Система образів повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Козир-дівка»

Нова українська література повне своє завершення, утвердження в ній реалізму та народності,остаточне оформлення української літературної мови отримала у творчості Тараса Шевченка.

Отже, українська література початку ХІХ ст., яка отримала назву нової, була важливим етапом в історії української літератури. Починали розвиватися просвітительський реалізм, сентименталізм, романтизм. Формуються нові жанри поезії, драми та прози. В цей період активно розвивалася та утверджувалась українська літературна мова.

Письменники того початку ХІХ ст. все частіше зверталися до народної тематики, цікавились фольклором українського народу, його звичаями та традиціями, намагалися бути ближче до селян та людей праці. Література початку ХІХ ст. стала набагато ближчою до українського суспільства, утверджувала національну ідентичність українців та обстоювала права, художню цінність української мови. Саме в цей час починається національне пробудження українського народу.

 

 

В історію української літератури Грицько Квітка-Основ'яненко увійшов як засновник української прози та жанру соціально-побутової комедії, видатний драматург, відомий російськомовний письменник, представник просвітительського реалізму,сентименталізму.

Григорій Квітка походив із козацько-старшинського роду. В його родині дуже шанували народні звичаї,мову,історію. Письменник здобув домашню освіту,багато читав,брав участь в самодіяльних виставах домашнього театру. Саме це і сформувало його світоглядні позиції,прищеплювало любов до народної творчості та вплинуло на літературну творчість письменника.

Грицько Квітка-Основ'яненко був причетний до всіх культурно-освітніх починань:був одним із засновників Товариства благодіяння,Інституту шляхетних дівчат у Харкові,став ініціатором заснування часопису  «Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда», «Молодик»,брав участь у заснуванні першої публічної бібліотеки в Харкові,творчо співпрацював із колективом Харківського театру.

Літературна постать та світоглядні позиції Грицька Квітки- Основ'яненка досить суперечливі. Причинами цього були складність епохи, особливість тогочасної ідейної боротьби, соціальне становище Квітки. Григорій Квітка жив і творив на межі двох епох,коли на українську літературу сильно впливали західноєвропейські просвітницькі ідеї. Він був представником реформістського дворянського лібералізму,для якого була характерна певна роздвоєність. В його поглядах та діяльності переплелися гуманізм,захист пригніченого люду,увага та повага до трудового народу,його життя,культури,мови,викриття чиновників та поміщиків з консервативно-релігійними,ідеалістичними поглядами. Грицько Квітка-Основ'яненко вказує на негативні наслідки кріпацтва та,водночас,не сумнівається в його доцільності. З одного боку,він підтримував всі державні заходи та самодержавні порядки,а з другого - страждав від пригноблення української культури,від утисків цензури.

Письменник продовжував та розвивав традиції українського просвітництва XVIII ст.,найяскравішим представником якого був Григорій Сковорода. Українське просвітництво виражало ідеї духовного життя людини,морально-етичного виховання,морального самовдосконалення,критикувало моральні вади суспільства,моральну деградацію його верхівки,соціальну несправедливість. Грицько Квітка-Основ'яненко покладав надії на освіченого правителя. На його думку , моральну деградацію суспільства можна усунути за допомогою реформ та інших державних заходів. В своїх публіцистичних та художніх творах він пропагував ідеї надання освіти простому народу,створення освітніх установ та книг для нього. Ефективним засобом виховання людини письменник вважав літературу та театр. Він вважав,що праця освіченого та розумного селянина буде ефективнішою та продуктивнішою,і це приноситиме більшу користь і для поміщика. Освіченість же поміщика стане основним джерелом його гуманізму,гарного ставлення до його підлеглих та кріпаків. Грицько Квітка-Основ'яненко був ініціатором збирання пожертвувань на громадські потреби,насамперед на освіту. Це викликало незадоволення дворян,які вважали,що такі ідеї Квітки є зазіханням на чужі гроші. Грицько Квітка-Основ'яненко був знайом з Григорієм Сковородою особисто та з його працями,тому йому була дуже близька ідея «сродної праці»,що дає людині змогу розвиватися та наближає її до ідеалу.

Грицько Квітка-Основ'яненко намагався повністю використовувати свої права предводителя дворянства ,щоб боротися з порушеннями поміщицької влади. Він все життя вважав,що головні причини важкого становища кріпаків це не сама кріпосницька система,а  жорстокість,неосвіченість,моральне зубожіння поміщиків і ,що селяни могли б добре жити,як би у них були доброчесні та розумні пани. Отже,зло він вважає наслідком порушення юридичних,етичних та інших норм життя, та самі тогочасні  норми не викликають у нього заперечень ,письменник вірить,що існуючі суспільні принципи мають змогу забезпечити нормальне життя суспільства,його розвиток,варто лише уникати їх спотворення та перекручення. Саме на прикладі Грицька Квітки-Основ'яненка спостерігається явище  трагедії митця-громадянина,який не розуміє ,що в суспільних вадах виявляється сама суть поміщицько-кріпосницького режиму та вважав,що позбутися зла можна за допомогою заходів царської влади. Сам письменник гуманно ставився до своїх кріпаків.

У своїх перших виступах українською мовою на початку 30-х років Григорій Квітка протестує проти русифікації нової української літератури. Багато українських ліберальних діячів сумнівалися в широких можливостях української мови, вважали,що нею доцільно писати тільки гумористичні твори,такі як «Енеїда» Івана Котляревського. Грицько Квітка-Основ'яненко рішуче боровся за права української літературної мови. Його літературно-публіцистична стаття «Супліка до пана іздателя» була направлена саме проти тих критиків,які негативно ставилися до української