Списування як вид навчально-тренувальних вправ у практиці навчання

Зупинимося докладніше на деяких видах списування. Списування із завданням підкреслити орфограми на вивчені правила представляє перехід від граматичного розбору до орфографічним вправ. Мета цієї вправи полягає у виділенні в тексті граматичної категорії, що є об'єктом правила: учень повинен вміти розрізняти її серед інших орфограм, в тому числі і східних. В цьому відношенні школяр цілком самостійний. Однак це завдання має «приватний» характер, тому що при її виконанні учневі не потрібно думати про спосіб написання – перед ним лежить готовий текст. «Тим не менше, такого типу вправи по виділенню типу об'єкта правила переслідує орфографічні мети сприяють запам'ятовуванню графічної форми слів «- вказує Д. Н. Богоявленський, що займається проблемами психології засвоєння орфографії. Однак ця вправа може не досягати своєї мети, якщо не давати подібних, але інших орфограм: учень може підкреслити потрібні частини слів виключно за їх формальною схожістю, не думаючи ні про граматику, ні про орфографічному правилі.

Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок: для успішного формування вміння розпізнавати тип орфограм, важливо, щоб в пропонованому для списування матеріалі, по-перше, були слова на кілька вивчених правил, і, по-друге, слова, на невідомі правила, що дозволить формувати, крім вищеназваного вміння, ще й орфографічну рефлексію, тобто вміння відділяти «знаю від не знаю» [5, c. 212].

Прикладом вправи, що вимагає від учня щодо повної самостійності, є списування, де потрібно вставити пропущені орфограми. Ці пропуски дитина повинна заповнити самостійно, керуючись орфографічним правилом. Такий вид списування, таким чином, вважається найбільш самостійним вправою з всіх видів вправ, заснованих на списуванні.

Як матеріал для списування можуть виступати слова, окремі пропозиції і невеликі тексти.

В залежності від мети, яку ставить перед собою вчитель, списування може передувати підготовка: обговорювання слів з орфограмами, які вимагають перевірки, та обґрунтування, чому слово так пишеться, підрахунок в тексті орфограм на певне правило і т. п., тобто списування виконує другорядну роль, а головним виявляється то додаткове завдання, сформоване в підручнику або вчителем.

Наведемо приклади таких завдань:

- Списати, знайти однокореневі слова, виділити в них корінь, позначити наголос.

- Списати, вставляючи пропущені букви. Яка частина слова не дописана?

– Вкажіть частина мови, відмінок, поясніть написання.

- Списати, вставити в текст відповідне за змістом слово, вибираючи з слів, даних в дужках.

- Вибіркове списування (списати лише слова певної частини мови, певного дієвідміни; виписати словосполучення, що складаються з іменника та імені прикметника і т. п.).

Як ми бачимо, на практиці навчання списування найчастіше поєднується з виконанням завдань граматичного, лексичного або словотвірного характеру. Це дозволяє відпрацювати застосування орфографічного правила, оскільки сам характер вимагає актуалізації тих граматичних, фонетичних або словотворчих знань, які складають теоретичну основу формованого орфографічного досвіду.

Як показує шкільна практика, такого виду списування є найбільш поширеними в практиці вчителів початкових класів. Однак такого роду списування, ускладнене різними завданнями, не знижує кількості помилок в учнів і не сприяє формуванню вміння. Причини цього, по всій імовірності, треба шукати як в організації самого процесу списування, так і в навчанні йому. Факт, що списування потрібно навчати, не викликає сумнівів у методистів, з цим згодні і вчителя. Але на практиці цього в питанню приділяється мало уваги. Так само, як і при письмі по пам'яті, при списуванні більшість вчителів просто дають дітям вказівку: списати текст і виконати завдання до нього, не пояснюючи як. Між тим, існують різні методики формування вміння списувати, запропоновані різними авторами і застосовувані у шкільній практиці.

У початкових класах вміння списувати має бути сформоване «відповідно до правил каліграфії та орфографії, акуратно і без виправлень, не допускаючи пропусків і перестановки літер, правильно вживаючи знаки пунктуації». Умінням списувати учні повинні опановувати вже починаючи з букварного періоду. І для цього учневі пропонується так звана пам'ятка, в якій відбивається те основне, що спрямовує формування аналізованого вміння. Так, широке поширення на практиці отримали пам'ятки для списування, наявні в шкільних підручниках або що складаються самими вчителями. Орієнтуючись на таку пам'ятку, учень отримує спосіб дії, на основі якого здійснюється процес списування [13, c. 27].

Розглянемо кілька таких пам'яток. Перша запропонована М. С. Рождественським:

- Спочатку прочитай, що списуєш, вдивіться в слово і його літери, знову прочитай по складах, подумай, чи ти розумієш, що пишеш.

- Постарайся запам'ятати, як пишеться цілком.

- Прочитай слово і тепер уже пиши його.

А ось ще одна пам'ятка, розроблена Т. Г. Рамзаєвою:

- Прочитай слово по складах так, як воно пишеться.

- Пиши, диктуючи собі по складах.

- Перевір: прочитай слово у зошиті і це ж слово в підручнику.

У даних пам'ятках явно простежується прагнення зробити списування осмисленим і свідомо регульованим. Але