Система образів повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Козир-дівка»

Трохим Макуха - багатий селянин, батько Ївги та Тимохи. Письменник через цей образ зображує невправного господаря, який має досить невеликі розумові здібності: «Якби сам Трохим Макуха увесь порядок  у своїм господарстві давав, то швидко б у нього і в великій хаті ,і в кімнаті, що для проїжджаючих облагодив, горобці б цвірінькали, а в коморах, що посеред двора стояли насипані повні вівсом і усяким борошном, так би паутинням  заснувалось; я ж кажу , усе б у нього попереводилось і не зібрав би нічого, якби орудував сам, бо був собі…так… бог з ним!»[3,c.234] Макуха дуже любить свого ледащого сина Тимоху та все йому дозволяє, бо він його спадкоємець:«Так нехай,- дума,- дитина нагуляється, поки молода, та згадує, як добре було за батька жити».[3,c.235] Макуха  зображується також як підлабузник, який намагається догодити сільській владі, влаштовуючи бенкет у себе вдома та частуючи «поважних» гостей усім найкращим: «Зараз посідали за стіл, а макуха, знай, представля доказательства: то полинькової, то персикової…»[3,c. 243] Через образ Макухи автор викриває заможних селян, які не здатні добре працювати, вести своє господарство та ведуть паразитичний спосіб життя. Хоча образ Макухи є досить негативним, проте автор не використовує  бурлескно-сатиричних прийомів, а тільки зображує негативні риси його характеру.

Горпина - мати Ївги та Тимохи, жінка Макухи. Саме її вдачу успадкувала Ївга. У повісті вона виступає як ще один образ бойової та кмітливої селянської жінки. Вона вправна господиня, гарно навчає свою доньку господарству, добре ставиться  до Левка та також привчає його господарювати:«Горпина була у всім дому хазяйка і усьому господарству голова. На мужика не дуже здавалася, бо знала його плоху натуру. Поки здужала, то привчила добре Левка, а далі, як і Ївга підросла та побачила, що з неї великий і добрий путь буде, то й її стала порядку вчити по своєму промислу…»[3,c.236]. Горпина хотіла, щоб і Тимоха теж був вправним господарем, але вона вчасно побачила , що не вийде з нього нічого путнього, тому все господарство віддала Ївзі: «Хотіла було й сина привчити, та як побачила,що він,бога не боячись,проїжджих обміряє, і обважує, і облічує…так Горпина схаменулась, перестала йому волю давати, а вмираючи, усе господарство приказала дочці…»[3,c.236]Горпина,хоч вона є другорядним героєм твору,яскраво уособлює найкращі риси української селянської жінки: кмітливість, гнучкий розум, бойовий характер та, гарно ставлячись до Левка, демонструє найкращі моральні якості.

В повісті «Козир-дівка» Грицько Квітка-Основ'яненко відбиває жорстокі картини тогочасного життя. Квітка піддає нищівній критиці представників влади, змальовуючи їхню зажерливість, тупість, пияцтво. Автор протиставляє нечесну владу чесному простому народу. Письменник також засуджує діючі закони, що служать багатим та сильним людям: «Як же там голова з понятими слідствіє про ізводять?Звісно,як і в земських бачили. Зараз посідали за стіл,а Макуха,знай,представля доказательства: то полинькової, то персикової…»[3,c.243] Квітка зображує нечесного писаря, який прагне заволодіти худобою Макухи і тому хоче посватати Ївгу. Через те, що писар написав на Левка не правдиву присягу його було заарештовано: «-Та запроторю ж його в Сибір,-сказав писар,чмихаючи та випхнувши трохи аж не в потилицю Ївгу з правленія, а сам мерщій сів писати, аж зубами скрегоче…»[3,c.243]  У сатирично-викривальному плані зображуються також вчинки ненажерливого справника. Він прибуває на місце злочину :«Увійшов справник у хату, помолився богу,зараз і гукнув: «А єсть што абєдать?». Замість чесного розслідування справи він «після доброго мирського обіду ліг спочивати, бо дуже втомився, трощивши курятину та яєшню…»[3,c. 247] На цьому й закінчилася його робота. Автор доповнює викривальну характеристику цього злочинного представника влади показом його ставлення до простих людей. Коли Ївга прийшла до нього просити за Левка він «пхнув її ногою та гримнув на неї: «Чаво ти,дура,боїшся?». Ївга,шукаючи правду та допомогу, крізь наштовхується на жорстоку несправедливість з боку влади:з неї глузує  гурт панів ,що не став її слухати, бо був дуже захоплений грою в карти, а один панок, хоч і вислухав,але через свою нікчемність не зміг зрозуміти в чому суть справи й прогнав Ївгу. Найбільшої гостроти сатира Квітки досягає в образі судді. Автор виділяє дві найголовніші його риси характеру: духовне звиродніння та жагу до хабарів. Суддя бере все, що йому дають: «Він