Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

Тільки пересвідчившись, що учні не тільки запам’ятали, а й зрозуміли орфографічний правопис, педагог може приступати до виконання вправ за підручником і самостійно дібраних, при цьому неодноразово повертаючись до правила. Таким чином, орфографічна навичка стане “автоматизованим компонентом свідомої діяльності” (Д. Н. Богоявленський).

Вивченню і закріпленню знань про орфограми сприяє проведення орфографічних вправ. Як один із видів письмових вправ доцільно використовувати списування. Як і на уроках грамоти, при вивченні фонетики й орфографії потрібно звертати увагу на осмислене, а не бездумне копіювання тексту. Тому перед тим, як учні починають списувати, вони мають поетапно познайомитися із словами, які доведеться списувати, розглянути й пояснити «секрети» орфограм. Дотримання вимог алгоритму під час списування сприяє закріпленню орфографічної пильності в учнів тепер уже на принципово новій основі: на основі вимови. Це означає, що текст читається за правилами орфоепії, а потім ведеться розмова про його відтворення за правилами орфографії. Звичайно, аналізові піддаються не всі слова тексту, а лише ті, над орфограмами яких вестиметься робота чи які становлять предмет повторення або закріплення.

Однією з причин великої кількості орфографічних помилок у письмових роботах учнів є розрив між теоретичними знаннями та вміннями й навичками, тобто невміння зовнішні дії переносити у внутрішній, розумовий план. У дітей відсутня орфографічна пильність, навички самоконтролю, пишуть вони на слух, як чують.

В освоєнні орфографії корисними виявляються такі завдання на списування як:

1) з пропонованого списку слів виписати (можна за алфавітом) слова з виучуваними орфограмами;

2) з поданого тексту виписати слова з орфограмами, що вивчаються;

3) списати, замість крапок поставити пропущені букви (відповідні орфограми) ;

4) із списку слів виписати окремо слова з наголосом на першому, другому, третьому складах;

5) списуючи речення, доповнити їх пропущеними словами, поданими в довідці (з виучуваними орфограмами) ;

6) з пропонованого переліку слів вибрати пари слів з першим (дзвінким чи глухим) приголосним звуком.

Паралельно із списуванням, яке обов’язково має супроводжуватися орфографічним промовлянням текстом виправдано застосувати й інші письмові завдання, мета яких – фіксувати в пам’яті учнів орфографічний образ слова, усвідомити правильне написання слова. Серед завдань, прийнятих для роботи з першокласниками, найбільш поширеними слід визнати такі:

назвіть зображених на малюнках домашніх тварин (звірів, птахів) ; запишіть їхні назви, поясніть написання;

за малюнком складіть речення; одне з них запишіть і поясніть орфограми;

з поданих слів (з відповідними орфограмами) складіть речення і запишіть їх;

складіть і запишіть речення (малюнок зайця) : … швидко бігає;

складіть і запишіть речення із словами казка – каска;

поділіть слова на склади; виділіть наголошений склад;

який поділ на склади: О – л – я, О – ля, Ол – я – правильний, доведіть своє твердження;

записуючи пропоновані слова, поділіть їх для переносу;

прочитайте загадки, відгадайте, напишіть відгадки; поясніть орфограми;

прослухайте вірш, запам’ятайте його, запишіть з пам’яті.

Засвоєння рідної мови для кожної людини – це своєрідний ключ, засіб пізнавальної діяльності, “канал розвитку інтелекту” (М. Жинкін).

Навчання грамоти – це важлива ланка всієї системи роботи з рідної мови в початкових класах. У процесі оволодіння грамотою в молодших школярів формуються такі вміння й навички, які мають основоположне значення для подальшого успішного навчання.

Основні програмні вимоги з орфографії – формування в учнів сталі і свідомі знання, удосконалення орфографічних умінь.

Грамотне письмо – це не просто рухи руки під час письма, а особлива мовленнєва діяльність; кожен акт письма – складна дія, в основі якої лежить наше мовлення (М. С. Рождественський).

На сучасному розвитку суспільства методисти та їхні вчителі прагнуть знайти шляхи, підвищити рівень грамотності учнів і покінчити з проблемою вдосконалення методик викладання орфографії.

Швидкість та якість формування орфографічної навички залежить перш всього від доцільного добору вправ, їх систем.

Як показав експеримент, використання вправ на списування покращує рівень орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів початкових класів.

Враховуючи, помилки, які діти найчастіше допускають при письмі, вчителю необхідно приділяти значну увагу різним видам списування, які будуть спрямовані на виправлення цих помилок.

Успішне оволодіння орфографією передбачає чітко організовану роботу над помилками, до якої слід старанно готуватися.

 

 

Адамович Е. А. Списування з книжки як засіб навчання грамотному письма. – М. : Вид. АПН РРФСР, 1949. – 12с.

Алгазина М. М. Формування орфографічних навичок: Посібник для учителя. – М. : Просвітництво, 1987. – 158с.

Антипець В. П. Використання дидактичних матеріалів на уроках грамоти // Початкова школа. – 1990. – № 9. – с. 28 – 29.

Блик О. П. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія: Посібник для вчителів. – К. : Рад. Школа, 1988. – 128 с.

Богоявленський Д. Н. Психологія засвоєння орфографії. М. : Просвещение, 1966. – 308с.

