Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

Питання про списування як про прийом навчання правопису обговорюється і сучасними методистами: М. М. Алгазина, М. Т. Барановим, М. Р. Львовим, М. М. Розумовської, О. Г. Шатова і ін.

Даний вид вправи традиційно виділяється з групи орфографічних вправ як «передача в письмовій формі зорового сприйманого (в момент запису), слова, речення, тексту».

Навичка застосування правила, вважає М. М. Алгазина, виробляється на практиці за допомогою спеціального орфографічного вправи – списування, «... зазвичай ускладненого граматико-орфографічних завданням» [2, c. 37].

У словнику – довіднику за методикою рідної мови М. Р. Львів дає таке визначення списування. Це «... один з найбільш уживаних видів письмових вправ; використовується при навчанні техніці письма і каліграфії, при навчанні орфографії та граматики, як правило, з додатковими завданнями». Серед основних груп вправ на правопис М. М. Разумовська також називає списування, при якому «кожен учень залишається один на один з вправою». Є. Г. Шатова переконана, що різноманітність вправ само по собі не робить помітного впливу на міцність орфографічного досвіду, а призводить лише до незначного поліпшення письма. Тренувальні вправи (в тому числі і саме елементарне серед них – списування) повинні бути пов'язані з граматикою і орфографічним правилом, їх роль багато в чому визначається характером пізнавальної діяльності учнів на різних етапах вивчення матеріалу. М. Т. Баранов рекомендує при відборі комплексу вправ враховувати особливості орфограми, етап її вивчення, підготовленість учнів.

Рецидиви універсалізації списування як одного з прийомів навчання орфографії можна відзначити і в наш час. Так, в журналі «Українська мова в школі» була опублікована стаття, автор якої рекомендує щотижневе списування «великими порціями», «без єдиної помилки», «з граматичними завданнями, типу: запам'ятати, вказати, підкреслити, виділити, але без деформації тексту». Викладене вище дозволяє зробити висновок про те, що в методиці навчання орфографії йдуть постійні пошуки раціональних методів навчання орфографії в школі.

За характером розумової діяльності учнів списування – це аналітико-синтетична вправа. Під час списування в більшості випадків записові слів (синтез) передує ряд аналітичних дій – зорове сприймання їх, лексико-граматичне осмислення, орфографічний аналіз, запам’ятовування тощо.

Основу списування становить зорова (зорово-моторна) пам’ять. Списування найчастіше супроводжується завданнями різного характеру – граматико-орфографічними, логіко-стилістичними, звуко-буквеними. Тому до зорових та зорово-моторних сприймань приєднуються слухові, мовленнєво-рухові відчуття.

У школах часто практикується творче списування. За характером завдань можна виділити такі види творчого списування: 1) з граматико-орфографічними і 2) логіко-стилістичними завданнями. Між цими видами списування немає чіткого розмежування: нерідко застосовується списування з логіко-граматичними, розв’язування орфографічних завдань супроводжується стилістичними і т. п.

Типовими для учнів початкових класів є помилки на пропуск, заміну, перестановку букв. Причини їх можуть, бути різними: невміння співвідносити звуковий склад слова з буквеним позначенням, відставання в умінні правильно читати і просто неуважність. У кожному випадку вчитель має точно визначити причину, з якої той чи інший учень допускає ці помилки, щоб організувати індивідуальну та фронтальну роботу над їх подоланням, використовуючи для цього відповідні прийоми навчання [30, c. 194].

Тому характер завдань у першому виді творчого списування: вставка пропущених букв або частини слова – з (е) мля, (роз) крив книжку; перетворення форми слова – розкриваючи дужки, замінюючи одну форму іншою; дописування слів виучуваною орфограмою; добір перевірного слова (або слова з аналогічною орфограмою) до виділених та запис їх в дужках після кожного з перевірюваних; списування речення з дописуванням запитань до слів (Блищить на сонці (яка?) тиха річка.) ; складання речень або коротких оповідань з деформованого речення (тексту) (прилетіли, краю, з, птахи, теплого).

У другому виді творчого списування можливі такі завдання: класифікація слів за значенням; поєднання слів за смислом; розподіл слів залежно від властивостей предметів – за кольором, формою, розміром; порівняння предметів за протилежністю або подібністю ознак; порівняльна характеристика предметів залежно від ситуації; добір узагальнюючих слів до групи і навпаки; заміна слів близькими (або протилежними) за значенням; усунення слів, що повторюються тощо.

Обидва види творчого списування корисні, бо сприяють розумовому розвитку дітей (класифікують. порівнюють, узагальнюють мовні факти), удосконалюють мовлення і навички грамотного письма.

Серед розглянутих видів списування є такі, в яких відсутнє зорове сприймання орфограм. Це списування зі вставкою пропущених букв і слів, з перетворенням форм і т. п. У таких вправах учень виявляє багато самостійності в застосуванні правила на відміну від тих випадків, коли він застосовує правило до даних зразків слів. Отже, в списуванні треба враховувати ступінь самостійності учня у з’ясуванні орфографічного завдання.

 

 

Списування у шкільному практиці, як один з видів орфографічної вправи, використовується давно. Початковій школі відомі і використовуються наступні види списування:

Списування з «Прописів» і каліграфічне списування, мета якого – оволодіння правильним накресленням букв, їх з'єднань, розташуванням літер і рядків на рядку. Таке списування вимагає чіткого буквеного аналізу й