобто таким, при яких зберігається фонетична цілісність форми слова). Але якщо пильно поспостерігати, як в реальному процесі письма людина собі диктує, ми обов'язково зауважимо, що записувані слова в його мові членуються на зручні для проголошення «частинки» – склади. Утримуючи цілу орфографічну форму слова в пам'яті, будь пише все одно промовляє по складах, бо це відповідає фізіологічним особливостям людини. Інше питання – яким має бути оптимальний обсяг мовних одиниць, утримуваних навчаються в пам'яті? Спробуємо знайти відповідь і на це питання в аналізованих дослідженнях. Такою одиницею запам'ятовування у Н. Н. Китаєва, Л. Н. Кадочкіна і Л. Н. Назарової виступає, звичайно ж, слово. Що стосується методики П. С. Тоцького, то й там перевага віддана слова як основної мовної одиниці, зручною для запам'ятовування. Правда, П. С. Тоцький також рекомендує «давати для промовляння не тільки окремі слова, а включати їх в словосполучення», тому що «Словосполучення зручні для вимови» і «групу слів діти добре запам'ятовують на слух і безпомилково вимовляють». Хоча разом з тим П. С. Тоцький вважає, що «потрібно відійти від тексту, щоб відвернути увагу від змісту і прикувати його до слова, його звучання і звуковий формі». А тим часом такий підхід, який ігнорує зміст тексту, з яким працює дитина, неминуче викликає дух протиріччя у багатьох учителів, недарма ще Д. Н. Ушаков виступав за те, що «потрібно, щоб учень усвідомлював сенс того, що списує... «.
При практичному здійсненні списування як прийому формування грамотного письма починати списувати можна словосполученнями або навіть цілими реченнями, але вони повинні бути зовсім невеликими, а потім поступово збільшувати їх обсяг, послідовно «вирощуючи», таким чином, запам'ятовуються оперативні одиниці. Це друга вимога до організації навчання списування.
Фото Капча