Будна Н. О., Головко З. Л. Творчі завдання з української мови 3 (2) клас: Посібник для вчителів початкових класі та самостійної роботи учнів. – Тернопіль: Богдан, 1997. – 72 с.

Буряк Г. В. Слово – диво: Вправи, завдання, диктанти з української мови: Методичний посібник. – Стрий, 1993. – с. 10 – 14

Варзацька Л. О. Навчання мови та мовлення на основі тексту. – К. : Рад. шк., 1986

Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Поч. шк. – 2001. – № 1.

Вашуленко М. С. Орфоепія і орфографія в 1 – 3 кл. : Посібник для вчителів. – К. : Рад. Школа, 1982. – 104 с.

Вашуленко М. С. Українська мова і мовлення в початковій школі: Метод. Посіб. – К. : Освіта, 2006. – 268 с.

Ващук В. О. Вироблення в учнів орфографічних навичок // Українська мова і література в школі, 1981. – №7. – с. 68 – 72.

Вольський Х. Диктант чи списування // Російську мову у шкільництві. – 1927. -№ 1.

Воскресенська Н. О. Навчання орфографії / За програмою розвивального навчання /. //Початкова школа. – 1996. – с. 13 – 16

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») //Освіта. -1993. -№44-45-46. -с. 2-15

Добромыслов В. А. Про порівняльння ефективності прийомів навчання орфографії. – У кн. : Активізація роботи учнів по орфографії. – М., 1961. 132с.

Дорошенко С. І. Методика викладання української мови: навчальний посібник. -К. : Вища школа, 1992. -398с.

Дяченко Р. Методика навчання правопису. Досвід теоретико- практичного керівництво до ведення письмових і усних орфографічних вправ по російській мові. – М. : Спадщина бр. Салаевых, 1881. – 216с.

Єрмоленко С. Я., Мацько Я. І. Начально-виховна концепція вивчення української мови. /Для чого і як вивчати українську мову? / //Початкова школа. -1995. -№1. -с. 33-37

Жедек П. С., Репкин В. В. З досвіду вивчення закономірностей російської орфографії. – У кн. : Навчання орфографії в восьмирічній школі. – М. : Просвітництво, 1974. – 274с.

Жедек П. С. Методика навчання письма // Російську мову у перших класах. Теорія і практика навчання. – М., 1993. – з. 102 – 170

Жедек П. С., Тимченко Л. И. Списування у навчанні правопису //Початкова школа. – 1989. із 23-ї – 28

Закон України «Про освіту» // Голос України. -1996. -25. 04 – с. 7-11

Козачук Г. Орфографія // Козачук Г. Підвищення грамотності учнів. -К. -1995. -с. 6-48

Колісниченко В. І. Навчання грамоти – одне з головних завдань початкової школи // Початкова школа. – 1994. -№4-. с. 11-16

Коломійченко О. Ф. Ще раз про поліпшення орфографічної грамотності учнів // Укр. мова і літ. в школі. -1991. -№4. -с. 13-17

Концепція навчання державної мови в школах України // Дивослово. – 1996. – № 1.

Львів М. Р. Правопис у перших класах. – М. : Просвітництво, 1990. -159с.

Малаховський В. А. До питання про орфографічною неграмотності // Російську мову у шкільництві. – 1925. – № 5.

Методика викладання української мови: Навчальний посібник / Автори: С. І. Дорошенко, М. С. Вашуленко та інші. – К. : Вища школа, 1992.

Пичугов Ю. С., Шаталова В. М. Робота над орфографічними і пунктуаційними вміннями: Посібник для вчителя. – М., 1979. – 76с.

Плевако Н. Г. Як запобігти деяким помилкам учнів у засвоєнні граматики // Укр. мова і література в школі. – 1973. -№6. -с. 66-68

Прищепа О. Взаємозв’язок графічної навички письма з офографічною грамотністю//Початкова школа. – 1997. – №8. – с. 24-26

Програма для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. -К. : Початкова школа, 2006. – 432 с.

Разыграев У. Про причини неуспіху з правопису й можливості запобігти їм. – СПб., 1885. – 30с.

Соболєв А. Критичний огляд способів навчання правопису // Російська школа. – СПб., 1900. – 119с.

Срагович А. В. Списування у системі навчання орфографії // Російську мову у шкільництві. – 1986. – № 4. – з. 28 – 32

Тарасун В. В., Шевченко М. В. Діагностичний комплекс завдань під час вивчення граматики та орфографії //Початкова школа. -1994. -№12. -с. 14-21

Тихомиров В. І. Чого і як вчити під час уроків російської у початковій школі. Методика. – М. : 1914. – 268с.

Українська мова з методикою навчання в початкових класах. Інтегрований курс. / За ред. А. П. Каніщенко. -К. : Промінь, 2003. -с. 232

Ушаков М. В. Методика правопису. Посібник для вчителів середньої школы. – М. : Учпедгиз, 1959. – 256с.

Хорошковська О. Н. Аналіз орфографічних помилок з української мови та запобігання їм// Початкова школа. -1974. -№ 9. -с. 39-46

Шатова О. Г. Методика формування узагальнень під час навчання орфографії. -М. : Прометей, 1990. – 184с.

Шелехова Г. Сучасні підходи до навчання рідної мови в загальноосвітній школі // Укр. мова і література в школі. – 1998. – № 1.