Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

Якою буде наступна дія? (Відзнач небезпечні місця). Візьміть зелені олівці і прямо в прописах відзначте всі небезпечні місця.

Що ми тепер повинні зробити? (Прочитати як написано). Прочитайте.

Хто, не дивлячись на запис, може також повторити наше речення? Яка дія буде наступною? (Написати, диктуючи собі, як було написано).

Перш ніж ви навчитеся писати, давайте закриємо речення листом паперу. Як ви думаєте, навіщо ми це зробили? (Щоб не підглядати). А тепер, що ми повинні зробити? (Перевірити, чи всі правильно написали). Що для цього потрібно зробити? (Читати по складах і перевірити чи всі звуки позначені, звірити небезпечні місця: чи всі відзначені)...

Тренування у використанні пам'ятки.

На наступних уроках навчання грамоти більшість часу відводилася усвідомлення самого процесу списування та формування на цій основі вміння грамотного письма.

Працюючи за прописами, діти, які бажають бути чесними при виконанні пунктів пам'ятки 3 і 4, закривали записи смужкою паперу. Таким чином, як уже говорилося, при такій організації роботи на списування у нас йшло дуже багато часу. Але отримані результати, на наш погляд, виправдовують використання такого способу списування у навчанні школярів.

 

 

Дослідне навчання проводилося в 1 «А» класі. Для підтвердження гіпотези дослідження: формування орфографічних умінь і навичок учнів початкових класів буде відбуватися ефективніше, якісніше за умови систематичної роботи над різними видами вправ на списування.

В експериментальному 1 «А» класі в кінці періоду навчання грамоти була проведена зрізова робота, мета якої полягала у виявленні рівня сформованості в учнів уміння безпомилково списувати. Для цього першокласникам пропонувалося списувати з дошки готовий текст, який не містить пропуску орфограм. В роботі взяло участь 22 особи. Як видно, 16 учнів успішно впоралися з роботою, що склало 73% від усіх учасників експерименту. І цей відсоток досить великий. Якщо ж проаналізувати помилки, допущені дітьми, то в основному вони пов'язані з пунктуацією.

Як показав аналіз результатів дитячих робіт, в цілому відсоток успішності виконання завдання в експериментальному 1 «А» класі виявився високим, і це значить, що використовувана методика списування забезпечує високий рівень грамотності, що наочно дозволяє зробити висновок про підтвердження висунутої нами гіпотези.

Аналіз контрольних робіт дозволив зробити висновок про те, що в учнів, які навчалися за експериментальною методикою, у більшій мірі сформовані орфографічні вміння й навички; вони правильно виконують вправи з орфограмами, передбаченими програмою, та словами, правопис яких треба запам’ятати.

Отже, результати зрізових робіт, проведені й у 1-му класі, наочно засвідчують ефективність списування як тренувальної вправи на уроках української мови в початковій школі.

Використовуючи різні види списування і в наступних класах, вчитель може досягти високого рівня орфографічної та пунктуаційної грамотності школярів.

Одним із найбільш складних видів переключення з однієї діяльності на іншу є перехід від оперування теоретичними положеннями до практичного їх застосування. Це відбувається успішно тоді, коли учні вільно орієнтуються в матеріалі: свідоме засвоєння його – сприятлива умова оволодіння навичками грамотного письма.

Тому наступний необхідний етап формування орфографічних навичок – виконання вправ на списування. Причому йдеться не про їх кількість, а про певну систему. Створення такої системи зумовлюється:

Психологічними закономірностями вдосконалення орфографічних навичок як правило доцільних дій, що потребують виконання системи вправ для актуалізації ситуації необхідності написання графічного знаку, а також операціями щодо застосування правил, оскільки процес їх засвоєння складається з тісно пов’язаних між собою етапів;

Лінгвометодичними особливостями вивчення орфограм і їх варіантів, що ґрунтуються на морфологічному, фонетичному і традиційному принципах правопису;

Дидактичними можливостями побудови системи практичних робіт, що забезпечують усвідомлення, наступність і перспективність формування стійких орфографічних навичок, а також створюють позитивний емоційний фон і дають змогу врахувати індивідуальні особливості школярів при колективному навчанні.

Запорукою ефективності методики навчання орфографії є здійснення контролю і самоконтролю як кожного етапу, так і результату орфографічної дії.

 

 

Вступ

Відповідно до законодавства України майбутній бакалавр, спеціаліст та магістр зобов’язаний забезпечити повну безпеку і здорові умови праці на своєму робочому місці.

За повноту і правильність рішень з цивільної безпеки всі працівники несуть дисциплінарну, матеріальну та адміністративну й кримінальну відповідальність. Тому в кожній бакалаврській, дипломній чи магістерській роботі повинен бути розроблений розділ «Цивільна безпека», який висвітлює питання безпечного проведення робіт на об’єкті господарювання майбутнього бакалавра, спеціаліста чи магістра.

Цивільна безпека (ЦБ) – це комплексне поняття безпеки у всіх сферах діяльності людини (побут, виробниче середовище, суспільно-політичне середовище, надзвичайні ситуації), яке повинно бути сформоване у студентів вищих навчальних закладів при вивченні дисциплін «Безпека життєдіяльності» (БЖД), «Основи охорони праці» (ООП), «Охорона праці в галузі» (ОПвГ) та «Цивільний захист» (ЦЗ). Об’єктом вивчення вище перелічених дисциплін в розділі «Цивільна безпека» є виробниче середовище та випадки з надзвичайними ситуаціями на об’єкті господарювання.

Студенти при написанні бакалаврської роботи розглядають тільки виробниче середовище – охорону праці на робочому місці, знання вміння і навички отриманні при вивченні курсів БЖД і ООП. Спеціалісти і магістри при написанні дипломних та магістерських робіт в розділі ЦБ описують безпеку у виробничому