Українські запозичення в англійській мові

Деякі кельтські слова увійшли до складу англійської мови через інші мови. Через французьку прийшли слова beak, cloak, bulge, budget.

Найбільше кельтських елементів маємо у топонімах та антропонімах. Географічні назви кельтського походження – не рідкість для Уельсу: Caerleon, Camlan, Cardiff. З кельтської мови походить значна кількість власних імен: Aillen, Cathleen, Collen, Doreen, Eileen, Mona, Muriel, Sheila, Alan (Allen), Angus, Brian, Donald, Duncan, Ian, Malcolm, Neil, Roy.

Серед древніх мов, внесок яких до лексичного складу англійської мови є одним із найчисленніших, – грецька та латина. В. Секирин називає такі запозичення класичними континентальними і зазначає, що близько п’ятдесяти слів латинського походження були запозичені предками англійських племен ще за часів їх проживання на континенті [10, с. 12-13]. Загалом же латинські запозичення прийнято ділити на три прошарки відповідно до історичних періодів, протягом яких вони відбулися.

Причиною появи першого шару латинських запозичень було римське завоювання Британських островів у І ст. до н. е. Зрозуміло, що слова, які увійшли до словника у цей час, відбивають поняття, пов’язані з римською колонізацією. Вони стосуються військової справи, торгівлі, управління: aborigine, arena, arc, belt, castle, cell, cereal, kitchen, street, villa, wine.

Залишки латинського castrum спостерігаються в географічних назвах Chester, Gloucester, Lancaster тощо.

Другий шар латинських запозичень пов'язаний із поширенням християнства на островах у VII ст. н. е. Ці слова важко відрізнити від запозичень з латини через французьку мову, що відбувалися після XI ст. Проте британсько-латинський словник 925 року має такі культові запозичення: advent, aggregate, altar, candle, pastor, scribe.

До другого шару запозичень з латини відносять також назви рослин (laurel, lily, palm, pine), будівельних матеріалів (marble, mica, tile, bitumen, chalk, basalt), тканин (linen), одягу (mantle).

Третій період запозичень з латинської мови почався з XIV ст. і продовжився у XV – XVI ст. Словниковий склад англійської мови збагатився словами, що стосуються сфер фізики, механіки, біології, медицини, мистецтва, законодавства, релігії.

Деякі слова були перенесені в англійську мову без будь-яких орфографічних змін, як-от: alibi, animal, errata, formula, folio, item, maximum, minimum, inferior, superior. Щодо слів, які зазнали орфографічних змін, то їх можна розділити на дві групи:

1) слова, що зазнали скорочення за допомогою відкидання суфіксів (лат. consultare – англ. consult) та відкидання відмінкових флексій (лат. Р. в. exclusionis – Д. в. exclusionem – англ. exclusion) ;

2) слова, що зазнали орфографічних змін під впливом французької мови, через яку прийшли до англійської (лат. conspicuous – англ. conspicuous).

Слід зазначити, що латинський корінь слів, запозичених у період XV -XVI ст., залишається незмінним. Ця особливість має істотне значення, коли йдеться про період, у який певне слово увійшло до вокабуляру англійської мови. Дещо пізніше, у XVI – XVIІ ст., деякі латинські слова були запозичені вдруге, внаслідок чого утворилися так звані етимологічні дублети [5, с. 117].

Так, запозичене у VII ст. слово episcopus піддавалося змінам, поки не набуло форми bishop, а повторне запозичення цього слова в XV ст. дало сучасне слово episcopal.

Серед таких етимологічних дублетів зустрічаємо наступні приклади:

лат. discus стало сучасним словом dish (від давньоангл. disk) та disc; слова sure та secure виникли з давньофранцузького seure та латинського secūrus відповідно; так само утворилися пари ray – radius (з давньофр. rai та лат. radius) і vowel – vocal (з давньофр. vouet та лат. vōcālis).

Таким чином, слово, що зазнало змін у складі кореня, було запозичене з французької мови в період XII – XIV ст., а слово, корінь якого залишився незмінним, – запозичене в XV – XVI ст. При цьому корені обох слів походять від однієї латинської основи, наприклад, sure та secure – від лат. securum.

Безпосередньо через латину до лексичного складу англійської мови увійшла переважна частина грецьких запозичень. Серед них – як назви повсякденних речей, так і наукові терміни. З грецької мови англійська здобула через латину такі слова, як academy, асе, agony, air, almond, anarchy, anatomy, angel, cherry. Через французьку до вокабуляру англійської мови потрапили слова acrobat, amalgam, analyse, aphorism, botany, climate. Деякі антропоніми також мають грецьке походження, наприклад, Alexander, Andrew, Basil, Cyrill.

Отже, латинська і грецька мови відіграли важливу роль у збагаченні лексичного складу англійської мови.

На англійській мові не могло не позначитися тривале перебування скандинавів на островах Британії. Оскільки скандинавська та англійська споріднені за граматичною будовою та словниковим складом, вплив однієї мови на іншу відбувався досить легко. У результаті в англійській мові існує близько 700 скандинавських запозичень [5, с. 114].

Слова скандинавського походження відносяться до різних сфер людської діяльності. У давньоанглійській мові – це географічні назви (Derby, Ragby, Linthorp, Crossthwaite, Liddesdale, Canongate), військово-морська термінологія (lage – law, lag – outlaw, mal – actionoflow, husting – assembly), побутова лексика (crook, dirt, egg, fellow; awkward, flat, ill;