Система образів повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Козир-дівка»

Грицько Квітка-Основ'яненко у своїй повісті піддає критиці не тільки владу, але й простий селянський народ. Ще на початку твору він засуджує народ за те, що «…так осудимо, так перекоренимо його, що йому й на думку не спадало таке робити, а ми уво всім його обвинуватимо.» [3,c.233]. За допомогою історії про Ївгу та нечесно засудженого Левка автор повчає народ та закликає його не осуджувати людей та не казати брехні. Письменник показує як селяни пліткують про своїх сусідів, говорять не правду. «Ще не вийшли гаразд і за ворота, як збіглося народу видимо-невидимо! А жіночкам тут якраз і припало діло. Вже одна одній розказує,як Левко, Макушин годованець, та прийшов до старого, та до сонного, та мав його зарізати, аж тут де взявсь Тимоха Макущенко, оборонив батька, і хоч Левко і його аж двічі шпирнув ножем у груди, а втретє по горлу різонув, одначе таки Макущенко його поборов, і руки скрутив, і гукнув на людей, а тут набігли та його й схопили. Отак собі плетуть і йдуть за громадою, а людей усе більш підбавляється, так що вже й просунутись трудно» [3,c.240]. Селяни навіть виступають свідками злочина Левка, не знаючи як все було насправді. «Двадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка» [3,c.241].  Жорстокість, пересуди зачепили всіх - від найменшого до найстаршого.  Грицько Квітка- Основ'яненко  застерігає читачів від страшного гріха-наклепу,- жертвою якого став Левко. Будь-які пересуди трактуються автором досить негативно та не виправдовуються.  Ївга через те, що селяни звикли засуджувати інших  та пліткувати один про одного не бере гроші від губернатора. « І малі діти киркатимуть на мене, почувши, що хоч недовго жила в городі, та таку велику суму принесла! Її заробити просто не можна,а ніхто не повірить, щоб пани без усього надавали. Сором буде і на людей дивитись!» [3,c.277]. Критика ця не така нищівна, як в зображенні представників влади: негативні риси нераду автор подає через його вчинки. Наприклад ,це епізод на весіллі Ївги, коли люди насміхались з неї та при цьому все одно їли, пили та гуляли: «Еге, та хоч і порядкують, хоч і горілочки не цураються, що скрізь усім підносять та частують, а все-таки над Ївгою сміються, що за кого вона йде? Чого вона так мордується з сим весіллям, коли молодого нема, та де йому бути, коли вже він досі у самій Сибірі! Та й самі дружечки, що бігають за Ївгою по вулиці та співають весільних пісеньок, так тут приспівують до Левка, а промеж себе тихенько сміються. Інший зострічається, пита з хвоста: «Хіба ж молодий приїхав?»- «Та ні! Се так щось буде»,- зарегочуться та й підбігають за дружками» [3,c.281]. Автор змальовує негативні риси характеру простих людей для того, щоб читач позбавлявся таких якостей в собі та не чинив так, як чинять люди у творі.

Отже, в повісті Грицька Квітки – Основ'яненка створено цікаву систему образів,  якій змальовано реалії тогочасного суспільного ладу. Автор показує характери різних верств суспільства: від бідних селян до найвищої влади. Сприйняття й відображення дійсності через свідомість героя з демократичного класу дозволяють Квітці глибше зрозуміти психологію народу з її сильними та слабкими сторонами. Про тяжке життя народу говорив сам народ, це і надає твору особливої теплоти та наближення до простих мас. Кожний художній твір Грицька Квітки- Основ'яненка відображає життя через суб'єктивне сприйняття автором. Навколишній світ замальовується у світлі його власного розуміння та трактування. У повісті «Козир-дівка» Григорій Квітка показує життєву потребу доброчесного життя, зображуючи обов'язкову перемогу правди й добра. Але ця перемога справедливості над неправдою є досить штучною та не реалістичною ,адже в реальних умовах того життя самотня знедолена людина не змогла б протистояти владі й перемогти. Проза Грицька Квітки-Основ'яненка подібна до просвітительських утопій європейської літератури. Але він не наслідує іноземну літературу, не використовує образи, які не притаманні українському народові, а зображає правдиве життя рідного краю зі всіма відбиттями національного менталітету. В образах героїв своїх творів Квітка  чітко викристалізовує національний характер українського народу зі всіма його гідностями та недоліками.

 

 

Грицько Квітка-Основ'яненко поділяє