Українські запозичення в англійській мові

Про іншомовне походження свідчать літери j, x, z на початку слова: jewel, xylophone, zest. Латинські запозичення зберігають полісилабічну структуру, мають подвоєння літер: affirmative, accompany.

Французькі запозичення, що відбулися після 1650 року, зберігають своє написання: приголосні p, t, s не вимовляються у кінці слів ballet, coup, debris. Сучасні запозичення з німецької мови зберігають велику літеру на початку слова: Autobahn, Lebensraum, Hausfrau [5, с. 104-108].

Не асимільовані запозичення, або варваризми, вживаються носіями мови досить рідко, саме це і є причиною того, що вони не адаптувалися до норм англійської мови: addio, dolce vita, ciao з італійської мови; a femme, coup d’ètat – із французької [5, с. 108].

Особливим типом запозичень є інтернаціональні слова. Оскільки процес запозичення пов'язаний, в основному, з появою нових понять, то слова, покликані назвати ці поняття, запозичуються часто не однією, а кількома мовами. Внаслідок цього утворюється інтернаціональний лексичний фонд, до якого входять міжнародні терміни з різних сфер людської діяльності, а також велика кількість слів на позначення абстрактних понять.

Інтернаціональні слова часто мають спільну графічну та звукову будову і подібне змістове навантаження, оскільки більшість із них є результатом запозичення із древніх мов – грецької та латини.

Деякі інтернаціональні слова запозичені із сучасних мов. Так, італійська мова збагатила лексичний склад багатьох мов у сфері мистецтва: allegro, concert, piano, baritone, andante [5, с. 120]. Із французької мови до міжнародного фонду лексики увійшли слова із соціальної та політичної сфер життя: bourgeois, restaurant, police, regime [1, с. 52].

Англійська мова також зробила значний внесок до списку інтернаціональної лексики: football, out, match, tweed, sweater, tennis, jeans, volley-ball, shorts, leggings.

Інтернаціональна лексика збагачується за рахунок екзотизмів: anaconda, kangaroo, bungalow, kraal, orangutan, sari, sombrero [5, с. 120].

До інтернаціоналізмів не слід відносити міжнародні споріднені відповідники. Їх наявність у кількох мовах свідчить про те, що мови походять від однієї кореневої основи, належать до однієї групи або сім'ї. Перш за все, це слова, що позначають родинні відносини та базові поняття: mother – Mutter – madre – матір – мать; nose – Nase – ніс – нос.

Отже, для класифікації запозичень, як і багатьох інших явищ, у мовознавстві існує кілька критеріїв. Найчастіше запозичену лексику класифікують за джерелом запозичення, за мовою походження. Розглянемо детальніше основні джерела запозичень в англійську мову.

 

 

Перш ніж перейти до характеристики основних джерел запозичень в англійську мову, не слід забувати про одвічно англійський елемент її лексичного складу. Досить суттєвими і численними є дослідження одвічно англійської лексики. Під англійською лексикою мають на увазі англосаксонські за походженням слова, принесені германськими племенами (англами, саксами, ютами) на Британські острови з континенту у V столітті. Ці слова складають основу мови і, за словами Г. Князевої, не зустрічаються у жодній мові, окрім англійської [4, с. 43]. Проте ця думка не є беззаперечною, адже досить велика кількість слів, наприклад, назв членів сім'ї, мають відповідники у багатьох індоєвропейських мовах. У. Скіт зазначає, що слово father не більше походить від санскритського pitā, ніж санскритське pitā від англійського father [9, с. 25].

Власне англійські слова утворюють необхідну базу для вираження життєво-необхідних понять нації. До одвічної англійської лексики відносяться такі категорії слів:

1) модальні дієслова may, can, ought, shall, will;

2) терміни спорідненості: lord, boy, widow;

3) речі побуту: axe, bench, trail;

4) назви тварин: ape, swine, sheep;

5) назви рослин: corn, barley, berry;

6) назви будівель: dam, barn, roof;

7) топонімічні назви: cliff, land, meadow;

8) прикметники, що відбивають ознаки конкретних іменників: black, broad, cool, deep, even, new, yellow;

9) деякі слова категорії стану: aback, ablaze, aboard, afoot, anew added, aside, awake, afresh;

10) числівники, займенники (не всі), прийменники, сполучники, вигуки.

Одвічно англійськими є також деякі словотворчі афікси, як-от: -ed, -ish, -er, -ness. Слова dom та hood перетворилися на дериваційні суфікси.

Щодо основних джерел запозичень, Е. Дубенець зазначає, що слід розрізняти поняття «джерело запозичення» та «походження запозичення». Джерелом запозичення є мова, з якої слово прийшло в англійську. Говорячи про походження, мають на увазі мову, до якої можна прослідкувати певне слово. Так, наприклад, джерело слова paper (від фр. papier – лат. papyrus – гр. papyrus) – французька мова, проте за походженням воно грецьке [5, с. 100].

Найдавнішим елементом англійської мови по праву можна вважати кельтський, адже кельтські племена бриттів і галлів жили на території Британських островів ще за тисячу років до приходу англів, саксів та ютів.

Донедавна вважалося, що вплив кельтської мови на англійську досить слабкий, а кельтські елементи в лексиці – малочислені [10, с. 6]. Порівнявши лексичні паралелі в англійській, латинській, валлійській, ірландській, слов’янських мовах, а також у залишках бретонської мови, вчені дійшли висновку, що кельтський елемент займає досить значуще місце у словниковому складі англійської мови.