Система образів повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Козир-дівка»

На думку Грицька  Квітки-Основ'яненка, головним була орієнтація на дійсність,використання народнопісенних мотивів. Успіхам своїх творів він завдячував писанню з народу.  На його думку,митець досягає успіху тільки якщо він висловлює думки та інтереси народу в народній формі. Він вважав нехудожнім те, що є несправжнім та неприродним.                                        Грицько Квітка-Основ'яненко критикує реакційних романтиків ,їх віддаленість від навколишньої дійсності, виступає проти нагромадження смертей,жахів у творах,проти запозичення сюжетів та героїв із зарубіжної літератури. квітка основ’яненко письменник

На формування літературних принципів Грицька Квітки-Основ'яненка вплинули ідеї раціоналізму класицистів ,чуттєвості сентименталістів,метафоричності бароко, народнопісенні стильові засоби. У деяких творах митець використовував романтичні засоби( «Ганнуся», «Перекотиполе», «Основание Харькова»).

Головним для Грицька Квітки-Основ'яненка було зобразити причини негативних явищ у суспільстві,прагнення до реалістичної типізації. Він,як типовий просвітитель,вірив у виховну  силу слова та морального прикладу, створював ідеалізовані образи високоморальної людини,як взірця для наслідування.

Письменник орієнтувався на народне світобачення та принципи художнього відображення, що було одним із найважливішим фактором народності та національної самобутності його творчості. Основну увагу у своїй творчості приділяє саме змісту твору. Він потребує,щоб критики в першу чергу розглядали ідейно-тематичні особливості,мету твору та висміює таких критиків,які через форму та стиль не бачать самого твору.

Грицько Квітка-Основ'яненко стверджував,що першочерговою розробкою в літературі має бути тема селянства, адже представники селянського класу є набагато цікавішими та дають більше матеріалу для творчості,ніж представники дворянства.

Найповніше талант письменника виявився  в художній прозі. Прагнення довести цінність,силу та оригінальність української мови стали провідним фактором звернення Грицька Квітки-Основ'яненка до художньої прози. Першою його повістю була «Маруся» (1832),після якої створено ще ряд повістей та оповідань,що вийшли у двох збірках                                 («Малороссийские повести ,рассказываемые Грыцьком Основьяненком»; книга перша-1834р, книга друга-1836-1837рр.). У цих творах центральними позитивними героями виступають люди з народу, які досі зображувались переважно в комічних творах. В них автор успадковує від народних оповідачів щирість та довірливість тону, майстерне володіння художніми прийомами та фольклорними матеріалами. Також те,що автор надавав слово представникам трудового народу,було засобом поширення його просвітительських ідей, формою вираження народних інтересів. Перша повість українською мовою «Маруся» поєднує в собі як консервативні так і прогресивні тенденції:автор прагне мову головних героїв стилізувати під Святе Письмо,проте в повісті відчувається і жива народна мова.

Художня проза Грицька Квітки-Основ'яненка поділяється на дві основні групи:бурлескно-реалістичні оповідання та повісті («Салдацький патрет», «Мертвецький великдень», «От тобі і скарб», «Підбрехач», «Конотопська відьма»);сентиментально-реалістичні повісті(«Маруся», «Сердешна Оксана», «Щира любов», «Козир-дівка», «Божі діти»).

Творчість Грицька Квітки-Основ'яненка зображує багато типових явищ тогочасного життя майже всіх прошарків суспільства. У його творах постає реальне зображення чиновницького-бюрократичного кріпосницького ладу. Кріпацтво,панщина характеризується письменником як страшне явище,найважче становище людини. Показав митець також і явища збройного виступу проти соціальної нерівності та беззаконня( «Предания о Гаркуше»,1841) та намагався пояснити причини цієї боротьби як бажання подолати зло,хоча месницьку форму розправи Гаркуші він засуджує як протизаконну.

Всі його відомі твори,починаючи з другої половини 20-х рр.,не створювались для домашнього читання чи розваги, а кожен з творів мав своє цілком визначене літературно-громадське призначення. Утвердження високої моралі,народних інтересів він вважає одним із основних його завдань. Література, на його думку, повинна навчати добра. Однак, до усвідомлення найвищих на той час народних ідеалів він не піднявся в силу своїх патріархально-консервативних поглядів,причиною яких були поміщицько-патріархальний побут в дитячі роки, тиск дворянського оточення ,недостатність систематизованої освіти.

В останні роки життя Григорій Квітка однозначно відмежовується від панства та усвідомлює себе представником низів, виразником їх інтересів. Головні позитивні герої україномовних сентиментально-реалістичних творів Грицька Квітки-Основ'яненка - характери з простого народу,які несли в собі кращі моральні риси.

Отже, Грицько Квітка-Основ'яненко  був одним із перших в українській (та російській) естетиці,хто пропагував «тему народу». Письменник надає перевагу в літературі звичайній людині та вважав її найцікавішим об'єктом зображення. У ній він вбачає справжність життя й поведінки,незіпсованість світським життям. Естетичному ідеалу письменника найбільш відповідала людина,яку він бачив серед простого люду. Грицько Квітка-Основ'яненко неодноразово звертався до питання впливу обставин на життя та поведінку особистості.

Грицько Квітка-Основ'яненко зробив багато для того,щоб приблизити  літературу до народних мас. Письменник збагатив українську мову та виробив свій індивідуальний художній стиль. Кращі твори Грицька Квітки-Основ'яненка представляли українську літературу європейському та загальноросійському читачеві. Його твори перекладалися польською,болгарською,чеською мовами. Творчість Грицька Квітки-Основ'яненка мала велике значення для активізації культурного життя на українських землях.

 

 

Отже, початок ХІХ ст. характеризувався складними суспільними умовами життя. Україна не мала своєї державності,а  була під владою двох великих імперій. Український народ зазнавав величезного гніту від