Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
60
Мова: 
Українська
Оцінка: 

методики правопису і визначили її розвиток аж до наших днів.

Проти списування як єдиного методу навчання орфографії, але не проти списування взагалі, виступав К. Д. Ушинський. Він не вважав ні списування, ні диктант універсальними методами, тому що свідомість і автоматизм в психічних процесах доповнюють один одного, представляють собою послідовні стадії у виробленні орфографічного досвіду.
На думку К. Д. Ушинського, навчання за допомогою списування було недоцільним, хоча і можливим: «... таке засвоєння було б занадто довго і обтяжливо для дітей», «в життя дітям доведеться не списувати, а висловлювати свої думки», «всяке письмо, залишаючись лише письмом, залишає голову без роботи «, « багато що в правописі може бути досягнуто свідомим розумінням» (писалося в працях К. Д. Ушинського). Від вчителя потрібно гнучке ставлення до методів навчання: в одних випадках хороші одні методи, в інших – інші, одностороннє захоплення будь-яким одним з них шкідливо для навчання. Ця методична вимога дуже цінна і для нашої школи. Далі у розвитку методичної думки намітилося кілька ліній. Одна група методистів ставила питання про відносини між граматичними та орфографічними заняттями, а інша зосереджувала свою увагу на видах орфографічних вправ.
В. І. Водовозов, В. Я. Стоюнін, Н. Ф. Бунаков, Ц. П. Балталон, В. Я. Воскресенський і інші, хоча і не заперечували значення граматики для формування навичок грамотного письма, все ж більше покладалися на спеціальні орфографічні вправи. На думку Н. Ф. Бунакова, правильне письмо не залежить від вивчення граматики. Як правильна мова, так і правильне письмо виховується практикою. В. А. Воскресенський вважав списування з книги кращим і найбільш доцільним засобом придбання досвіду у правописі. Списуючи сторінку за сторінкою, не пропускаючи жодного вправи, «учні настільки привчать очі і руку до правильних форм слова, що помилкове накреслення може виявитися скрутним» [36, c. 72].
Інша група методистів (І. Сосницький, Ф. Ф. Пуциковіч, А. Анастасієв, Д. І. Тихомиров, Г. Дьяченко та ін) розробляла питання орфографії незалежно від граматики і розвитку мовлення. Г. Дьяченко був переконаний, що правильне в орфографічному відношенні письмо досягається, головним чином, системою орфографічних вправ і занять, «спрямованих на освіту, розвиток і закріплення в учня навички до правильного письма слів і пропозицій». Він наполягав на частих і численних вправах, особливо в ранні роки, «... коли всі навички, в тому числі до правильного письма, утворюються легко і міцно». Г. Дьяченко вважав, що диктування і списування здавна вживалися для навчання правопису, але вони не надавали занять орфографією належного різноманітності. До 90-х років XIX століття з'явилися антиграматичні тенденції в методиці орфографії. Методисти виступали проти диктанту, вважаючи найбільш доцільним засобом навчання орфографії – списування.
Питання про ефективність орфографічних вправ в той час не сходило зі сторінок передових журналів та спеціальної методичної літератури. Особливо гостро його поставив В. П. Шереметьєвський. На перше місце їм висувалось списування. Оскільки орфографія – мистецтво зорове, графічне, кращими будуть ті прийоми, які спираються на зорові відчуття. Саме списування розвиває «пам'ять зору і пильність орфографічну». «Не вір вушку, а вір оку: бо своє око – алмаз», – пропонував В. П. Шереметьєвський як епіграф для допомоги з заголовком: «Прописи правопису, збірник прикладів на найголовніші правила для вправи в списуванні з книги і з пам'яті». Цікава його виписка з «кишеньковий довідник»: «Що просто, то і міцно, а що міцно, то й одноманітно».
Таким чином, погляд на списування як на основну орфографічну вправу, якій слід віддати перевагу, з'явився задовго до психологічних експериментів Лая, який, як уже зазначалося, виходив з того, що в основу навчання правопису має бути покладено списування, пов'язане з руховими навичками руки і вимови. Так, проти односторонніх поглядів В. П. Шереметевского на списування як на основну форму орфографічних вправ відразу ж виступив В. Разиграєв. У своїй статті «Про причини неуспіху з правопису і можливості уникнути їх» він писав: «Списування – ворог розумових здібностей, воно здатне притупити учнів». Саме в цій вправі він бачить одну з причин «поголовної безграмотності» і відводить йому «найскромніше і непомітне місце» у справі навчання правопису. Однак у підручниках з методики викладання російської мови того часу викладалися результати педагогічного досвіду та досягнення, що свідчили про ступінь ефективності цього орфографічного вправи. Так, Н. Є. Бочкарьов називав списування «кращою формою навчання правопису». П. М. Солонін, нагадуючи, що «в колишні часи вправу це було у великому ходу... «, писав: «... якщо вже і ставити списування, то як можна менше, але зате вимагати від цієї роботи досконалої правильності й акуратності». А. А. Попов відзначав деякі переваги списування над іншими способами навчання правопису. На його думку, списування «дає одні лише правильні враження... « А. Баранов вважав, що для вироблення правильного письма необхідні як знання граматичних правил, так і навички. Навичка зору, як і всяка інша, розвивається шляхом вправ, і чим більше учень вправляється у правописі, тим швидше він навчиться грамотно писати.
Деякі методисти (А. Д. Алфьоров, М. К. Кульман, Д. І. Тихомиров) рекомендували у своїх підручниках застосовувати списування в залежності від виду орфограми і етапу її вивчення.
На думку А. Д. Алфьорова, списування «майже не вимагає ініціативи з боку
Фото Капча