Українські запозичення в англійській мові

 

Мова – динамічне явище, яке постійно змінюється та розвивається. На певних етапах свого розвитку для неї є неминучим контакт з іншими мовами внаслідок різних соціальних причин. Питання міжмовної взаємодії довгий час залишається одним із найцікавіших для вивчення. Вплив однієї мови на іншу може стосуватися різних її сфер: граматики, орфографії, синтаксису. Проте, найчастіше впливу піддається саме лексичний склад мови. Проблема іншомовних запозичень сьогодні є темою багатьох наукових робіт.

Англійська належить до тих мов, роль іншомовного компоненту в яких важко переоцінити. Протягом свого історичного розвитку вона взаємодіяла з величезною кількістю мов безпосередньо або опосередковано. Серед мов, що зробили певний внесок до її словникового складу, знаходиться і українська.

Мета роботи – визначити місце українських запозичень у словниковому складі англійської мови.

Виходячи з мети роботи, можна виокремити наступні завдання:

встановити роль і місце іншомовних запозичень у словниковому складі англійської мови;

здійснити класифікацію запозичень;

розглянути основні джерела запозичень до англійської мови;

визначити історичні та соціальні передумови входження українських лексичних одиниць до складу англійської мови;

описати основні семантичні групи українських запозичень;

визначити сфери вживання українських запозичень на сучасному етапі розвитку мови.

Об’єктом дослідження є українські запозичення у словниковому складі англійської мови.

Предмет вивчення – процес та умови входження українських запозичень до словникового складу англійської мови, а також сфери їх вживання.

Методи дослідження. Для дослідження становлення словникового складу англійської мови на різних етапах її розвитку та для встановлення причин і передумов входження українських лексичних одиниць до її складу використовується історичний метод. При встановленні ролі українських запозичень у вокабулярі англійської мови використовується описовий метод.

Актуальність та наукова новизна роботи. Чимало дослідників займалися і займаються розробкою питання про роль іншомовного впливу на словниковий склад англійської мови. На певних етапах дослідження вчені надавали іншомовному компоненту такого значення, що наполягали на «гібридному» статусі англійської мови. Втім, сьогодні, коли приналежність англійської мови до германських не викликає значних суперечок, вплив на неї іншомовного компоненту визначається досить традиційно. Вчені рідко говорять про взаємовплив англійської та слов’янських мов (зокрема української), приділяючи увагу, в основному, англійським запозиченням у словниковому складі української, російської, польської та інших мов. Втім, на даному етапі доречно говорити і про зворотній процес. Тому актуальність даної роботи полягає в тому, що сучасні тенденції збагачення вокабуляру англійської мови проаналізовано з урахуванням цього аспекту.

Практичне значення дослідження. Результати дослідження доречно використовувати при вивченні історії англійської мови. Також можливе використання їх при вивченні теми «Іншомовні слова» в українській мові для ілюстрування міжмовних процесів.

Гіпотеза роботи полягає в тому, що взаємодія українського та англійського народів у політичній, соціальній, культурній сферах призводить не лише до встановлення міжнародних зв’язків, а й до змін у лексичному складі англійської мови, який зазвичай нелегко піддається впливу слов’янських мов.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загального висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи – 36 сторінок.

 

 

 

Роль запозичень (borrowings, loan-words) у кожній окремій мові особлива і залежить від конкретних умов розвитку мови: походження, історичних подій, демографічних та соціальних явищ, культурного розвитку та інших факторів, що призводять до взаємодії з іншими мовами. Англійська мова протягом усього свого розвитку мала змогу контактувати з іншими мовами безпосередньо: спочатку завдяки завоюванням Британських островів арміями різних народів, пізніше – завдяки торгівельним зв’язкам та колонізаторській діяльності самих англійців. Таким чином, лексичний склад англійської мови є одним із найчисленніших серед усіх мов.

За даними організації “Global Language Monitor” станом на 1 січня 2014 року в англійській мові налічувалося 1 025 109, 8 слів. Статистичні дані твердять, що нове слово з’являється кожні 98 хвилин, тобто щодня англійська мова збагачується 14, 7 словами [24]. При цьому загальновідомим є відсоткове відношення одвічно англійських слів до запозичень у словниковому складі мови, а саме: близько 70% англійської лексики має іншомовне походження. Перебільшення ролі запозичень спонукало деяких учених розглядати змішану природу лексики як головну особливість англійської мови. Її навіть відносили до групи не германських, а романо-германських мов. Деякі науковці, зокрема, А. Мейє, дотримувалися думки, що розвинуті мови настільки легко запозичують лексику, що вона є нехарактерною для мовної специфіки [3, с. 308].

Очевидно, що підрахунки, за результатами яких лише 30% слів належать до одвічної англійської лексики, проводилися за словниками. Проте в побутовому мовленні, як усному, так і письмовому, частотність вживання іншомовних слів досить низька. Майже всі займенники, прийменники, іменники, що означають речі повсякденного вжитку, прислівники місця і часу є аутентичними англійськими лексичними одиницями, і в мовленні використовуються найчастіше. Проте слід зазначити, що навіть цей прошарок лексики не уникнув запозичень. Так, наприклад, займенники they і same, сполучники till і though, дієслова take і thrive мають скандинавське походження. Основні ж дієслова, такі як be, do, have, належать до одвічної лексики. А таке унікальне явище англійської мови, як фразові дієслова, робить можливим